06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006306 пров. № А/857/4822/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участі представника позивача Зарічного І.Я.,
представника відповідача Стецьків Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.006306 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОБУД+» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Хома О.П. в м. Львові Львівської області 02.03.2020 року згідно з протоколом судового засідання о 13:04 год., повне судове рішення складено 03.03.2020), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОБУД+» (далі - позивач, ТзОВ «СТОБУД+») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2019 № 0002610501.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у адміністративний позов задоволено.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.11.2019 № 0002610501.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що господарські операції ТзОВ «СТОБУД+» з ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТзОВ «Фелінс», ТзОВ «Захід БЕСТ», ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ», ТзОВ «ВЕТ БЕСТ», ТзОВ «МЕТКОМТЕХ», ТзОВ «АСТБУД» не мали реального товарного характеру. Як вбачається з інформаційних баз даних податкового органу, у контрагентів позивача були відсутні трудові та інші ресурси для виконання робіт, власні основні засоби, послуги з оренди відповідних транспортних засобів (машин та механізм) не одержувалися, а також не залучалися до робіт треті (сторонні) особи. Перевіркою встановлено реалізацію контрагентами товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні). Аналізом представлених до перевірки видаткових накладних, встановлено відсутність у відповідних графах ідентифікації підписів осіб (прізвище, посада) зі сторони покупця, відсутні дані щодо довіреностей на отримання ТМЦ, не встановлено подальшої реалізації придбаних ТМЦ. До перевірки не представлено в повному обсязі супровідні документи, необхідні для виконання робіт. Відповідач також послався на матеріали кримінальних проваджень, порушених щодо посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 367, ч. З ст. 212 КК України. З огляду на викладене, вважає, що господарські операції ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТзОВ «Фелінс», ТзОВ «Захід БЕСТ», ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ», ТзОВ «ВЕТ БЕСТ», ТзОВ «МЕТКОМТЕХ», ТзОВ «АСТБУД» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ТзОВ «СТОБУД+» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019.
Результати перевірки оформлено актом від 21.10.2019 № 175/05.1/39887701.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «СТОБУД+», зокрема:
- пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(с)БО 15), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 721196 грн, в тому числі за II квартал 2018 - 75000 грн, за період III квартал 2018 - 30000грн, ІV квартал 2018 - 128696грн, І квартал 2019 - 165000грн, II квартал 2019 - 322500 грн.
На підставі зазначеного висновку акта перевірки контролюючим органом 08.11.2019 винесено податкове повідомлення-рішення № 0002610501, яким ТзОВ «СТОБУД+» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 901495 грн, з яких за основним зобов'язанням - 721196 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 180299 грн.
Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства полягають у тому, що господарські операції ТзОВ «СТОБУД+» з ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТзОВ «Фелінс», ТзОВ «Захід БЕСТ», ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ», ТзОВ «ВЕТ БЕСТ», ТзОВ «МЕТКОМТЕХ», ТзОВ «АСТБУД», на думку податкового органу, фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу та актів перевірки відносно контрагентів позивача, відповідно до яких у контрагентів відсутні основні засоби та достатня кількості трудових ресурсів, наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаним договором. Аналізом представлених до перевірки видаткових накладних, встановлено відсутність у відповідних графах ідентифікації підписів осіб (прізвище, посада) зі сторони покупця, відсутні дані щодо транспортування та супровідних документів, необхідних для виконання робіт, не встановлено подальшої