06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1885/19 пров. № А/857/9041/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В.,
за участю секретаря судового засідання Хомич О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород, повний текст складено 03.07.2020) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.12.2019 року №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 у розмірі 417300 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що таке не відповідає дійсним обставинам справи, тому просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що вона з 30.08.1999 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
18 січня 2012 року виконавчим комітетом Сілецької сільської ради видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, - житловий будинок з вбудованим магазином та надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 296,6 м2, з яких торгова площа становить 81,4 м2, а 215,2 м2 - житлова площа. 12.03.2012 року дане нерухоме майно було зареєстровано.
Частину торгової площі за адресою АДРЕСА_2 , вона використовувала під магазин та здійснювала там особисто торгівлю продовольчими товарами.
28.11.2019 року працівники відповідача, зайшовши до магазину (весь час вони здійснювали відео зйомку на два мобільні телефони), представились, що вони є працівниками «Управління Держпраці Закарпатської області», один з них назвався « ОСОБА_2 », посвідчень зразу ніхто не показав. Інші представники відповідача себе не ідентифікували.
ОСОБА_3 розпочав вимагати двох дівчат, на що йому позивач повідомила, що тут тільки вона та інша дівчина ОСОБА_4 . Однак, ОСОБА_3 намагався потрапити до дверей, які вели до житла позивача та її сім'ї, де, на його думку, були двоє дівчат, яких він ніби зафіксував на мобільний телефон.
Однак, позивач повідомила, що вона не дозволяє йому іти до її житла, на що останній почав погрожувати, що він тоді складе акт про не можливість проведення інспекційного відвідування.
При цьому, працівники відповідача фактично розпочали та провели інспекційне відвідування, оскільки вільно знаходилися в нежитловому приміщенні за адресою Закарпатська область, Іршавський район, село Сільце вул.Перемоги,77, та розпочали ставити запитання позивачу, а позивач розпочала надавати їм запитувану інформацію. Однак, направлення перевіряючі так і не пред'явили, а показали пізніше.
Отримавши відповіді, перевіряючі повідомили, що у зв'язку з тим, що вона їх не допускає до приміщення(житлове приміщення), то вони складають відповідний акт. Позивач декілька разів повідомила, що це її житло і туди вона їх не пускає, крім того зазначила, що там немає двох дівчат.
Весь період перевірки працівники Управління Держпраці Закарпатської області знімали на мобільні телефони, при цьому жодного Акту так і не склали, а просто вийшли із приміщення.
За декілька днів позивач по пошті отримала Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від № ЗК 441/214/НД від 28 листопада 2019 року.
В даному Акті було зазначено, що його складено в с. Сільце, Іршавського району 28.11.2019 р. та те, що здійснено спробу інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою Іршавський район, село Сільце вул.Перемоги, магазин «АВС».
Також зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Позивач 04.12.2019 р. направила відповідачу зауваження на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 28 листопада 2019 року.
Відповідач на зауваження позивача надіслав лист від 09.12.2019 р. №07-02/4721.
На 17.12.2019 року в Управлінні Держпраці в Закарпатській області було призначено розгляд акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 28 листопада 2019 року.
16.12.2019 р. нею подано до Управління Держпраці в Закарпатській області заяву про врахування документів з копією Свідоцтва про право власності та копією інвентарної справи на 4 арк.
17.12.2019 р. вона прибула до Управління Держпраці в Закарпатській області на розгляд акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування і перший заступник начальника ОСОБА_5 за ніби вчинення позивачем перешкоди інспекторській групі у здійснені інспекційного відвідування, винесено Постанову № ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139, згідно якої вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 417 300 грн.
При цьому зазначає, що позивач не чинила перешкод у здійсненні проведення інспекційного відвідування, оскільки працівники відповідача мали повний доступ до господарських приміщень (крім житла), де позивач здійснювала підприємницьку діяльність.
Крім того працівники відповідача розпочали та провели інспекційне відвідування позивача, оскільки відповідно до їхніх пояснень та наявного відеозапису (знаходиться в матеріалах справи), яка надавала відповіді на їхні питання. Тобто, перешкод у інспекційному відвідуванні не було. При цьому, працівники відповідача не пред'явили позивачу направлення на перевірку.
