13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/4653/20 пров. № А/857/7629/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.С. та Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Степанюка Сергія Євгеновича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Дмитрук В.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14.05.2020р. м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
26.03.2020р. представник адвокат Степанюк С.Є., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Поліської митниці Держмитслужби № UA204000/2019/300014/2 від 19.12.2019р. про коригування митної вартості товарів (а.с.1-11).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.41 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача Поліської митниці Держмитслужби № UA204000/2019/300014/2 від 19.12.2019р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.55-60).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Поліська митниця Держмитслужби, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.64-69).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у розглядуваному випадку під час митного оформлення позивачем не був представлений повний перелік документів, який визначений ст.53 Митного кодексу /МК/ України, а саме: не надано документів, що підтверджують факт оплати вартості придбаного автомобіля. По причині наведеного посадовою особою митниці скеровано декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів. Однак, такі документи у повному обсязі не були надані. У подальшому відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом із поясненням неможливості застосування інших методів.
При цьому відповідач виходив з того, що декларантом були подані митному органу неточні або неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу.
Декларант з рішеннями митниці не погодився і використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу.
Окрім цього, позивачем надані різні квитанції про сплату готівкових коштів за придбаний автомобіль: від 24.01.2020р. та 17.12.2019р.; вказані квитанції містять підписи різних осіб, що вказує на подвійну сплату коштів за придбаний автомобіль.
Таким чином, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також через неподання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом було правомірно прийняте спірне рішення.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 (через уповноважених осіб) на підставі рахунку-фактури № U0132/US/1219 від 10.12.2019р. придбала у компанії «Backaldrin Polska Sp. z о.о.» автомобіль марки «Volkswagen Caddy», 1.6 TDI, 2014 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 6000 польських злотих (а.с.35-36).
З метою митного оформлення вказаного товару 16.12.2019р. декларантом ПП «Еліт Брок» в інтересах позивача (особа, відповідальна за фінансове врегулювання) було подано митну декларацію /МД/ № UA204120/2019/303231, у якій вартість автомобіля була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю у розмірі 6000 польських злотих (PLN).
До митної декларації декларантом додано, зокрема:
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.03.2017р.;
паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 19.12.2019р.;
рахунок-фактуру (інвойс) № U0132/US/1219 від 10.12.2019р.;
експортну декларацію країни відправлення товару (Польща) № 19PL301010Е1042820 від 13.12.2019р.,
довіреність НОВ № 585444 від 11.11.2019р. (а.с.19-20, 23, 27).
16.12.2019р. посадовою особою митниці вручено декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу; банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар. Також в порядку ч.6 ст.53 МК України декларанту запропоновано подати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Підставою для такого звернення слугувало визначення митним органом іншої вартості автомобіля відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE і ненадання декларантом при поданні митної декларації документів про оплату автомобіля, що було оцінено як наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу (а.с.24).
У відповідь на вказане повідомлення декларантом 17.12.2019р. надано митниці квитанцію № 1235 від 13.12.2019р. про отримання продавцем коштів за автомобіль (а.с.25, 51).
Листом від 19.12.2019 декларант повідомив відповідача про те, що ним подані усі наявні документи та просив прийняти рішення про визначення митної вартості без врахування строків, передбачених ст.53 Митного кодексу /МК/ України (а.с.26).
19.12.2019 відповідачем прийнято рішення № UA204000/2019/300014/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.12-13).
Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: 1) до митного оформлення заявлено колісний транспортний засіб згідно МД № UA204120/2019/303231 за рівнем митної вартості 6000 PLN (еквівалент у європейській валюті - 1404,30 EUR). При цьому, відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE вартість КТЗ становить 4850 EUR за його фактичним пробігом. Товар придбано фізичною особою у юридичної особи на підставі рахунку № U0132/US/1219 від 10.12.2019р., згідно якого вартість на експорт становить 6000 PLN. На вимогу органу доходів і зборів декларантом надано лист № 1235 від 13.12.2019р. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб; 2) не надано усіх додаткових документів, витребуваних митницею. Вартість транспортного засобу визначено за рівнем митної вартості 4850 EUR відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE. Числове значення митної вартості транспортного засобу з урахуванням курсу валют, встановленого Національним банком України на день подання митної декларації до митного оформлення, становить 127344 грн. 81 коп.
20.12.2019р. декларантом позивача подано МД № UA204120/2019/305326, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв'язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.14-15).
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості ввезеного на митну територію транспортного засобу.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані всі необхідні документи, які надавали змогу митному органу визначити митну вартість товарів; відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору.
