Справа № 826/12451/14 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кучми А.Ю.,
Лічевецького І.О.,
При секретарі: Пономаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у м. Києві про визнання незаконним рішення та визнання незаконними дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у м. Києві, в якому просила: визнати незаконним рішення та визнати незаконними дії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, щодо обмеження і заборони доступу автомобілів до АДРЕСА_1 , 20 лютого 2014 року.
Позов обґрунтовано тим, що вона 18, 19, 20 лютого 2014 року рухалась на своєму автомобілі марки «Daihatsu Materia» державний номерний знак НОМЕР_1 по місту Києву. Проте, в зазначені дні працівники ДАІ блокували та зупиняли автомобілі, які не порушували правила дорожнього руху, забороняли рух автомобілів в певних напрямках, а саме: на Михайлівській площі, на розі вулиць Басейній та Шовковичній, на розі вулиць Басейної та Павла Скоропадського, на розі вулиць Червоноармійської та Павла Скоропадського, на розі вулиці Хрещатик і бульвар Тараса Шевченка, на розі вулиці Пушкінська і бульвар Тараса Шевченка, на розі вулиць Б.Хмельницького та Пушкінської, на розі вулиць Б.Хмельницького та Володимирської.
Відтак, на думку позивача, дії працівників Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, щодо обмеження і заборони доступу автомобілів до Майдану Незалежності 18, 19, 20 лютого 2014 року, є протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не доведено, що саме її права чи інтереси порушено Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві шляхом обмеження і заборони доступу автомобілям до Майдану Незалежності 18, 19, 20 лютого 2014 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про визнання незаконним рішення та визнання незаконними дій - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не було надано правової оцінки постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2014 року, яка знаходиться в матеріалах справи у справі №826/145/14.
25 жовтня 2016 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій остання просила:
- визнати незаконним рішення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві щодо обмеження і заборони доступу автомобілів до АДРЕСА_2 , 19, 20 лютого 2014 року;
- визнати незаконними дії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві щодо обмеження і заборони доступу автомобілів до Майдану Незалежності в м. Києві 18, 19, 20 лютого 2014 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи №826/145/14 вказав, що висновок щодо можливого зловживання організаторами мирного зібрання своїми правами та нанесення у зв'язку з цим шкоди правам інших осіб є таким, що ґрунтується на непідтверджених конкретними доказами прогнозах та ризиках.
Відтак, твердження про те, що такі зібрання порушують громадський порядок і ставлять під загрозу життя, здоров'я населення є необґрунтованими.
На думку апелянта, суд першої інстанції не перевірив законність обмеження співробітниками ДАІ руху на під'їзді до майдану Незалежності та не надано оцінки доводам позивача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 18, 19 та 20 лютого 2014 року керувала належним їй транспортним засобом марки Daihatsu Materia, державний номерний знак НОМЕР_1 по місту Києву.
Однак, як вказує позивач, співробітниками Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в зазначені дні проводились дії щодо блокування та зупинення автомобілів, які не порушували правила дорожнього руху та дії щодо заборони руху автомобілів по певних напрямках руху, які супроводжувались погрозами застосування вогнепальної зброї, а саме:
18 лютого 2014 року заборонено рух на Михайлівській площі - в бік вул. Михайлівській і Трьохсвятительській; на розі вул. Басейної та Шовковичної у бік вул. Хрещатик; на розі Басейної та вул. Скоропадського в бік вул. Хрещатик; на розі вул. Басейної та Круглоуніверситетської в бік вул. Хрещатик;
19 лютого 2014 року заборонено рух на розі вул. Червоноармійської та вул. Павла Скоропадського в бік Майдану Незалежності, на розі вул. Хрещатик і бул. Тараса Шевченка - в бік Майдану Незалежності, на розі вул. Пушкінська і бул. Тараса Шевченка - в бік Майдану Незалежності;
20 лютого 2014 року заборонено рух на розі бул. Тараса Шевченка та вул. Пушкінської, на розі вул. Б. Хмельницького та вул. Володимирської - в бік Михайлівської площі.