Працівники відповідача намагалися потрапити до житла позивача (порушуючи ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), однак остання на законних підставах відмовила їм у проникненні до власного житла, де вона не здійснює підприємницьку діяльність. У працівників відповідача відсутнє право проникати в житло без згоди власника.
Жодних неоформлених працівниць позивач за адресою АДРЕСА_2 , не використовувала.
Позивача притягнуто за діяння (за не допуск до житла), за яке не передбачено жодної відповідальності (порушення ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). В Україні передбачено відповідальність тільки за недопуск до виробничих, службових, адміністративних приміщень.
Оскільки до позивача застосований значний штраф в розмірі 417 300 гри. і відповідно він є значною юридичною відповідальністю особи, а тому в розумінні ст.6 Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, 1950 р. (надалі - Конвенція) даний випадок прирівнюється до кримінального переслідування, а отже державні органи застосовуючи такі значні штрафи зобов'язані дуже прискіпливо ставитися до доказів доведення винуватості особи.
Апелянт зазначає, що у суді першої інстанції доведено письмовими доказами (свідоцтвом про власності та витягом із інвентаризаційної справи, які суд повністю проігнорував з незрозумілих причини), що працівники відповідача намагалися потрапити у житло позивача. А в Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від № ЗК 441/214/НД від 28 листопада 2019 року зазначено, що «Інспекційне відвідування не можливо провести у зв'язку з: «... ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця».
Тобто, Позивача притягнуто до відповідальності на підставі неправдивих доказів.
Відповідно до ст.7 Конвенції нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
Оскільки, в законодавстві України не передбачено відповідальності суб'єкта господарювання за не допуск інспекторів праці до житла або створення перешкод у доступі до нього під час проведення інспекційного відвідування у нежитлових приміщеннях, то оскаржувана постанова є незаконною.
При цьому суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на стор.2 останній абзац зазначив, що позивач «не допустила інспекторську групу до господарського приміщення магазину «АВС», що зафіксовано на відео долученому представником відповідача до матеріалів справи (а.с.64)».
Однак, даний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до приміщень магазину «АВС» (площа 81,4 м2) у працівників відповідача був повний доступ, що підтверджується відеозаписом наданим працівниками відповідача та їхніми поясненням на її запитання під час їх допиту в якості свідків.
Так, під час допиту свідків, останні ствердно повідомляли, що їм у самому приміщені магазину «АВС» не було обмежень у проведенні інспекційного відвідування, однак вони не змогли потрапити до житлового приміщення, що знаходиться одразу за межами магазину (вхід у житло позивача та її сім'ї).
Відеозаписом (знаходиться в матеріалах справи) підтверджено, що позивач неодноразово повідомляла працівників відповідача, що туди куди вони вимагають доступ знаходиться її приватне житло. Крім того, як вбачається з відеозапису позивач не зупиняла торгівлю, надавала відповіді на питання працівників відповідача, що означає початок проведення інспекційного відвідування.
Отже, суд першої інстанції у зв'язку з ненаданням належної оцінки доказам: свідоцтву на право власності та витягу із інвентарної справи на будинок, відеодоказам перевірки, поясненням позивача, поясненням працівників відповідача прийшов до помилкових (невідповідних обставинам справи) висновків у рішенні суду першої інстанції, а саме, що позивач не допустила інспекторську групу до господарського приміщення магазину «АВС», що зафіксовано на відео, долученому представником відповідача до матеріалів справи.
Крім того, як вбачається з відеозаписів наданих працівниками відповідача, при заходженні ними до об'єкту інспектування, там знаходились декілька покупців, яких представники відповідача могли опитати на підтвердження своїх переконань про находження ніби там двох працівниць, однак вони цього не зробили.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив законності намагання працівників відповідача потрапити до житла позивача. Не навів докази, які підтверджують показання працівників відповідача про наявність двох дівчат, які зайшли в житло до позивача. А фактично без жодних доказів повірив одним тільки словам працівників відповідача, що є свідченням порушення права на справедливий безсторонній суд.
Відповідно до ст.30 Конституція України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Стаття 8 Конвенції гарантує «Кожен має право на повагу до ... житла ... . Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням, чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб».
Відповідно до ч.1 ст.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право в т.ч. під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Отже, Інспектори праці наділені повноваженнями тільки щодо проходження до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Тобто, тут мають бути три складові: 1) виробничі, службові, адміністративні приміщення, 2) у цих приміщеннях використовується наймана праця, 3) наявність самої найманої праці.
