15 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/814/20 пров. № А/857/9636/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
представника відповідача Гавриляка Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року (рішення ухвалене у м. Львові, судом під головуванням судді Костецького Н.В., в порядку загального позовного провадження, дата складання повного тексту рішення - 03.07.2020) у справі № 380/814/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» до Головного управління ДПС у Львівській області в особі Дрогобицького управління Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, суд,-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
27.01.2020 позивач - Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в особі Дрогобицького управління Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.12.2019.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.12.2019 № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Судовий збір в розмірі 2102,00 грн стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим із неврахуванням всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Позивачем належним чином не виконано обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а саме єдиний внесок за червень 2019 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про наявність підстав до задоволення заявлених позовних вимог скасувавши рішення №01074353606 від 04.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи відзиву на апеляційну скаргу по суті співпадають з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, за даними офіційного сайту Укрпошта рекомендоване поштове відправлення вручене позивачу особисто 30.09.2020 року. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» є платником єдиного соціального внеску та перебуває на обліку в Головному управлінню ДПС у Львівській. області.
04.12.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області (м. Дрогобич) винесено рішення № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» штраф у розмір 48205,42 грн за період з 02.07.2019 до 19.08.2019 та нараховано пеню в розмірі 8245,36 грн.
05.12.2019 позивач подав скаргу на рішення Головного управлінням ДПС у Львівській області (м. Дрогобич) від 04.12.2019 № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Державної податкової служби України від 10.01.2020 № 1204/6/99-00-08-06-01-06 рішення Головного управлінням ДПС у Львівській області від 04.12.2019 № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» - без задоволення.
Не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову позову суд першої інстанції виходив з того, що єдиний соціальний внесок сплачений позивачем на єдиний рахунок Головного управління ДФС у Львівській області - 3719. Факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок Головного управління ДФС у Львівській області не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету. При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок. Відтак, допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Головного управління ДФС у Львівській області в Казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту другого частини першої ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI).
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону № 2464-VI ).
Згідно з частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Крім того, Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Згідно п. 2.1 розділу II Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2016 № 54 (далі - Положення) Державна податкова служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - головні управління ДПС) (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Рахунки 3719 відкриваються на ім'я ДПС (далі - рахунки 3719 ДПС), на ім'я головних управлінь ДПС (далі - рахунки 3719 головних управлінь ДПС) та на ім'я головних управлінь ДПС у розрізі управлінь на правах відокремлених підрозділів (у тому числі державних податкових інспекцій у їх складі), державних податкових інспекцій у м. Києві (далі - рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС) на балансі Казначейства в розрізі категорій платників, визначених Законом.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини десятої, пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем:
згідно з платіжними дорученнями (а. с. 12-16), Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень- червень 2019 року, проте позивачем такі кошти сплачені помилково на рахунок № 37194201001307 (отримувач коштів ГУ ДФС у Львівській обл., код отримувача 39462700, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.под.), МФО 899998) замість належного рахунку - № 37192201001309 (отримувач коштів ГУ ДФС у Львівській обл., код отримувача 39462700, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.под.), МФО 899998);
відповідно до заяви ПАТ "Полімінерал” від 13.08.2019 № 452, від 27.0.2019 № 480, кошти Головним управління ДФС У Львівській області з помилкового рахунку № 37194201001307 (отримувач коштів ГУ ДФС у Львівській обл., код отримувача 39462700, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.под.), МФО 899998) перераховано на належний рахунок - № 37192201001309 (отримувач коштів ГУ ДФС у Львівській обл., код отримувача 39462700, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.под.), МФО 899998);
у зв'язку із тим, що кошти на належний рахунок зараховані з порушенням законодавчо встановленого строку, 04.12.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області (м. Дрогобич) винесено рішення № 0107435306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» штраф у розмір 48205,42 грн за період з 02.07.2019 до 19.08.2019 та нараховано пеню в розмірі 8245,36 грн.
Також, встановлено, що Єдиний соціальний внесок сплачений позивачем на єдиний рахунок Головного управління ДФС у Львівській області - 3719.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок Головного управління ДФС у Львівській області не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.
При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок.
Відтак, допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Головного управління ДФС у Львівській області в Казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
Допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження вчиненого порушення позбавляє можливості встановити факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) позивачем єдиного внеску, звітний період, за який допущено порушення, та відповідні не сплачені (несвоєчасно сплачені) суми єдиного соціального внеску.
При цьому, суд першої інстанції правомірно вважав, що перерахування позивачем єдиного соціального внеску на інший рахунок органу доходів і зборів має кваліфікуватися як дія, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для застосування до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що є підставою для скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0107435306 від 04.12.2019.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Водночас, судом встановлено що відповідно до п.6 ч.6 ст.12 КАС України вказана справа відноситься до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Керуючись статями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі № 380/814/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року.