06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 301/1323/20 пров. № А/857/11004/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Кухтея Р.В., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2020 року у справі № 301/1323/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Золотар М.М., в м.Іршава Закарпатської області 19.08.2020 року, повний текст рішення виготовлено 21.08.2020 року), -
Ігнатьо Богдан Ярославович в інтересах ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач) про скасування постанови Закарпатської митниці ДФС від 23 жовтня 2019 року № 4158/30500/19 в справі про порушення митних правил, якою визнано громадянина України ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною п'ятою статті 470 Митного кодексу України (надалі також - МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85000,00 гривень.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що 29 грудня 2019 року набув чинності Закон України від 19.12.2019 № 395-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового порядку застосування статей 470 та 481» (надалі також - Закон № 395-ІХ). Названим законом Прикінцеві та Перехідні положення МК України доповнено пунктом 9-5, згідно з яким вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п'ятою та шостою статті 470 цього Кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції ототожнив поняття «набрання законом чинності» та «дія закону», внаслідок чого інтерпретував Закон № 395-IX як такий, що не діяв на час (23.10.2019) винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 268 КАС України у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частина третя цієї статті передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
06 жовтня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача у зв'язку із участю представника позивача в іншому судовому засіданні та відсутності позивача на території України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.2019 року о 23 год. 11 хв. в зону митного контролю на ділянку «Виїзд» вантажного напрямку митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав вантажний автомобіль марки «Renault Premium», реєстраційний номерний знак Росії НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Schwarzmuller» реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , без вантажу.
Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок чого встановлено, що вантажний автомобіль марки «Renault Premium», реєстраційний знак Росії НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_3 , був ввезений на територію України через митний пост «Бачівськ» Сумської митниці ДФС 14.08.19, як транспортний засіб комерційного призначення в митному режимі «транзит» громадянином України ОСОБА_1 .
Вантажним автомобілем «Renault Premium», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , з Росії в Італію, транзитом через територію України, переміщувався товар «Шини пневматичні».
Враховуючи інформаційні дані центральної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», позивач мав вивезти в.а. «Renault Premium», реєстраційний номерний знак Росії НОМЕР_1 , за межі території України у строк до 24.08.19.
22.08.19 до Закарпатської митниці ДФС надійшла заява ТОВ «INFAR» щодо заміни у м. Мукачеві транспортного засобу реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у зв'язку з виробничою необхідністю.
У поясненні від 23.09.19 ОСОБА_1 вказав, що 14.08.19 він заїхав на митну територію України через Сумську митницю на транспортному засобі реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з вантажем «шини» в режимі транзит. У зв'язку з поломкою транспортного засобу реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 він звернувся до Закарпатської митниці з заявою про його заміну. З 18.08.19 транспортний засіб реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 знаходився на ремонті в м. Виноградів.
Відповідно до довідки автосервісу «V.K.T.service» від 19.09.19 та акту виконаних робіт від 19.09.19 № 01435, з 18.08.19 по 19.09.19, у вказаному автосервісі проводився ремонт АКПП та переднього та заднього мультиплікатора в.а. «Renault Premium», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
23 жовтня 2019 року за результатами розгляду справи про порушення митних правил № 4158/30500/19 Закарпатською митницею ДФС винесено постанову, якою громадянина позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85000 грн.
Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою у справі про порушення митних правил, позивач звернувся до суду.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року, постанову Закарпатської митниці ДФС скасовано.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, рішення Іршавського районного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 301/2580/19 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмолено.
Обґрунтовуючи новий позов представник позивача покликається на Закон № 395-ІХ, в якому встановлено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п'ятою та шостою статті 470 цього Кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті. Вважає, що постанова про порушення митних правил суперечить Закону № 395-ІХ, що є окремою підставою для її скасування.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Протокол про порушення митних правил № 4158/30500/19 стосовно позивача складено 24 вересня 2019 року, постанову у справі про порушення митних правил № 4158/60500/19 винесено 23 жовтня 2019 року. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийняті рішення прийшов до вірного висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Як слідує з постанови № 4158/60500/19 від 23 жовтня 2019 року, позивач ОСОБА_1 її копію отримав 23 жовтня 2019 року.
Закон № 395-ІХ, на який покликається представник позивача, як на підставу для скасування постанови про порушення митних правил, набрав чинності 29 грудня 2019 року.
Разом із тим, позовну заяву ОСОБА_1 до суду першої інстанції подав лише 01 липня 2020 року. До позовної заяви долучена заява про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що позивач дізнався про наявність підстав для пом'якшення відповідальності за порушення митних правил згідно Закону № 395-ІХ 19 червня 2020 року, тобто з моменту отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62124160 від 19 травня 2020 року.
Ухвалою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На переконання апеляційного суду, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 01 липня 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про порушення митних правил № 4158/60500/19 від 23 жовтня 2019 року.
Як слідує із заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, представник позивача покликається на те, що позивач дізнався про наявність підстав для пом'якшення відповідальності за порушення митних правил згідно Закону № 395-ІХ лише 19 червня 2020 року, тобто з моменту отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому належних доказів на підтвердження неможливості з об'єктивних причин дізнатися про наявність законодавчого акту, який є відкритим та доступним для загального ознайомлення позивач суду не надав.
Інших причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які можуть бути віднесені до поважних, останнім не зазначено і з матеріалів справи не вбачається.
Таким чином, навіть якщо рахувати строк оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не з дати винесення спірної постанови (23 жовтня 2020 року), а з моменту набрання чинності Законом № 395-ІХ (29 грудня 2019 року), позивачем пропущено строк звернення до суду. Отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2020 саме 19 червня 2020 року не підтверджується жодними доказами, наявними у матеріалах справи. До того ж дата отримання такої постанови жодного відношення до пропуску строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не має.
Таким чином, позивачем пропущений десятиденний строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і поважні причини пропуску такого строку відсутні.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення позову без розгляду.
У аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що верховенство права є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною другою статті 6 КАС України суд апеляційної інстанції враховує правові позиції Європейського Суду з прав людини, викладені у судових рішеннях у справах «Каменівська проти України», «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»), відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим, зокрема, встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, практика Європейського Суду з прав людини також свідчить про необхідність врахування законодавчо встановлених національним законодавством обмежень щодо строків звернення до суду.
Виходячи із встановлених у ході апеляційного розгляду обставин та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість переконання суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2020 року у справі № 301/1323/20 та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Р. В. Кухтей
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 15.10.2020