06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2454/19 пров. № А/857/6028/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М.,
позивач: не з'явився,
відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 500/2454/19 за адміністративним позовом Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007001401, №0006991401 від 04.07.2019 року,-
суддя в 1-й інстанції - Хрущ В.Л.,
час ухвалення рішення - 13 год. 16 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 24.02.2020,-
Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007001401, №0006991401 від 04.07.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, оскільки висновки контролюючого органу викладені в акті документальної планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, на підставі якого вони приймалися, суперечать чинному законодавству України, відтак податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019 року №0007001401 та №0006991401 є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0007001401 від 04.07.2019 року та №0006991401 від 04.07.2019 року.
Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» документально підтверджений судовий збір у розмірі 38382,00 грн. (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят дві гривні 00 копійок).
Не погодившись з прийнятим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 ДП «Кременецьке лісове господарство» списано на собівартість реалізованої продукції (Дт.901 pax) витрати основного виробництва (лісогосподарське виробництво) витрати, які не мають визнання витрат певного періоду у зв'язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами на землях державного лісового фонду) на суму 3046180,1 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 548312 грн..
Представниками Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» подано відзив на апеляційну скаргу та додаткові обґрунтування до відзиву, в яких апеляційну скаргу просять залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року в справі №500/2454/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначають, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи.
Представником Головного управління ДПС у Тернопільській області, 06.10.2020 подано клопотання у якому зазначає, що у зв'язку із погіршенням епідеміологічної ситуації щодо поширення на території Тернопільської області гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом COVID-19, збільшенням кількості захворівших працівників ГУ ДПС у Тернопільській області (станом на 01.10.2020 року підтверджено факт захворювання гострою респіратори хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 також у працівника управління правової роботи Головного управління ДПС у Тернопільській області) з метою запобігання поширенню небезпечних інфекційних хвороб, зокрема, коронавірусної інфекції COVID-19 та з метою дотримання карантину, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки участь відповідача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, та у відповідності до ч. 2 ст.313 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Крім цього, розгляд даної справи уже відкладався, а чергове відкладення призведе до затягування розгляду справи, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) ДП «Кременецьке лісове господарство» здійснює такі види економічної діяльності, зокрема: 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг; 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі; 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
ГУ ДФС у Тернопільській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, встановлено порушення: 1) пп. 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 548312,00 грн., в тому числі за: І квартал 2016 року на суму 26162,00 грн.; ІІ квартал 2016 року на суму 78473,00 грн.; III квартал 2016 року на суму 48433,00 грн.; IV квартал 2016 року на суму 18309,00 грн.; І квартал 2017 року на суму 2534,00 грн.; II квартал 2017 року на суму 82593,00 грн.; III квартал 2017 року на суму 50293,00 грн.; IV квартал 2017 року на суму 28493,00 грн.; І квартал 2018 року на суму 212,00 грн.; II квартал 2018 року на суму 102132,00 грн.; III квартал 2018 року на суму 75935,00 грн.; IV квартал 2018 року на суму 34743,00 грн.; 2)статті 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об'єктами державної власності» зі змінами та доповненнями, п 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 1873401,00 грн., в тому числі за: І квартал 2016 року на суму 89386,00 грн.; II квартал 2016 року на суму 268115,00 грн.; IІІ квартал 2016 року на суму 165479,00 грн.; IV квартал 2016 року на суму 62557,00 грн.; І квартал 2017 року на суму 8658,00 грн.; II квартал 2017 року на суму 282194,00 грн.; III квартал 2017 року на суму 171833,00 грн.; IV квартал 2017 року на суму 97352,00 грн.; І квартал 2018 року на суму 725,00 грн.; II квартал 2018 року на суму 348951,00 грн.; III квартал 2018 року на суму 259445,00 грн.; IV квартал 2018 року на суму 118706,00 грн.; 3) пункту 2.6 глави 2, пунктів 4.2, 4.3 глави 4 Положення про ведення касових операцій в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі в сумі 4127,17 грн..
21.06.2019 року Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» подало заперечення №03-446 до акту документальної планової перевірки ДП «Кременецьке лісове господарство» №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, за результатами розгляду якого листом Головного управління ДФС у Тернопільській області №2958/10/19-00-14-01-11/16689 від 03.07.2019 року було відмовлено у їх задоволенні та прийнято рішення про залишення висновків акта перевірки від 29.05.2019 №657/19-00-14-01/00993047 - без змін.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: №0006991401 від 04.07.2019 року на суму 2 341 751,25 грн., в тому числі: податкові зобов'язання на суму 1 873 401,00 грн., штрафні санкції - 468 350,25 грн., за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань); №0007001401 від 04.07.2019 року на суму 685 390,00 грн., в тому числі: податкові зобов'язання на суму 548 312,00 грн., штрафні санкції - 137 078,00 грн., за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.
Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку, шляхом подачі скарги №01-511 від 16.07.2019 року до ДФС України.