Однак, у даному випадку представники відповідача не довели наявність жодного з даних пунктів.
Так, приміщення, в який вони намагались потрапити, є житловим, а не виробничим, службовим чи адміністративним приміщенням об 'єкта відвідування.
Жоден закон або інший правовий акт не наділяє інспекторів праці проходити в житлове приміщення.
Також, інспектори праці можуть проходити тільки в ті приміщення (виробничі, службові чи адміністративні), в яких використовується наймана праця. Позивач заперечує, що в її житловому приміщенні знаходились на той момент дві дівчини. Також слід зазначити, що навіть самі перевіряючі не зазначили в Акті від 28.11.2019 року, що у тому приміщенні куди вони намагалися потрапити використовувалася наймана праця.
Згідно Акту від 28.11.2019 року на думку інспекторів праці позивач використовувала найману працю у приміщені магазину (позивач взагалі заперечує наявність у неї неоформлених найманих працівників), а не житла, отже, вони мали право входити тільки до магазину (площа 81,4 м2), а не житла.
Беручи до уваги все вищенаведене, позивач не зобов'язана була надавати перевіряючим доступ до житла.
Ще доказом помилкових висновків суду першої інстанції є зазначення ним у мотивувальній частині оскаржуваного рішення наступного «Суд зауважує, що досліджений у судовому засіданні доказ, а саме відеозапис проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 свідчить про створення перешкоди останньою у проведенні інспекційного відвідування, що, зокрема, проявилося у тому, що позивач не надала доступу до приміщення на законну вимогу інспектора праці та не надала можливості опитати осіб, які знаходилися у магазині де ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Окрім цього, позивачем не було подано жодних документів щодо зареєстрованих найманих працівників.».
«Окрім цього, судом встановлено, що позивач відмовлялася від надання будь-яких пояснень та документів та не надала інспекторам праці жодних документів на підтвердження того скільки та хто саме з найманих працівників зареєстровані у неї.»
Апелянт при цьому вказує, що вона не надала тільки дозвіл та заборонила вхід до власного житла, доступ до приміщення магазину, де здійснювалась підприємницька діяльність позивача був наданий нею повністю. На всі запитання перевіряючих вона надала пояснення. Письмових пояснень від позивача ніхто не вимагав. Як вбачається із відеозаписів, перевіряючи і не просили будь-які документи у позивача. Вони вимагали тільки одного допустити їх у житло позивача.
Крім того у Акті про неможливість проведення інспекційного відвідувані ЗК441/214/НД від 28 листопада 2019 року працівники відповідача, не зазначили жодного факту не надання їм документів чи відмову позивача надавати їм пояснення.
Крім того помилковим є твердження суду першої інстанції, що згідно вказаного відеозапису зафіксовано спробу проведення інспекційного відвідування та встановлено, що направлення та службові посвідчення посадових осіб відповідача були пред'явлені об'єкту відвідування. Однак, з відеозаписів вбачається, що було пред'явлено тільки посвідчення окремих працівників відповідача, без направлення.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону № 877 суб'єкт господарювання повинен ознайомитись з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що наявні всі законні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду та задоволення позовної вимоги повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив «у задоволенні позовних вимог відмовити повністю».
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Згідно матеріалів справи 22 листопада 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 235 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на підставі якого видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 27 листопада 2019 року № 963. Строк дії направлення: з 28 по 29 листопада 2019 року.
