Справа № 640/3932/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати дії протиправними щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.08.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно відмовлено з посиланням на невідповідність пільгової довідки від 13 жовтня 2005 року №337, виданої ВАТ «Радикал», вимогам чинного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з огляду на практику Великої Палати та Верховного Суду наявні підстави для задоволення позовних вимог незалежно від того, чи було проведено атестацію робочих місць власником підприємства чи ні.
Окрім того, апелянт звертає увагу, що печатки з відміткою «Д» - дублікат до 21.02.2011 видавались у відповідності до Наказу МВС від 11.01.1999 №17 та мали таку ж юридичну силу як і оригінали таких печаток.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 29.08.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Для підтвердження наявного пільгового стажу позивачем були надані наступні документи: копія трудової книжки; пільгова довідка від 13.10.2005 №337, видана ВАТ «Радикал» та копія наказу про реєстрацію робочого місця №502 від 24.10.1994.
У відповідності до вказаної довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.10.2005 № 337 виданої ВАТ «Радикал» позивач працював повний робочий день з 01.04.1992 по 14.02.2002 в цеху №4 (виробництво хімічної продукції - хлор і його сполучення) майстром зміни.
Разом з тим, листом від 25.10.2018 №99991/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 у зв'язку з відсутністю необхідних документів, що підтверджують період роботи зі шкідливими умовами праці.
Оскільки, на думку пенсійного органу, уточнююча довідка від 13 жовтня 2005 року №337, що подається для підтвердження трудової діяльності, повинна бути підписана посадовими особами, зокрема, керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером і повинна бути засвідчена печаткою підприємства, а не печаткою-дублікатом, та у вказаній довідці має бути зазначено посилання на Список №1 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, відтак підстави для призначенні пенсії - відсутні.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наданій позивачем копії довідці відсутні відомості про включення посади майстра зміни до переліку посад, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідності до чинної на той час постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, тому стаж роботи позивача у період з 01.04.1992 по 14.02.2002 правомірно не був визнаний таким, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 100 вказаного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Так, у відповідності до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.
Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
За правилами пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 останній у період з 01.04.1992 по 14.02.2002 працював у ВАТ «Радикал» в цеху №4 майстром зміни.
Крім того, Наказом ВАТ «Радикал» №502 від 24.10.1994 було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад згідно пільгового забезпечення по Списку №1, а саме: робоче місце майстра зміни у цеху №4 (а.с. 13-14).
У відповідності до довідки ВАТ «Радикал» від 13.10.2005 № 337 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач працював повний робочий день з 01.04.1992 по 14.02.2002 в цеху №4 (виробництво хімічної продукції - хлор і його сполучення) майстром зміни.
Таким чином, виконувана позивачем робота відноситься до робіт, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до чинного на період його роботи постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Разом з тим, як зазначає відповідач, підставою для відмови у включенні роботи позивача у ВАТ «Радикал» у період з 01.04.1992 по 14.02.2002 до періоду, що дає право на пільгову пенсію стала відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача.
Так, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі- Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Разом з тим, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
У даному випадку колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а згідно якої особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №1788-XII.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. У даному випадку, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Однак, вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає безпідставними твердження пенсійного органу щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність відомостей про проведення атестації відповідного робочого місця позивача за умовами праці.
Крім того, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, пенсійний орган виходив з того, що уточнююча довідка від 13 жовтня 2005 року №337, повинна бути підписана посадовими особами, зокрема, керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером і повинна бути засвідчена печаткою підприємства, а не печаткою-дублікатом, та у вказаній довідці має бути зазначено посилання на Список №1 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.
Разом з тим, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 1.5 вказаної Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Таким чином, з огляду на підтвердження періодів роботи позивача з 01.04.1992 по 14.02.2002 у ВАТ «Радикал» в цеху №4 (виробництво хімічної продукції - хлор і його сполучення) майстром зміни записами у трудовій книжці, останній має бути зарахований до стажу роботи позивача, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, оскільки спірний період підлягає зарахуванню до стажу, який дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача вказаний період роботи з 01.04.1992 по 14.02.2002 для призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, слід відзначити, що згідно з пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Разом з тим, всупереч встановлених вимог, відповідач будь-якого вмотивованого рішення по заяві позивача не пізніше 10 днів після надходження заяви не прийняв, що свідчить про порушення норм вказаного Порядку.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є передчасними, тому належним способом захисту порушеного права у даному випадку є необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплати пенсії за вислугу років від 29.08.2018 з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1992 по 14.02.2002 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
Є.І. Мєзєнцев