13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1742/20 пров. № А/857/8333/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Затолочного В.С., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 380/1742/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-
суддя в 1-й інстанції - Сасевич О.М.,
час ухвалення рішення - 01.06.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 11.06.2020 року,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (відповідач 2), із вимогами:
-визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року №UA206000/2019/000906/2;
-визнати протиправним рішення Галицької митниці Держмитслужби від 08.01.2020 року №74-08-15/1-12/298 про відмову у скасуванні рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року №UA206000/2019/000906/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з метою митного оформлення придбаного за кордоном транспортного засобу через уповноважену особу на декларування було подано митному органу електронну митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларантом, серед інших документів, було подано митному органу виданий продавцем рахунок-фактуру (інвойс), що підтверджує сплату фактурної вартості транспортного засобу в сумі 27100,00 польських злотих. Відповідач 1 за наслідками розгляду цих документів прийняв рішення про коригування митної вартості, що стало підставою для відмови в митному оформленні автомобіля. Позивач вважає, що митний орган не довів існування визначених Митним кодексом України підстав, що підтверджують обґрунтованість сумніву в заявленій декларантом митній вартості товару. Так, позивач відзначає, що митний орган взагалі не вказав в рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що спірне рішення відповідача1 про коригування митної вартості товарів та рішення відповідача 2, прийняте за наслідками адміністративного оскарження є протиправними й підлягають скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 380/1742/20 позовні вимоги задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рахунок-фактура вказує на намір купити товар, а факт здійснення купівлі товару має бути підтверджений документально. Скаржник вказує, що касові або товарні чеки, що підтверджували б оплату товару, до митного оформлення не подавались. Скаржник зазначає, що у рахунку-фактурі відсутні відомості щодо способу оплати. Вказує, що позивачем не було включено витрат понесених на перевезення транспортного засобу, що підтверджує неправильність визначення митної вартості. Вважає, що у митного органу були обґрунтовані сумніви стосовно ціни товару. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 380/1742/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс). Судом першої інстанції враховано, що на підтвердження пошкодження автомобіля до митного органу подавався акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та додатковий аркуш до Акта. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що відсутні докази оплати по наданому договору, оскільки відсутність факту оплати товару не впливає на саму ціну домовленостей між продавцем та покупцем товару.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у листопаді 2019 року позивачем було придбано у Республіці Польща у фірми ACONTO EDWARD ZBANSKI (WOSKRZENICE MALE 74, 21-500 BIALA PODLASKA Poland) транспортний засіб марки PEUGEOT, модель 3008, VIN-код НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) ПДВ-Маржа №Інвойс Експорт ПДВ 0% 592/2019 від 28.11.2019 року. Вказаний транспортний засіб придбано за ціною 27100,00 польських злотих.
Довіреністю від 21.11.2019 року (НОВ 533161) ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси у відповідних органах та установах з питань перевезення на територію України, сертифікації, розмитнення та постановки на облік автомобіля марки PEUGEOT 3008, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , для чого доручив йому подавати та одержувати від свого ( ОСОБА_1 ) імені заяви, довідки і документи, сплачувати необхідні платежі і збори, підписуватися за нього, привезти автомобіль на територію України, розмитнити автомобіль на ім'я позивача, перевозити автомобіль до місцезнаходження відповідних органів, доставити автомобіль до місця призначення, зареєструвати автомобіль в територіальних органах з надання послуг МВС, одержати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, бути представником в територіальних органах з надання послуг МВС, митних і страхових органах, органах сертифікації.
Відповідно до даного рахунку-фактури позивач сплатив кошти в сумі 27100,00 польських злотих на рахунок продавця - польської фірми AKONTO EDWARD ZBANSKI (WOSKRZENICE MALE 74, 21-500 BIALA PODLASKA, Poland), що підтверджується документом - “КР ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОПЛАТИ” (DOWOD WPLATY) №592/2019 від 28.11.2019 року на суму 27100,00 польських злотих.
