Справа № 147/499/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Натальчук О.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
13 жовтня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
представниці відповідача: Вихристюк В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про поновлення строку та скасування постанови про порушення митних правил,
в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 19.05.2020 №0170/40100/200.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що перед подачею митної декларації позивач міг замовити проведення автотоварознавчої експертизи або здійснити фізичний огляд товару з метою перевірки його відповідності опису (відомостям), зазначених в товаросупровідних документах. Однак позивач вказаним не скористався таким правом, що свідчить про вчинення адміністративного правопорушення з необережності. Крім того, апелянт стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представниця відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з оскаржуваною постановою, 02.03.2020 до митного поста "Гайсин" Подільської митниці Держмитслужби звернувся декларант ОСОБА_1 з метою оформлення в митному режимі "імпорт" товару: Легковий автомобіль VOLKSWAGEN, модель: TOURAN, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна: 1598 см3, номер двигуна - немає даних, календарний рік виготовлення: 2007, модельний рік виготовлення: 2005, колісна формула: 2x4, тип двигуна: бензиновий, країна походження: EU, загальна кількість місць включаючи водія: 5, призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування. Торговельна марка: VOLKSWAGEN, подав митну декларацію типу 1М40ДЕ №UA401060/2020/002061 (далі - ЕМД) та товаросупровідні документи, а саме: рахунок-фактуру (купча), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, акт про проведення митного огляду.
За вказаною ЕМД ОСОБА_1 було задекларував транспортний засіб із застосуванням вікового коефіцієнту 12 (заявлений календарний рік виготовлення 2007). Загальна сума сплачених митних платежів склала 48307,37 грн.
За наслідками перевірки товарно-супровідних документів відповідачем встановлено, що в свідоцтві про реєстрацію №OSL-K-1-364/16-00007 транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, в VIN № кузова: НОМЕР_1 десятим знаком зазначена цифра 6, що вказує на модельний рік виготовлення 2006.
02.03.2020 з метою перевірки правильності визначення року виготовлення транспортного засобу, митним постом "Гайсин" Подільської митниці Держмитслужби направлено запит про надання інформації щодо дати виробництва вказаного транспортного засобу до ТОВ "Джерман-Центр" офіційного дилера VOLKSWAGEN AG у Вінницькій області.
02.03.2020 р. до митного поста "Гайсин" Подільської митниці Держмитслужби надійшов лист-відповідь, в якому вказано, що календарним роком виробництва транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, № кузова: НОМЕР_1 є 2005 рік.
На підставі вказаної відповіді митний орган встановив, що акцизний податок для митного оформлення вказаного транспортного засобу повинен розраховуватись із застосуванням вікового коефіцієнту, що дорівнює 14 (фактичний календарний рік виготовлення 2005). Загальна сума митних платежів, розрахована на дату проведення відповідного митного оформлення, склала 53480,82 грн, а загальна сума недоплачених податків і зборів - 5173,48 грн.
03.03.2020 головний державний інспектор митного поста "Гайсин" Подільської митниці Держмитслужби Бешлега Д.М. склав протокол про порушення митних правил №0170/40100/20 відносно ОСОБА_1
19.05.2020 в.о. начальника Подільської митниці Держмитслужби Савчук О.В. виніс постанову у справі про порушення митних правил №0170/40100/20, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ознаками ст.485 Митного кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 15520,44 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів наявності в діях ОСОБА_1 умислу на подання недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення, тому в діях позивача відсутній склад порушення митних правил, передбачених за ст. 485 Митного Кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів виходить з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №0170/40100/200 прийнята 19.05.2020 за відсутності позивача. Копія постанови надіслана ОСОБА_1 листом №7.12-08-1/20/10/3921 від 19.05.2020 (а.с.9).
Відповідно до інформації з сервісу відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" (а.с.40) за номером відправлення №2150100252049 (а.с.39) позивач отримав копію оскаржуваної постанови засобами поштового зв'язку 27.05.2020.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав позовну заяву 09.06.2020.
Згідно з ч.6 ст.120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Десятий день з дня вручення позивачу копії постанови припадає на вихідний день (06 червня 2020 року - субота, 07 червня 2020 року - святковий день - Трійця, 08 червня 2020 року - вихідний день), перший після нього робочий день - 09.06.2020.