ДПС України за наслідками розгляду даної скарги прийняло рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2019 №2538/6/99-00-08-95-01, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме, податкове повідомлення-рішення №0006991401 від 04.07.2019 в частині застосування штрафних санкцій з частини чистого прибутку - скасовано, а в іншій частині вказане повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області №0007001401 від 04.07.2019 - залишено без змін.
Жодною зі сторін не надано інформації та доказів того, що будь-яке з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, після процедури адміністративного оскарження та прийняття ДПС України рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2019 №2538/6/99-00-08-95-01, є відкликаними в порядку, визначеному Податковим кодексом України, з винесенням іншого податково повідомлення-рішення.
Вважаючи прийняті Головним управлінням ДПС у Тернопільській області податкові повідомленнями-рішеннями №0007001401, №0006991401 від 04.07.2019 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач цілком правомірно відніс витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню до витрат звітних періодів.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Статтею 64 ЛК України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, в тому числі: - забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; - забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; - здійснювати відтворення лісів.
Матеріалами справи підтверджується, що ДП «Кременецьке лісове господарство» як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство користується лісами на землях державної власності без встановлення строку, тобто, - являється постійним лісокористувачем.
Водночас, відповідно до п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України підприємство зобов'язане нести витрати з забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Згідно зі ст.98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної власності. Видатки за рахунок державного чи місцевого бюджету фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства.
Слід вказати, що податковий орган без належних підстав послуговувався положеннями П(С)БО №30 «Біологічні активи», оскільки держлісгосп не здійснював будь-якої сільськогосподарської діяльності і такої не було виявлено податковою перевіркою. Понесені підприємством витрати для проведення лісокультурних робіт не спрямовані на створення біологічного активу в розумінні п.4 П(С)БО №30 «Біологічні активи», а виконані держлісгоспом як постійним лісокористувачем в силу обов'язку за ст.19 Лісового кодексу України з забезпечення охорони, захисту, відтворення лісових насаджень, підвищення їх продуктивності та посилення їх корисних властивостей. На підприємство лісового господарства П(С)БО №30 може застосовуватись виключно стосовно витрат сільськогосподарської діяльності, в разі якщо підприємство займається таким видом діяльності.
Так, дерева в лісі - не є сільськогосподарської продукцією, оскільки вони не одержані в результаті відокремлення від біологічного активу, як це передбачено визначенням сільськогосподарської продукції, що міститься в п.4 П(С)БО 30.
Відповідно до ст.7 Лісового кодексу ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
З наведеного слідує, що посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду - не перебувають на балансі позивача, і, безумовно, позивач не має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі - не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.
Поряд з цим, діяльність лісгоспу по вирощуванню лісових культур - не може вважатися створенням біологічних активів, позаяк вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а, отже, не підлягають амортизації.
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач є лісогосподарським підприємством та не здійснювало сільськогосподарської діяльності, а тому Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не може поширюватися на ДП “Кременецьке лісове господарство”.
Крім цього, Держлісгосп при відображенні таких витрат керується виключно вимогами, що закладені в Методичних рекомендаціях формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів від 14.05.2013 року №124 відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Пунктом 5 Рекомендацій №124 передбачено, що витрати, які пов'язані з виробництвом продукції групуються за конкретними статтями калькуляції, серед яких і витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції.
Більш детальніше визначення лісокультурних робіт наведено в п.1.2 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, що затверджені наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 13.07.2005 року № 119, відповідно до якого до таких робіт, зокрема, включають збирання та оброблення лісового насіння; обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу; висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин; догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.
Пунктом 2.2 вказаних Рекомендацій №124 визначено, що до основного виробництва підприємств галузі, зокрема, відносяться роботи з штучного та природного лісовідновлення, а також з лісорозведення.
Отже, перелічені вище роботи відносяться до основного виробництва лісогосподарського підприємства, а витрати на лісокультурні роботи є частиною витрат на лісогосподарські роботи і послуги, виконаних за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та включаються до однойменної статті калькуляції виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).
Пунктом 14.2 Рекомендацій №124 передбачено окремі вимоги до статей калькуляції при формуванні цін на лісопродукцію, серед яких і вимога щодо включення у ціну продукції по статті 10 калькуляція «Витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти» вартості лісокультурних робіт в лісовому фонді.
Таким чином, витрати з лісорозведення та лісовідтворення правомірно були включенні до складу витрат звітного періоду та до складу собівартості реалізованої продукції, а податковий орган при формуванні висновку неправомірності віднесення витрат з лісорозведення та лісовідтворення до складу витрат звітного періоду, а від так і до собівартості реалізованої продукції не в повній мірі врахував специфіку ведення лісогосподарської діяльності та особливостей відображення окремих витрат, зокрема тих, що згадані вище, в бухгалтерському обліку лісогосподарського підприємства.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 500/2454/19 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року.