реалізації контрагентами позивача придбаних ТМЦ. Контролюючий орган також послався на матеріали кримінальних проваджень, порушених щодо посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінальних правопорушень, пов'язаних із фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків. Податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції, однак, на думку відповідача, такі сформовано для отримання штучної податної вигоди. У зв'язку з наведеним, ГУ ДПС у Львівській області стверджує, що складені за наслідками господарських операцій між ТзОВ «СТОБУД+» з ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТзОВ «Фелінс», ТзОВ «Захід БЕСТ», ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ», ТзОВ «ВЕТ БЕСТ», ТзОВ «МЕТКОМТЕХ», ТзОВ «АСТБУД» податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.11.2019 № 0002610501.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А.І., з однієї сторони, ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Покупець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір поставки від 02.07.2018 № 693.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали(Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «Топ Буд Дизайн» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 857 972 грн, а саме: від 02.07.2918 № 1900; від 02.07.2018 № 1895; від 02.07.2018 № 1898; від 02.07.2018 № 1896; від 02.07.2018 № 1898; від 31.01.2019 № 159; від 03.10.2018 № 2999; від 31.01.2019 № 161; від 31.01.2019 № 160; від 31.01.2019 № 163; від 31.01.2019 № 162; від 07.02.2019 № 301; від 06.02.2019 № 299; від 07.02.2019 № 302; від 07.02.2019 № 300; від 10.04.2019 № 960; від 10.04.2019 № 988; від 10.04.2019 № 962; від 10.04.2019 № 961 та податкові накладні: від 03.10.2018 № 16; від 01.02.2019 № 18; від 21.01.2019 № 61; від 31.01.2019 № 115; від 10.04.2019 № 171; від 10.04.2019 № 172; від 10.04.2019 № 173; від 10.04.2019 № 174; від 02.07.2018 № 204; від 02.07.2018 № 205; від 02.07.2018 № 206; від 02.07.2018 № 207; від 02.07.2018 № 208.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «Топ Буд Дизайн» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 857972 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 10.04.2019 № 2382; від 01.02.2019 № 2087; від 02.07.2018 № 826; від 03.10.2018 № 1292; від 21.01.2019 № 1982.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «Фелінс» (Покупець) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки від 18.03.2019 № 25.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «Фелінс» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 1700000 грн, а саме: 700000 грн, а саме : від 10.04.2019 № 952; від 10.04.2019 № 953; від 10.04.2019 № 994; від 10.04.2019 № 993; від 10.04.2019 № 991; від 10.04.2019 № 992; від 10.04.2019 № 989; від 10.04.2019 № 990; від 04.04.2019 № 919; від 09.04.2019 № 951; від 04.04.2019 № 918; від 04.04.2019 № 917; від 03.04.2019 № 915; від 04.04.2019 № 910; від 03.04.2019 № 906; від 03.04.2019 № 912; від 03.04.2019 № 904; від 03.04.2019 № 905; від 29.03.2019 № 835; від 01.04.2019 № 824; від 29.03.2019 № 840; від 29.03.2019 № 770; від 29.03.2019 № 839; від 29.03.2019 № 838; від 29.03.2019 № 837; від 29.03.2019 № 836; від 29.03.2019 № 786; від 28.03.2019 № 767; від 18.03.2019 № 689; від 20.03.2019 № 739; від 18.03.2019 № 737; від 18.03.2019 № 738 та податкові накладні: від 03.04.2019 № 83; від 03.04.2019 № 84; від 03.04.2019 №85; від 03.04.2019 №86; від 03.04.2019 №87; від 03.04.2019 № 88; від 09.04.2019 №146; від 18.03.2019 № 169; від 18.03.2019 № 170; від 18.03.2019 № 171; від 18.03.2019 № 173; від 10.04.2019 № 177; від 10.04.2019 № 178; від 10.04.2019 № 179; від 10.04.2019 № 180; від 10.04.2019 № 181; від 10.04.2019 № 182; від 10.04.2019 № 183; від 10.04.2019 № 184; від 29.03.2019 № 284; від 29.03.2019 № 286; від 29.03.2019 № 287; від 29.03.2019 № 327; від 29.03.2019 № 328; від 29.03.2019 № 329; від 29.03.2019 № 330; від 29.03.2019 № 331; від 29.03.2019 № 332; від 29.03.2019 № 333.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «Фелінс» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 1700000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:від 18.03.2019 № 308; від 29.03.2019 № 343;від 29.03.2019 № 344; від 03.04.2019 № 352; від 03.04.2019 № 354; від 10.04.2019 № 366; від 10.04.2019 № 367.