Як вбачається, згідно наданих фірмою-продавцем документів, даний транспортний засіб цією фірмою був придбаний на автоаукціоні (фірма ARVAL TRADING BNP PARIBAS GROUP, La Ravoire, Batiment A, 74371 Metz Tessy, France), що підтверджується копією рахунку (інвойсу) від 22.10.19 номер FR238657 на суму 6 137,00 евро та адміністративні витрати на суму 125 евро, а також витягом з сайту автоаукціону ARVAL TRADING MotorTrade (La Ravoire, Batiment A, 74371 Metz Tessy, France) з докладною інформацією про відомості автомобіля: ціна - 6,137 євро; марка PEUGEOT модель 3008: VIN-код НОМЕР_2 ; пробіг - 170439 км, номер автомобіля НОМЕР_3 та інша додаткова інформація.
Придбання автомобіля польською фірмою EDWARD ZBANSKI, окрім іншого, підтверджується банківським документом від 12.11.2019 року, виданим польським банком Santander на суму 18479,00 євро, оскільки така сума перерахованих коштів на рахунок отримувача - ARVAL TRADING Motor Trade (La Ravoire, Batiment A, 74371 Metz Tessy, France) здійснювалась також і за інші автомобілі. Водночас, суд зауважує, що ідентифікацію оплати саме за автомобіль марки PEUGEOT, модель 3008 видається за можливе простежити в графі ОСОБА_3 , в якій зазначено реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_3 .
Більше того, вартість придбання вказаного автомобіля підтверджується документом Підтвердження вивозу (POTWIERDZENIE WYWOZU (ІЕ599) №19ІЕ599-2470461 від 30.11.2019 року з детальним описом про товар та його вартість.
30.11.2019 року була оформлена експортна декларація (MRN) №19PL301010E0998389, на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки PEUGEOT, модель 3008, VIN-код НОМЕР_2 , в якій вказано вартість - 27100.00.
У подальшому, декларантом було подано до митного контролю Івано-Франківської митниці ДФС митну декларацію №UA206010/2019/427103 від 03.12.2019 на товар - “Легковий автомобіль, вживаний, марки PEUGEOT модель 3008, номера кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об'єм двигуна 1560 см3, потужність двигуна - 88 кВт, номер двигуна - немає даних, календарний рік виготовлення - 201, модельний рік виготовлення - 2016, колісна формула 4x2, у якій зазначив митну вартість 27100,00 польських злотих у гривнях, по курсу НБУ. Сума податків, що підлягали до сплати становила 60172,49,94 грн., що відображено у графі 47 та графі В вказаної митної декларації.
До митної декларації декларантом додано, зокрема: -рахунок-факту (інвойс) (Commercial invoice) №592/2019 від 28.11.2019 року; -декларацію про походження товару (Declaration of original) №0380 від 28.11.2019 року; -акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/102234 від 02.12.2019 року; -свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.09.2016 року; - паспорт громадянина України; -інші некласифіковані документи - довіреність; -копію митної декларації країни відправлення №19PL301010 Е0998389 від 30.11.2019 року.
Матеріалами справи стверджується, що відповідач 1 надіслав декларанту повідомлення про початок консультації з митним органом, згідно з частиною другою статті 264, п.3 частини першої статті 266 Митного кодексу України (2012) та п.2.2 розділу II Порядку виконання митих формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631, про необхідність надання оригіналів та/або копії документів, зазначених в гр.44 МД (ПІБ особи, що зробила повідомлення - ОСОБА_4 ) й повідомлення про початок митної консультації, з вимогою, відповідно до ч.3 ст.53 МК України подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; відповідно до ч.3 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов'язані надати (за наявності) додаткові документи (ПІБ особи, що зробила повідомлення - ОСОБА_5 ).
04.12.2019 року декларантом було надіслано на запити відповідача 1 повідомлення, до якого згідно ч.2 ст.53 МК України, надав декларацію країни відправлення, рахунок-фактуру, квитанцію про оплату готівкою, що підтверджують вартість даного транспортного засобу. У повідомленні також позивач вказав, що інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надати немає можливості й надані не будуть та просив прийняти відповідне рішення.
Однак, 04.12.2019 року Івано-Франківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000906/2 (надалі по тексту - рішення про коригування), яким визначено вартість імпортованого транспортного засобу ОСОБА_1 як 55626,00 польських злотих за 6 (резервним) методом митної вартості.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” відповідач 1 зазначив - “Митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням банківських та/або платіжних документів за імпортований товар, відповідно до ч.2 ст.53 МК України з можливістю ідентифікації зовнішньоекономічної операції. 2-5 методи визначення митної вартості (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 13.08.2019 року №UA805180/2019/22542. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст.55 Главою 4 Митного кодексу України”.
