Справа № 714/476/20
Головуючий у 1-й інстанції: Акостакіоає О.Т.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 жовтня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП №4 Герцаївського відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Українця Івана Михайловича про скасування постанови серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року,
ОСОБА_2 звернулась до Герцаївського районного суду Чернівецької області з позовом до Інспектора СРПП №4 Герцаївського ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Українця І.М. про скасування постанови серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що причин складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі не було, так як відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП настає у випадку керування транспортним засобом, а оскільки позивач керування транспортним засобом не здійснювала, то вона не може бути притягнута в даному випадку до адміністративної відповідальності.
Крім того, апелянт наголошує про відсутність доказів керування позивачем транспортним засобом, у якого на задніх світлових приладах (габаритних вогнях) нанесено тонування що зменшує їх прозорість.
Сторони та їх представники в судове засідання не з"явились, що не перешкождає апеляційному розгляду справи у відповідності до вимог ст. 313 КАС України.
На підставі статті 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 10 червня 2020 року інспектором СРПП №4 Герцаївського ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Українцем І.М. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 №413931 якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП та відносно неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Зокрема, зі змісту винесеної постанови вбачається, що 10.06.2020 року о 15 год. 55 хв. в м.Герца, по вул. Г.Асакі, позивач керувала транспортним засобом БМВ Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому лобове скло та задні світлові прибори були тоновані, що свідчить про порушення п. 31.4.3 «ґ» та п. 31.4.7 Правил дорожнього руху.
Звертаючись до суду з позовом про скасування постанови від 10 червня 2020 року серії ДП18 №413931, позивач посилається на наступні обставини.
Так, позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі наголошує, що оскаржувана постанова винесена відповідачем безпідставно та з істотним порушенням її прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки Правил дорожнього руху позивач не порушувала. Вказує, що вона не керувала зупиненим транспортним засобом, а ним керував громадянин ОСОБА_4 , мешканець міста Герца Герцаївського району Чернівецької області, який був допитаний в якості свідка.
Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи представника позивача - адвоката Онофрей В.К. а саме, що відеозаписами які містяться у матеріалах справи не зафіксовано весь процес розгляду справи, починаючи від зупинки транспорного засобу, закінчуючи відмовою позивачки від підписання оскаржуваної постанови.
Що стосується висновків відповідача відносно керування позивачем автомобілем у якого на розсіюваних світлових приладів нанесено тонування що зменшує їх прозорість, а саме на задніх габаритних вогнях, апелянт звертає увагу, що з оскаржуваної постанови не вбачається, яким чином відповідачем було виявлено тонування та на яких саме задніх світлових приладах автомобіля під керуванням позивача, як і не зазначено про те, що виявлене тонування зменшує прозорість чи світлопропускання розсіювачів світлових приладів, внаслідок чого наявний колір стоп-сигналу не відповідає державному стандарту та має інше забарвлення, відмінне від дозволеного чинним законодавством.
За таких обставин позивач вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року складена безпідставно, з порушенням вимог КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП, постанова серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 винесена відповідачем у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами КУпАП. В свою чергу позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, у відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, в ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем було винесено відносно позивача постанову по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням ним п. 31.4.3 «ґ» Правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль.
Згідно п.31.1 Правил дорожнього руху України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розділом 31 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (пункт 31.4.3 ґ ПДР).
Розсіювач пропускає світловий потік і залежно від конструкції заломлює його. Інша функція розсіювача захист фари від зовнішніх впливів. Розсіювач виготовляється зазвичай із прозорого пластику. Нанесення тонування чи покриття на розсіювачі погіршує видимість транспортного засобу, внаслідок чого підвищується ймовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, інспектор патрульної поліції вказав на пункт "ґ" п.31.4.3 Правил дорожнього руху, а саме, на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
В даному випадку, колегія суддів звертає увагу на таке.
Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються повинні відповідати вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 1166 від 22.12.2010 року «Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються».
Державним стандартом ДСТУ 3649:2010 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації» п. п. 6.1.2 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосування зруйнованих та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, встановлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриття на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їх силу світла, світлорозподіл або колір.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, колегія суддів акцентує увагу, що технічний стан та обладнання транспортного засобу під час їх експлуатації перевіряється візуального та з використанням засобів вимірювальної техніки відповідно до ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» без втручання в роботу (без розбирання) вузлів та агрегатів ТЗ, що перевіряються.
Всупереч вказаного, відповідачем особисто зроблено висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки; світловіддача фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися.
Таким чином, в даному випадку відповідач порушив порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затвердж. наказом МВС України № 534 від 13.10.2008 року, згідно якого працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Такий акт відповідачем не складався.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 цього Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Як вбачається з матеріалів справи, докази дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", відсутні. Відповідачем не надано технічний носій з відеозаписом, який згідно змісту оскаржуваної постанови було зроблено на місці зупинки транспортного засобу позивача.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий відповідачем відеозапис вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки на ньому не зафіксовано весь процес розгляду справи, починаючи від зупинки транспорного засобу, закінчуючи відмовою позивачки від підписання оскаржуваної постанови.
Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає протиправною та необґрунтованою постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки доведено, що оскаржувана постанова відповідача у спірних правовідносинах не відповідає критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та, з метою дотримання вимог ч.3 ст. 286 КАС України, закриття провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже враховуючи те, що за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені на сплату судового збору.
Як встановлено з матеріалів справи за подання позовної заяви позивач сплатила 420,40 грн. судового збору, а за апеляційну скаргу сплачено судовий збір в розмірі 630,60 грн.
Таким чином на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 1051,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора СРПП №4 Герцаївського ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Українця І.М. у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №413931 від 10 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1051,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.