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «Захід Бест» (Покупець) в особі директора Наванкевича А.І,. укладено договір поставки від 02.04.2018 № 605.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «Захід Бест» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 500000 грн, а саме: від 02.04.2018 № 492; від 02.04.2018 № 514; від 04.04.2018 № 491; від 04.04.2018 № 515; від 05.04.2018 № 496; від 05.04.2018 № 493; від 11.04.2018 № 520; від 12.04.2018 № 519; від 13.04.2018 № 516; від 13.04.2018 № 517; від 14.04.2018 № 518 та податкові накладні: від 05.04.2018 № 17; від 05.04.2018 № 18; від 02.04.2018 № 19; від 04.04.2018 № 20; від 02.04.2018 № 43; від 04.04.2018 № 49; від 11.04.2018 № 61; від 12.04.2018 № 62; від 13.04.2018 № 65; від 13.04.2018 № 66; від 14.04.2018 № 78.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «Захід Бест» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 500000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 06.04.2018 № 44; від 17.04.2018 № 60.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ» (Покупець) в особі директора Дерпила В.Р., укладено договір поставки від 24.04.2019 № 71.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 200000 грн, а саме: від 26.06.2019 № 2131; від 26.06.2019 № 2130; від 26.06.2019 № 2129; від 26.06.2019 № 2128; від 07.07.2019 № 2273; від 03.07.2019 № 2272; від 03.07.2019 № 2271; від 03.07.2019 № 2270; від 03.07.2019 № 2254 та податкові накладні від 24.06.2019 № 288.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 200000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.06.2019 № 8.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «ВЕТ БЕСТ» (Покупець) в особі директора Базановича О.А., укладено договір поставки від 05.11.2018 № 765.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п.3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «ВЕТ БЕСТ» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 800000 грн, а саме: від 09.11.2018 № 3650; від 09.11.2018 № 3655; від 09.11.2018 № 3640; від 09.11.2018 № 3641; від 09.11.2018 № 3636; від 09.11.2018 № 3639; від 05.11.2018 № 3637; від 09.11.2018 № 3635; від 05.11.2018 № 3632; від 05.11.2018 №3 633; від 15.11.2018 № 3646; від 05.11.2018 № 3630; від 09.11.2018 № 3634; від 12.11.2018 № 3651; від 05.11.2018 № 3627; від 08.11.2018 № 3629 та податкові накладні: від 05.11.2018 № 38; від 05.11.2018 № 39; від 05.11.2018 № 40; від 05.11.2018 № 41; від 05.11.2018 № 42; від 05.11.2018 № 60; від 09.11.2018 № 62; від 09.11.2018 № 63; від 09.11.2018 № 72; від 09.11.2018 № 73; від 09.11.2018 № 74; від 09.11.2018 № 75; від 09.11.2018 № 76; від 09.11.2018 № 77; від 09.11.2018 № 78.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «ВЕТ БЕСТ» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 800000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.11.2018 № 39; від 05.11.2018 № 32.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «МЕТКОМТЕХ» (Покупець) в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір поставки від 13.05.2019 № 45.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «МЕТКОМТЕХ» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 400000 грн, а саме: від 13.05.2019 № 1411; від 13.05.2019 № 1412; від 16.05.2019 № 1504; від 13.052019 № 1414; від 20.05.2019 № 1544; від 20.05.2019 № 1543; від 20.05.2019 № 1546; від 20.05.2019 № 1546 та податкові накладні: від 13.05.2019 № 178; від 13.05.2019 № 179; від 13.05.2019 № 180; від 16.05.2019 № 265; від 16.05.2019 № 272.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «МЕТКОМТЕХ» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 400000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 16.05.2019 № 68; від 13.05.2019 № 35.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Між ТзОВ «СТОБУД+» (Продавець), в особі директора Стахіва А. І., з однієї сторони, ТзОВ «АСТБУД» (Покупець), укладено договір поставки від 29.05.2019 № 57.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент, інші будівельні матеріали (Товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.4. договору поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.