Відповідно 28 листопада 2019 року головним державним інспектором Управління Держпраці Хлантою І. Ю., за участю начальника відділу Турянського Я. В. та головного державного інспектора Юртина В. Ф. здійснено вихід з відеофіксуванням за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За наслідками інспекційного відвідування складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗК 441/214/НД від 28.11.2019 року
У подальшому відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю Управлінням Держпраці у Закарпатській області прийнято постанову про накладення штрафу №ЗК 441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17.12.2019
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно вказав, що Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823)
Відповідно до абзацу 2 п.1 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону № 877.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877) суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення(направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Частинами 1-4 статті 7 Закону № 877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду(контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу(рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду(контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником(членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні(направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення(направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Крім того, відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Згідно з п. 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що досліджений у судовому засіданні доказ, а саме відеозапис проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с.64) свідчить про створення перешкоди останньою у проведенні інспекційного відвідування, що зокрема проявилося у тому, що позивач не надала доступу до приміщення на законну вимогу інспектора праці та не надала можливості опитати осіб, які знаходилися у магазині, де ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Окрім цього, позивачем не було подано жодних документів щодо зареєстрованих найманих працівників. Згідно вказаного відеозапису зафіксовано спробу проведення інспекційного відвідування та встановлено, що направлення та службові посвідчення посадових осіб відповідача були пред'явлені об'єкту відвідування.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що згідно відеозапису на якому зафіксовано спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на вимогу інспектора праці про надання доступу до приміщення, яке знаходиться на об'єкті інспекційного відвідування, позивач не надала такого доступу, що у свою чергу є порушенням законної вимоги інспектора праці. Встановлено, що позивач вказала, що це приміщення є її житловим приміщенням. Водночас, позивач не забезпечила змогу переконатися інспекторам праці, що вказане приміщення є житловим та не належить до місця здійснення підприємницької діяльності, зокрема, документів на підтвердження вказаного не надала та доступу до вказаного приміщення не забезпечила. Окрім цього, судом встановлено, що позивач відмовлялася від надання будь-яких пояснень та документів та не надала інспекторам праці жодних документів на підтвердження того скільки та хто саме з найманих працівників зареєстровані у неї. А допитані у судовому засіданні у якості свідка інспектори праці: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 було помічено за прилавком магазину працівників одягнених у спеціальний одяг (робочі фартухи), які вийшли у складське приміщення, куди позивач не пропустила інспекторів праці.
Проте такі доводи суду першої інстанції не відповідають зібраним у справі доказам.
Як уже зазначалось вище згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення(направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно відеоматеріалу проведення інспекційного відвідування, оглянутого колегією суддів, встановлено, що працівниками відповідача копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду(контролю) не надавались, а лише словесно стверджували про наявність такого.
Крім того з вказаного відеоматеріалу не вбачається наявність, як стверджували працівники відповідача, інших двох осіб, окрім ОСОБА_1 та ще однієї працівниці, які здійснювали обслуговування покупців. Перевіряючі безперешкодно перебували у приміщенні магазину, яке складається з двох торгових, з'єднаних між собою, залів, де позивачка здійснює господарську діяльність, вільно переміщувались та здійснювали відеофіксацію інспекційного відвідування. При цьому ОСОБА_1 заявила, що вона не здійснює жодних перешкод у проведенні інспекційного відвідування, однак не дозволяє прохід до житлових приміщень будинку.
Як вбачається з інвентарної справи домоволодіння(житлового будинку) власником якого зазначена ОСОБА_1 (а.с.24-25), що на першому поверсі розміщені під літ 1-1,1-2 торгові зали, під літ 1-5-1 склад, до вказаних приміщень маються окремі входи. Інші приміщення на першому поверсі є під літ 1-3 - коридор, літ 1-4 сходи та літ 1-5 котел, і до них облаштований окремий вхід.
У відповідності до п. 14 та 15 Порядку № 823 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Відповідно до ст.30 Конституція України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує «Кожен має право на повагу до ... житла ... . Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням, чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб».
Оскільки, згідно наявних у справі доказів, позивачка не дозволяла працівникам відповідача потрапити до її житла, наявність неоформлених працівниць у останньої за адресою АДРЕСА_2 не встановлено, інших дій передбачених п. 14 та 15 Порядку № 823 ОСОБА_1 не вчиняла, то відповідно посадовими особами відповідача було безпідставно складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК441/214/НД від 28 листопада 2019 року.
Крім того Акт не був складений за місцем інспекційного відвідування, не наданий для підписання об'єкту відвідування і в ньому відсутнє зазначення про наявність направлення на проведення інспекційного відвідування №963 від 27.11.2019, чим порушено зазначені вище вимоги Порядку № 823
Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу 1-2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Абзацу 6 частини 2 статті 265 КЗпП України визначено відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а у суду першої інстанції - підстави для відмови у задоволенні позову, тому постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 17.12.2019 року №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 417 300,00 грн. слід визнати протиправною та скасувати.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги - задовольнити.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року по справі № 260/1885/19.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 17.12.2019 року № ЗК 441/214/НД/СПТД-ФС-139 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 417300 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 15.10.20.