Разом з тим, посадовою особою Львівської митниці ДФС, під час проведення митного огляду транспортного засобу, у пункті пропуску на кордоні, у графі “Наявні пошкодження, ознаки експлуатації” додаткового аркуша до Акту про проведення митного огляду товарів від 02.12.2019 року №UA20903/2019/102234 зазначено: “Пошкодження: царапини ЛФП, забруднено та пошкоджено салон та сидіння”. Зазначена інформація завірена особистим митним забезпеченням інспектора Львівської митниці ДФС, який безпосередньо здійснював митні формальності у відповідності до статті 338 Митного кодексу України.
На підставі рішення про коригування, Івано-Франківською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000/2019/00906 (надалі по тексту - картка відмови). У картці відмови зазначено причини відмови у митному оформленні (випуску) товарів - “Митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням банківських та/або платіжних документів за імпортований товар відповідно до ч.2 ст.53 МК України з можливістю ідентифікації зовнішньоекономічної операції. 2-5 методи визначення митної вартості (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 13.08.2019 року №UA805180/2019/22542. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст.55 Главою 4 Митного кодексу України”.
05.12.2019 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника Івано-Франківської митниці ДФС, у якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року UA 206000/2019/000906 від 04.12.2019 року. До заяви позивач додав копії документів, на підставі яких був придбаний автомобіль та додатково надав митну декларацію, згідно якої було здійснено митне оформлення аналогічного транспортного засобу, у відповідності до заявленої ціни 28000 польських злотих.
05.12.2019 року позивач також подав до Івано-Франківської митниці ДФС скаргу щодо неправомірних дій працівника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_5 по розмитненню транспортного засобу, позаяк всі документи, які передбачені законодавством були подані агентом з митного оформлення при поданні декларації.
На звернення від 05.12.2019 року ОСОБА_1 отримав відповідь №1632/10/09-70-19-30 від 10.12.2019 року, в якій було вказано, що для вирішення питання по суті йому необхідно звернутися до Галицької митниці Держмитслужби.
11.12.2019 року позивач отримав відповідь №1640/10/09/-70-19-25, в якому було зазначено, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України, одним із основних документів, що підтверджує митну вартість, серед інших, є “якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару”. Даний документ не був наданий до митного оформлення, та, що ОСОБА_1 не було надано одного з основних документів - документу, який підтверджує факт сплати за товар з можливістю ідентифікації зовнішньоекономічної операції.
23.12.2019 року позивач, враховуючи лист Івано-Франківської митниці ДФС №1632/10/09-70-19-30 від 10.12.2019 року, звернувся із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року №UA206000/2019/000906 від 04.12.2019 року до Галицької митниці Держмитслужби, в якій зазначив перелік документів, які було подано до митного оформлення.
Листом-відповіддю №74-08-15/1-12/298 Галицька митниця Держмитслужби повідомила ОСОБА_1 , що за МД №UA206010/2019/427103 від 03.12.2019 року індикатор ризику, визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 12800 євро, що перевищувало заявлену фактурну вартість (27100,00 PLN). Відповідно до вимог Тимчасового порядку, якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику, для такого транспортного засобу проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. До митного оформлення подано фактуру №592/2019 від 28.11.2019, видану юридичною особою, в якій зазначено, що оплата здійснювалася готівкою. Однак, сума оплати (27100,00 польських злотих) перевищує дозволену межу розрахунків готівкою для підприємств (15000 злотих, відповідно до нормативного регулювання RP Dz.U. 2018 poz. 646 Ustawa z dnia 6 marca 2018 r. - Prawo przedsiebiorcow).
В оскаржуваному рішенні митний орган фактично не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за ціною щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, оскільки декларант не надав усіх документів, які б могли підтвердити вартість товару, а саме: банківських та/або платіжних документів за імпортований товар.
З наведеного слідує, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та Галицької митниці Держмитслужби про розгляд скарги, оскаржив такі до суду.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16).