При цьому, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом «Продавця» або автотраспортом «Покупця» (самовивіз).
На виконання умов договору поставки ТзОВ «СТОБУД+» виписано для ТзОВ «АСТБУД» видаткові накладні щодо реалізації товару на загальну суму 350000 грн, а саме: від 29.05.2019 № 1654; від 11.06.2019 № 1901; від 29.05.2019 № 1655; від 11.06.2019 № 1904; від 11.06.2019 № 1879; від 13.06.2019 № 1881; від 11.06.2019 № 1880 та податкові накладні: від 11.06.2019 № 99; від 11.06.2019 № 100; від 11.06.2019 № 101; від 11.06.2019 № 102; від 11.06.2019 № 104; від 29.05.2019 № 399; від 29.05.2019 № 400.
Вказані податкові накладні зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.
ТзОВ «АСТБУД» здійснено оплату за вказану продукцію на розрахунковий рахунок ТзОВ «СТОБУД+» у безготівковій формі за загальну суму 350000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 11.06.2019 № 35; від 29.05.2019 № 17.
Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджується банківською випискою по рахунках позивача та актом звірки взаєморозрахунків.
Всі вищевказані договори є типовими, предметом поставки за якими був виключно портландцемент.
Фіскальний орган зазначає, що обставини, викладені в Акті перевірки, свідчать про відсутність у даного підприємства матеріально-технічної і технологічної можливості для самостійного здійснення виду діяльності у зв'язку з відсутність основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Однак, колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При дослідженні реальності господарських операцій судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом та зміною зобов'язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі № 826/2747/13-а.
Крім того, відповідач не заперечує факту здійснення оплати за поставлені товари та надані послуги відповідно до Договорів з вказаними контрагентами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України).
Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону № 996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.
Крім того, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення № 88).
Господарські операції, які були предметом дослідження в ході проведення перевірки, відповідають видам діяльності позивача та його контрагентів. Станом на час здійснення господарських операцій такі були зареєстрованими належним чином. Жодних ознак фіктивного підприємництва щодо таких не встановлено.
Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом № 996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТзОВ «Фелінс», ТзОВ «Захід БЕСТ», ТзОВ «ХІМ АГРОІМПОРТ», ТзОВ «ВЕТ БЕСТ», ТзОВ «МЕТКОМТЕХ», ТзОВ «АСТБУД».
При цьому, наявність деяких помилок чи неточностей у їх оформленні, зокрема відсутність прізвища особи-одержувача у видатковій накладній, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.
Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України; дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу; дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.
За правилами пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Згідно з підпунктом 137.4 статті 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Аналізуючи вищевикладені норми, апеляційний суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 (справи №№ 826/15653 та 805/2316/16-а), від 19.09.2018 (справа № 2а-2104/12/1370) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Щодо покликання апелянта на те, що у контрагентів позивача були відсутні трудові та інші ресурси для виконання робіт, власні основні засоби, послуги з оренди відповідних транспортних засобів (машин та механізм) не одержувалися, а також не залучалися до робіт треті (сторонні) особи, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.
Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Апеляційний суд зазначає, що відповідач не оспорює фактів реєстрації контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 за спірними господарськими операціями, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.
Проте безумовних доказів нереальності зазначених господарських операцій суду не надано.
Крім того, використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі. До того ж, чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
Програмне забезпечення (інформаційні бази) ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Відповідач безпідставно виключив можливість контрагентів придбавати послуги та роботи в інших суб'єктів господарювання, які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.
Колегія суддів не приймає також до уваги доводи апелянта який обґрунтовує свої висновки покликаннями на щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, оскільки факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Відтак, наявність кримінальних проваджень, що перебуває у правоохоронних органів, які здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні.
Крім того, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 809/1139/17.
Апеляційний суд зазначає, що податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентами.
Як зазначається в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Відтак, всі господарські операції, в реальності яких у контролюючого органу виникли сумніви, підтверджено належним чином оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див. серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
У п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також Суд в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.006306 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.10.2020