Справа № 725/4259/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нестеренко Є.В.
Суддя-доповідач - Совгира Д. І.
13 жовтня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації,
Позивач звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про перенесення розгляд справи на іншу дату. Розглянувши в вказане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про можливість слухання справи, оскільки належних та допустимих доказів про неможливість прибуде в судове засідання суду не надано.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач - особа, яка є громадянином Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), був затриманий представниками прикордонної поліції Румунії 21.09.2020 року о 23 год. 20 хв. року за незаконний перетин державного кордону із України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску, на напрямку 764 прикордонного знаку, на відстані 300 метрів від лінії державного кордону, що на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Красноїльськ» Чернівецького прикордонного загону, вчинену групою осіб, без документів що посвідчують особу та 23.09.2020 р. о 10:00 год. в ході проведення прикордонно-представницької зустрічі із представниками прикордонної поліції Румунії, в рамках прискореної процедури реадмісії був переданий представникам Чернівецького прикордонного загону у зв'язку із чим відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Однак під час розгляду справи встановлено, що у ОСОБА_1 наявні документи які посвідчують його особу та ідентифікують його, що підтверджується копію паспорта відповідача, копію свідоцтва про шлюб від 24.07.2020 року, копію посвідки на тимчасове проживання в Україні, копією роздруківки підтвердження про видачу нової посвідки на тимчасове проживання станом на 17.09.2020 року, таким чином у останнього були законні підстави для перебування на території України.
Більше того суд звертає увагу, що згідно протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів під час огляду громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , в останнього при собі знаходились зокрема грошові кошти у розмірі 500 євро та 100 доларів, що не виключало можливості самостійного виїзду відповідача за межі території України.
В той же час суд зазначає, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є документом яким здійснюється фіксація адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, на момент розгляду даної справи докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, відсутні.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Згідно вимог ст. ст. 13, 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування та вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Враховуючи, що позивач в даній справі не довів наявності підстав для затримання відповідача, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновками сулу першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про затримання відповідача з метою ідентифікації, оскільки матеріалами справи підтверджено, що на момент розгляду справи у ОСОБА_1 є наявні документи які його ідентифікують.
При прийнятті рішення, колегія суддів також враховує ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Матохнюк Д.Б.