Таким чином, оскільки згідно з матеріалами справи підтверджується факт вручення позивачу копії оскаржуваної постанови 27.05.2020, тобто не в день її прийняття, а позовна заява подана протягом десяти днів з дня вручення копії постанови ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.
Отже, доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не надав відповідачу достатній строк для подання відзиву та розглянув справу без урахування заяви відповідача про відкладення розгляду справи.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням наведеного посилання позивача на ч.5 ст.162 КАС України, яка передбачає, що строк подання відзиву на позов не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, є необґрунтованими.
Згідно з ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.08.2020 року відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст. 286 Кодексу, до 26.08.2020 подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма письмовими та електронними докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Копія вказаної ухвали разом з повісткою направлена на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням та отримана останнім 25.08.2020 (а.с.54).
Станом на 26.08.2020 відповідач не надіслав до суду жодних клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи або продовження строку на подання відзиву.
Згідно з повісткою від 26.08.2020 розгляд даної справи відкладено на 10.09.2020.
Вказана повістка направлена на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням та отримана останнім 31.08.2020 (а.с.53).
Водночас, станом на момент розгляду даної справи судом першої інстанції 10 вересня 2020 року відповідач не подав до суду відзив на позов ОСОБА_1 .
Згідно з долученими до апеляційної скарги письмовими доказами 10.09.2020 відповідач надіслав на офіційну електронну адресу Тростянецького районного суду Вінницької області клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку подання відзиву та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, зважаючи на особливості розгляду даної категорії термінових справ, передбачені ст.286 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу та ухвалив рішення по суті позовних вимог 10.09.2020.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач направив відзив на позов засобами поштового зв'язку 17.09.2020, тобто після закінчення встановленого судом строку подання такого відзиву та після прийняття рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року, тому доводи вказаного відзиву та долучені до нього письмові докази не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.458 Митного кодексу України (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 493 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 518 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого митного органу.
Згідно зі ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Отже, диспозиція ст.485 МК України передбачає декілька складів правопорушення.
При цьому склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено та цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів або сплатити їх у меншому розмірі.
Таким чином, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.05.2019 року у справі № 334/1738/16-а та від 18.06.2020 року у справі №638/10546/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України, з необережності є необґрунтованими.
З постанови у справі про порушення митних правил від 19.05.2020 №0170/40100/200 встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які полягають у заявленні в митній декларації неправдивих відомостей щодо календарного року виробництва автомобіля, що призвело до зменшення розміру митних платежів на суму.
Згідно з ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Ч.2 ст.264 МК України передбачено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0170/40100/20 від 03.03.2020 (а.с.10-12) та постанови у справі про порушення митних правил №0170/40100/20 від 19.05.2020 (а.с.7-9) до митного оформлення позивач подав митну декларацію типу 1М40ДЕ №UA401060/2020/002061 та товаросупровідні документи: рахунок фактуру (купча), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, акт про проведення митного огляду.
При цьому під час розгляду справи про порушення митних правил відповідачем не встановлено обставин про те, що подані позивачем товаросупровідні документи містять недостовірні відомості або про те, що дані про рік випуску автомобіля не відповідають інформації, заявленій в митній декларації. Митним органом також не встановлено інших обставин, які можуть свідчити про наявність умислу на ухилення від сплати митних платежів, зокрема, приховання ОСОБА_1 документів, які містять інформацію про рік випуску автомобіля.
Згідно з квитанцією від 27.02.2020 (а.с.14) позивач сплатив за митне оформлення товару 47995 грн.
В подальшому, після отримання відповіді на запит від ТОВ "Джерман-Центр" щодо дати виробництва транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, протягом 02.03.2020-04.03.2020 ОСОБА_1 доплатив суму необхідних митних платежів у розмірах 340 грн, 2650 грн, 3750 грн та 150 грн на загальну суду 6890 грн (а.с.13-14).
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують наявність в діях позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів у встановленому законом розмірі.
Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що позивач міг замовити проведення автотоварознавчої експертизи або здійснити фізичний огляд товару з метою перевірки його відповідності опису (відомостям), зазначених в товаросупровідних документах, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів на підтвердження наявності умислу декларанта на заниження митних платежів.
Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 жовтня 2020 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Капустинський М.М.