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного транспортного засобу марки PEUGEOT, модель 3008, VIN-код НОМЕР_1 , визначена за першим методом.
Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що декларанту митним органом скеровано повідомлення про початок консультації з митним органом, згідно з частиною другою статті 264, п.3 частини першої статті 266 Митного кодексу України (2012) та п.2.2 розділу II Порядку виконання митих формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631, про необхідність надання оригіналів та/або копії документів, зазначених в гр.44 МД (ПІБ особи, що зробила повідомлення - ОСОБА_4 ) й повідомлення про початок митної консультації, з вимогою, відповідно до ч.3 ст.53 МК України подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; відповідно до ч.3 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов'язані надати (за наявності) додаткові документи (ПІБ особи, що зробила повідомлення - ОСОБА_5 ).
04.12.2019 року декларантом було надіслано на запити відповідача 1 повідомлення, до якого згідно ч.2 ст.53 МК України, надав декларацію країни відправлення, рахунок-фактуру, квитанцію про оплату готівкою, що підтверджують вартість даного транспортного засобу. У повідомленні також позивач вказав, що інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надати немає можливості й надані не будуть та просив прийняти відповідне рішення.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивачем подавалися наступні документи: рахунок-факту (інвойс) (Commercial invoice) №592/2019 від 28.11.2019 року; -декларацію про походження товару (Declaration of original) №0380 від 28.11.2019 року; -акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/102234 від 02.12.2019 року; -свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.09.2016 року; - паспорт громадянина України; -інші некласифіковані документи - довіреність; -копію митної декларації країни відправлення №19PL301010 Е0998389 від 30.11.2019 року.
Згідно з Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, документи, що підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ.
Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA206010/2019/427103 від 03.12.2019 року із зазначенням ціни товару 27100,00 злотих та надано рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №592/2019 від 28.11.2019 року, де вказано вартість придбання автомобіля 27100,00 злотих, а також міститься інформацію про номер кузова ТЗ, модель та рік випуску ТЗ, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій такий продано, скріплений підписом та печаткою продавця.
Відповідно до даного рахунку-фактури позивач сплатив кошти в сумі 27100,00 польських злотих на рахунок продавця - польської фірми AKONTO EDWARD ZBANSKI (WOSKRZENICE MALE 74, 21-500 BIALA PODLASKA, Poland), що підтверджується документом - “КР ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОПЛАТИ” (DOWOD WPLATY) №592/2019 від 28.11.2019 року на суму 27100,00 польських злотих.
При цьому, скаржником належними та допустимими доказами не підтверджено, що у вказану вартість 27100,00 злотих не включено вартість транспортування.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ввезений автомобіль містить пошкодження, зокрема : пошкодження: царапини ЛФП, забруднено та пошкоджено салон та сидіння, що підтверджено актом акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/102234 від 02.12.2019 року.
В свою чергу, скаржник належними та допустимими доказами не підтвердив, що вказані пошкодження враховані при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, а також, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.
Тобто, пунктом 5 Методичних рекомендацій передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).
Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості, відповідач, приймаючи рішення використав інформацію зазначену у декларації/МД №UA805180/2019/22542 від 13.08.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
В даному випадку, використання інформації, зазначеній у декларації №UA805180/2019/22542 від 13.08.2020 року не можливе, у зв'язку з тим, що такий відсутній у матеріалах справи.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а.
До того ж, транспортний засіб придбано з пошкодженнями, які вплинули на його вартість, тоді як скаржник, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом не довів, що такі пошкодження враховані при коригуванні митної вартості.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року №UA206000/2019/000906/2 у графі 32 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» всупереч вимогам Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», не зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, не вказано про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), не зазначено докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості ввезеного транспортного засобу.
Отже, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що вказує на порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752).
За таких обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведена обґрунтованість сумнівів в заявленій позивачем митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях, відповідачем, в тому числі, не обґрунтовано підстав не застосування другого-п'ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, а також не обґрунтовано визначену ціну ввезеного позивачем транспортного засобу, внаслідок проведеного коригування митної вартості такого за резервним методом, відповідна інформація відсутня в графі 32 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 року №UA206000/2019/000906/2.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 380/1742/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. С. Затолочний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.10.2020 року