Справа № 320/3537/19
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Епель О.В., Сорочка Є.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» (далі - Позивач, ТОВ «Овостар») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, у подальшому заміненого на правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (далі - Відповідач-1, Офіс ВПП ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Відповідач-3, ГУ ДКС у Київській області), Головного управління ДФС у Київській області, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач-4, ГУ ДПС у Київській області), в якому, з урахуванням заяви від 11.11.2019 року, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині не внесення в 2017 році до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2016 року в розмірі 1 698 124 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області протиправною в частині не подання протягом 2016 року висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2016 року в розмірі 1 698 124 грн.;
- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Овостар" узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 1 698 124 грн., на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 ;
- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Овостар" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 1181655,98 грн., на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Київській області в частині неподання протягом 2016 року висновку до ГУ ДКС у Київській області із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Овостар» з бюджету за квітень місяць 2016 року у розмірі 1 698 124 грн.;
- визнано протиправною бездіяльність Офісу ВПП ДПС в частині не внесення у 2017 році до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Овостар» з бюджету за квітень місяць 2016 року у розмірі 1 698 124 грн.;
- стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Овостар» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 1 056 381 (один мільйон п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят одна) грн. 67 коп., на поточний рахунок у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, р/р НОМЕР_1 ;
- стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Овостар» узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень місяць 2016 року у розмірі 1 698 124 (один мільйон шістсот дев'яносто вісім тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп., на поточний рахунок у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, р/р НОМЕР_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року повернуто Офісу ВПП ДФС вперше подану у січні 2019 року апеляційну скаргу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 08.07.2020 року вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині задоволених позовних вимог Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 року у справі №320/3537/19 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Овостар» відмовити у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Офісом ВПП ДПС отримано 20.07.2020 року, оскільки у цей день останній відмовився від отримання копії направленої ухвали.
Разом з тим, на виконання вимог даної ухвали Відповідачем-1 04.08.2020 року до суду подано заяву про усунення недоліків, в якій останній просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах встановлених КАС України строків, а процесуальним законом не встановлено обмежень щодо строків повторного подання апеляційної скарги, окрім річного строку з моменту складення повного тексту судового рішення. Крім того, звертає увагу, що невідкладно після забезпечення сплати судового збору Офісом ВПП було забезпечено подання апеляційної скарги вдруге.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 15.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано Відповідачем-1 10.01.2020 року (т. 3 а.с. 233). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 10.02.2020 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 08.07.2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
При цьому судом враховується, що вперше подану Офісом ВПП апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року у зв'язку з несплатою судового збору, копію якої отримано Відповідачем-1 21.02.2020 року (т. 4 а.с. 4). Указаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 02.03.2020 року повернув Офісу ВПП вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строків для усунення недоліків. Тобто, Відповідач-1 мав достатній визначений законодавцем час для усунення недоліків.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.
У постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 року у справі № 815/6482/15.
Крім іншого, суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу подано більш ніж через чотири місяці після отримання 05.03.2020 року ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що вказує на невчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на апеляційне оскарження рішення суду. На це вказує й те, що платіжне доручення №759 про сплату судового збору на суму 17 289,00 грн. було складене Відповідачем-1 лише 22.06.2020 року, у той час як ухвала про повернення вперше поданої апеляційної скарги прийнята 02.03.2020 року.
Твердження Офісу ВПП ДПС про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Офісу ВПП ДПС строку на апеляційне оскарження рішення суду від 06.01.2020 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що Відповідачем-1 не було усунуто й інші недоліки апеляційної скарги, а саме - не надано на виконання вимог ухвали від 15.07.2020 року документ про доплату судового збору на суму 11 526,00 грн.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДПС про поновлення строку подання апеляційної скарги - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
Є.О. Сорочко