Подані декларантом документи не містять розбіжностей щодо ціни товару та визначеної митної вартості, оскільки вартість товару, зазначена у рахунку-фактурі № U0132/US/1219 від 10.12.2019р., відповідає вартості автомобіля, зазначеної у експортній декларації країни відправлення № 19PL301010Е1042820 від 13.12.2019р., та становить 6000 польських злотих.
Відсутність платіжних документів не впливає на визначення митної вартості, оскільки платіжні документи не є документами, які підтверджують вартість товару, а вони лише свідчать про оплату даних товарів.
Разом з тим, такі документи надані митному органу на його вимогу, а саме квитанція № 1235 від 13.12.2019р. про отримання компанією «Backaldrin Polska Sp.z о.о.» від позивача готівкових коштів в сумі 6000 польських злотих.
Відтак, доводи митниці про відсутність документів, що підтверджують факт оплати транспортного засобу, є безпідставними.
Відповідачем не вказано, яким чином митницею враховано під час визначення митної вартості технічний стан автомобіля. Крім того, без належного обґрунтування взято до уваги цінову інформацію з електронного довідника SuperSCHWACKE.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Зокрема, відповідно до рахунку-фактури (faktura nr.) № U0132/US/1219 від 10.12.2019р. вартість автомобіля марки «Volkswagen Caddy», 1.6 TDI, 2014 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , склала 6000 польських злотих.
Декларантом надано видану продавцем квитанцію про сплату КП № 1235 від 13.12.2019р. відповідної форми про сплату в касу підприємства 6000 польських злотих, готівкові кошти оприбутковані згідно касового звіту № 174.
Представлений платіжний документ, окрім цифрових значень, також містить наступні відомості: про особу, яка оплачує ОСОБА_2 , отримувача коштів і його банківських реквізитів, реквізити рахунку-фактури, а також від руки автора документа вписано номерний знак автомобіля НОМЕР_4 .
Всі вказані відомості, в тому числі ціна договору (6000 PLN), відповідають даним рахунку-факти (faktura nr.) № U0132/US/1219 від 10.12.2019р.
Покликання апелянта на представлення двох різних квитанцій про сплату коштів від 17.12.2019р. та 24.01.2020р. є помилковими, оскільки надані документи є однією квитанцією № 1235 від 13.12.2019р. та засвідчують лише одну операцію щодо сплати коштів в касу підприємства, що мала місцем 13.12.2019р. Водночас, роздрукування такої квитанції в паперовій формі здійснено 07 год. 30 хв. 17.12.2019р. та 11 год. 40 хв. 24.01.2020р.
Щодо наявності різних підписів на цих квитанціях колегія суддів враховує, що такі видані компанією «Backaldrin Polska Sp. z о.о.», при цьому позивач не має будь-якого впливу на порядок оформлення таких документів зі сторони посадових осіб продавця.
Оформлення у спірному випадку факту перетину транспортним засобом митного кордону Республіки Польща за допомогою декларації країни відправлення MRN № 19PL301010Е1042820 від 13.12.2019р. свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортного засобу, який належав продавцю компанії «Backaldrin Polska Sp. z о.о.».
Факт придбання позивачем ввезеного автомобіля за ціною 6000 PLN достовірно стверджуються відомостями митної декларації країни відправлення MRN № 19PL402010E1342056 від 20.11.2019р., при цьому між цими документами будь-яких розбіжностей немає.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), платіжні документи про оплату товару, тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.
Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного автомобіля, відповідачем не представлено.
Водночас, незначні розбіжності у цих документах не впливають на їх зміст та не спростовують факту сплати позивачем вартості автомобіля.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.
Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.
Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.
Водночас, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
В розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів.
При цьому, позивачем представлено пакет документів, в яких чітко стверджується вартість придбання спірного автомобіля.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/300014/2 від 19.12.2019р. не зазначено, чому вищевказані документи, які були подані для митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції прийшов до вірного та послідовного висновку про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем - компанією «Backaldrin Polska Sp. z о.о.». товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними або недійсними.
Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу відомостям, які вказані в електронному довіднику SuperSCHWACKE.
Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.
Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Між тим, як вбачається із рішення № UA204000/2019/300014/2 від 19.12.2019р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано цінову інформацію з електронного довідника SuperSCHWACKE, згідно з якою вартість транспортного засобу становить 4850 EUR. Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 4850 EUR, відповідач під час судового розгляду не представив.
Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.
Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 4850 EUR внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства.
Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірного рішення, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Поліську митницю Держмитслужби.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2020р. в адміністративній справі № 140/4653/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Поліську митницю Держмитслужби.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 15.10.2020р.