Справа № 580/1395/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В.,Сорочка Є.О.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2000 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 грудня 2017 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 грудня 2017 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2000 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УСБУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано УСБУ в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати або змінити рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову постанову. Апелянт зазначив, що ним було надано до суду всі необхідні документи, які підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість.
Крім того, апелянт зазначив, що суд може зменшити розмiр витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони. В даному випадку таке клопотання відповідачем не заявлялось.
Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що документів про розмір витрат на правничу допомогу позивач йому не направляв, а тому докази надані позивачем до суду щодо розміру витрат на правничу допомогу не можуть бути прийняті судом. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не було надано доказів відображення адвокатом доходу одержаного від надання правничих послуг у Книзі обліку доходів та витрат. На думку відповідача заявлені у справі вимоги про покладення витрат на правову допомогу не є доведеним, обґрунтованим та співмірним, тому задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно змінити, з наступних підстав.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки адвокатом викладені правові висновки Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі за № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). Крім того, зазначено, що позивачем не надано доказів відображення виплачених витрат на професійну правничу допомогу у книзі обліку доходів і витрат, як самозайнятою особою - адвокатом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні суду, з наступних підстав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в загальній сумі 17867 грн. позивачем надано: договір №б/н від 01.10.2019 року про надання правничої допомоги, акти наданих послуг від 24.04.2020 року №1 та від 20.05.2020 року №2, квитанції до прибуткового касового ордера від 24.04.2020 року та від 20.05.2020 року.
Так, у Актах наданих послуг наведено детальний розрахунок наданих послуг, а саме: - проведення першої зустрічі з клієнтом і надання юридичної консультації - 1 год. (1051 грн.);
-складання заяв до Управління СБУ в Черкаській області щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, щодо періоду проходження служби та надання додаткової відпустки, щодо інформації про обмеження використання військовослужбовцями додаткових відпусток - 3 год. (1051*3);
-правовий аналіз та вивчення матеріалів справи, підготовка правової позиції по справі, зустріч з клієнтом та узгодження з ним правової позиції - 2 год.( 1051*2);
- підготовка позовної заяви - 3 год. (1051 грн.*3 год);
- надання юридичних консультацій - 2 год. (1051грн.*2 год);
-правовий аналіз відзиву відповідача - 2 год. (1051 грн.*2 год);
-проведення зустрічі з клієнтом і узгодження правової позиції - 1 год. (1051 грн.);
- підготовка відповіді на відзив - 2 год. (1051 грн.*2год);
- підготовка про долучення до матеріалів заяви доказів про витрати на правничу допомогу - 1 год. (1051 грн.).
Загалом адвокатом витрачено на надання правової допомоги 17 год., а загальна сума витрат складає 17*1051=17867 грн.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи те, що те, що спірні правовідносини врегульовані постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), колегія суддів вважає, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, а тому суд вважає, що співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу є 5000 грн.
Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не надано Книги обліку доходів та витрат адвоката, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом розгляду є питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а не перевірка правильності обліку адвокатом отриманих доходів.
Крім того колегія суддів вважає, що в даному випадку частини 6,7 статті 134 КАС України, якими встановлено право суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності, не підлягають застосуванню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи заяву про доручення до матеріалів справи доказів щодо обсягу наданої правової допомоги та її вартості було подано позивачем до суду першої інстанції 25.05.2020 року.
Докази того, що вказана заява була надіслана до Управління Служби безпеки України в Черкаській області у матеріалах справи відсутні.
Рішення судом було прийнято у спрощеному позовному провадження, без виклику сторін 01.06.2020 року.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач не був обізнаний про заявлений позивачем розмір відшкодування витрат на правничу допомогу та фактично був позбавлений права на надання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, надіслав до суду апеляційної інстанції відзив, в якому зазначив про необґрунтованість та не співмірність розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для прийняття до уваги доводів відповідача щодо не співмірності розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмір 5000 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2000 року в оскаржуваній частині змінити в мотивувальній та резолютивній частинах шляхом додання абзацу наступного змісту:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 240; код ЄДРПОУ 20001740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч гривень)».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
Є.О.Сорочко