06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004054 пров. № А/857/6353/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
представника позивача Жовніра В.А.,
представника відповідача Павлової А.І.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.004054 за адміністративним позовом Державне підприємство «Львіввугілля» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Хома О.П. в м. Львові Львівської області 10.04.2020 року), -
Державне підприємство «Львіввугілля» (далі-позивач, ДП «Львіввугілля») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019:
- № 0003661308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20366617,79 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 2271109,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18095508,52 грн.;
- № 0003691308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1729338,55 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 204032,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1525306 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, долученим до матеріалів справи, якими підтверджено обґрунтованість правильність нарахування податкових зобов'язань позивачу. Зазначає також про незастосування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду в аналогічних спорах.
Позивач правом на подання відзиву скористався, просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.01.2019.
Результати перевірки оформлено актом від 14.03.2019 № 415/14.10.26360457 (далі - акт перевірки).
Зокрема, відповідно до п. 3.3.2.1 акта перевірки податковим органом встановлено, що станом на 31.01.2019 позивачем несплачено (неперерахувано) податок на доходи фізичних осіб на суму 2271109,27 грн. та порушено правила сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період що перевіряється в сумі 103924878,10 грн., а саме: затримка сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання у 2015 році в сумі 16286222 грн., у 2016 році - 22963806,48 грн., у 2017 році - 23755214,79 грн., у 2018 році - 37165914,06 грн., у січні 2019 року - 3753720 грн.
Відповідно до п. 3.3.2.2 акта перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору станом на 31.01.2019 встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 204032,55 грн. та порушено правила сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, в сумі 9081514,30 грн., а саме: затримка сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання у 2015 році в сумі 1710025 грн., у 2016 році - 1960197 грн., у 2017 році 1985304 грн., у 2018 році - 3114217,30 грн., у січні 2019 року - 311771 грн.
При цьому, як вбачається з акта перевірки в такому відсутній розгорнутий розрахунок порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору за весь період, що перевіряється, з зазначенням конкретного місяця, днів порушення такої сплати, а також дати проведення сплати.
Відповідно до висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено ряд порушень, в тому числі порушення:
- пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що спричинило несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб станом на 31.01.2019 на суму на суму 2271109,27 грн. та порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання;
- пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що спричинило несплату (неперерахування) військового збору станом на 31.01.2019 на суму 204032055 грн. та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
На підставі акта перевірки контролюючим органом 11.04.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0003661308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20366617,79 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 2271109,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18095508,52 грн.;
-№ 0003691308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 1729338,55 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 204032,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1525306 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 25.06.2019 № 28988/6/99-99/1-05-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 0003661308 та № 000369130, а скаргу ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» - без змін.
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019 № 0003661308 та № 0003691308.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті визначено повноваження податкової служби, серед яких: самостійне визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Зазначені повноваження реалізуються відповідно до статті 77 ПК України контролюючим органом через проведення перевірок, в тому числі і позапланових виїзних документальних.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.
Порядок оформлення результатів перевірок регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок № 727).
Отже, відповідач може реалізовувати свої повноваження під час оформлення результатів перевірки (при складанні акта) виключно у спосіб, передбачений цим Порядком.
Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Пунктом 3 цього ж Розділу передбачено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено порушення, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України.
Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Підпунктом 171.1 статті 171 ПК України передбачено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі збір).
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Для резидента це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України).
У відповідності до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, підставою для визначення платнику податків грошового зобов'язання на підставі статей 126 та 127 ПК України є встановлення податковим органом факту несплати чи несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у конкретних періодах та відповідно встановлення періоду затримки сплати такого.
При цьому, як вірно зазначив у спірному рішенні суд першої інстанції, висновок контролюючого органу про порушення правил сплати (перерахування) податків чи інших обов'язкових платежів повинен бути зроблений з покликанням на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів та із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції).
Із акта перевірки від 14.03.2019 № 415/14.10.26360457, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що з такого неможливо встановити, на підставі яких саме документів відповідач зробив висновки про несплату (неперерахування) позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору та порушення правил сплати (перерахування) цього податку та в які саме періоди. Окрім того, акт перевірки не містить обрахунку терміну порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Судом першої інстанції надано правильну оцінку наданим Відповідачем в ході судового розгляду розрахункам нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та штрафних санкцій до акта перевірки, зазначивши, що такі теж не містять належної інформації щодо встановлених перевіркою порушень.
Окрім того, доданий до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень розрахунок нарахованих сум податку та штрафних санкцій до акта перевірки від 14.03.2019 № 415/14.10/26360457 також містить лише суми основного боргу та фінансових санкцій з зазначенням порушеної статті ПК України без арифметичного розрахунку повноти та своєчасності перерахування до бюджету вказаної у податковому повідомленні-рішенні збільшеної суми податкових зобов'язань.
Таким чином, застосовуючи до позивача фінансову санкцію за порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за порушення пункту 126.1 статті 126 ПК України, відповідач не зазначає у поданому розрахунку кількість днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) відповідної штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що незазначення кількості днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору унеможливлює перевірку правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій, адже положення статті 126 ПК України щодо штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Без належного розрахунку застосованих штрафних санкцій, а також відсутності повної інформації щодо змісту порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність факту порушення неможливо перевірити і слушність доводів позивача про неправомірність застосування до нього штрафу згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Суд першої інстанції також дав належну оцінку доводам позивача про те, що визначення грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору (основного платежу) та (штрафних санкцій) в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відбулось з порушенням строку давності, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як слідує з акта перевірки, перевірка повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору проводилась за період з 01.01.2015 по 30.01.2019.
Згідно з пунктами 3.3.2.2. та 3.3.2.2 акта перевірки сума несвоєчасно перерахованого податку визначена відповідачем за період з 01.01.2015 по 30.01.2019.
Такі ж суми віднесено до сум основного зобов'язання у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, з яких здійснено нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що визначена в зазначених податкових повідомленнях-рішеннях сума грошового зобов'язання за основним платежем є сумою боргу за період 01.01.2015 по 30.01.2019.
Відтак обґрунтованими є доводи позивача про те, що нарахована та несплачена платником податків з січня 2015 року по січень 2019 року сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів. Отже визначене грошове зобов'язання за основним платежем в таких податкових повідомленнях - рішеннях відбулось з порушенням строку давності.
Апелянтом не спростовані такі висновки суду першої інстанції, не наданий розрахунок податкових зобов'язань позивача в межах строку давності.
Вказане свідчить про протиправність притягнення платника податків до відповідальності поза встановленим ПК Українистроком на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019: № 0003661308 та № 0003691308.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.
Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.
Отже, до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.
Зі змісту акта перевірки, спірних податкових повідомлень-рішень та наданих в ході судового розгляду документів не можливо виокремити протиправну частину, у зв'язку з чим такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.
Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що такі є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог законодавства. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції, а тому зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, перевірка проведена неналежно, не досліджено документів первинного бухгалтерського обліку.
Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.004054 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.10.2020