15 квітня 2014 року позивач звернулась до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, та просила надати їй інформацію щодо постових відомостей розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві за період 18-21 лютого 2014 року та картки маршрутів патрулювання стаціонарних постів м. Києва за цей період, щодо підстав для блокування та зупинки автомобілів в зазначених у запиті місцях та напрямках, зокрема, письмовий наказ чи розпорядження про блокування під'їздів до Майдану Незалежності, рапорти про зупинку автомобіля позивачки 18, 19 та 20 лютого 2014 року в зазначених у запиті місцях.
Листом від 06.05.2014 № 45/3-88 відповідачем надано відповідь, в якому повідомлено про неможливість надання інформації щодо дислокації маршрутів патрулювання та постів, карток маршруту патрулювання та схеми стаціонарного посту, оскільки такі відомості є службовою інформацією у системі Міністерства внутрішніх справ України.
Крім того, відповідачем зазначено, що у відповідності до частини двадцятої статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей.
Також, Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у м. Києві, повідомлено ОСОБА_1 про те, що працівниками державної патрульної служби ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві рапорти про зупинку автомобіля ОСОБА_1 марки Daihatsu Materia, державний номерний знак НОМЕР_1 18, 19 та 20 лютого 2014 року не складалися.
Однак, на переконання позивача, дії та рішення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо обмеження і заборони доступу автомобілям до Майдану Незалежності 18, 19, 20 лютого 2014 року є незаконними.
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо обмеження і заборони доступу автомобілям до Майдану Незалежності 18, 19, 20 лютого 2014 року та вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії працівників ДАІ в період 18-20 лютого 2014 року, забезпечували організацію руху транспортних засобів і пішоходів у місцях проведення масових заходів та не були спрямовані на порушення прав позивачки у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 12 частини першої статті 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема, забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері.
Абзацом 21 частини першої статті 11 Закону № 565-XII встановлено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право, зокрема, обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг.
Згідно підпункту 4 пункту 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право, зокрема, обмежувати, забороняти та вносити оперативні зміни в організацію руху на окремих ділянках автомобільних доріг і вулиць у випадках затримання осіб на підставах та в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, проведення в установленому порядку масових та протокольних заходів або у разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, під час стихійного лиха, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, аварій, катастроф, інших надзвичайних подій, а також на залізничних переїздах, що не відповідають правилам їх утримання у безпечному для дорожнього руху стані.
При цьому, громадський порядок - це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі (п. 1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.11.2010 №550).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 18, 19, 20 лютого 2014 року у місті Києві відбувалась «Революція гідності», яка супроводжувалась тим, що на Майдані Незалежності у місті Києві було встановлено наметове містечко, споруджені барикади, перекритий рух транспортних засобів у центральній частині місті, а саме: на Майдані Незалежності, вулицях Інститутській, Грушевського, Хрещатик, Банкова, Європейській площі. Під час протистояння застосовувались «коктейлі Молотова», світло-шумові гранати та інші засоби ураження, час від часу виникали пожежі внаслідок підпалу автомобільних покришок.
Вказані події свідчать про порушення нормальних умов життя і діяльності людей на певній території, які стались в наслідок масових заворушень, акцій протесту, інших подій, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
У той же час, апелянт звертає увагу безпідставність обмеження і заборони доступу автомобілям 18, 19, 20 лютого 2014 року до Майдану Незалежності з огляду постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2014 року у справі №826/145/14, яку потрібно було враховувати під час вирішення даної справи.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2014 року у справі №826/145/14 за адміністративним позовом Київської міської державної адміністрації до Депутатської фракції Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської організації політичної партії Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», Всеукраїнської громадської організації «Народна солідарність за соціальний захист та взаємодопомогу», треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Прокуратура м. Києва про обмеження права на мирні зібрання - позов задоволено.
Встановлено обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів щось інше) шляхом заборони Депутатській фракції Політичної партії «УДАР («Український Демократичний Альянс за Реформи») Віталія Кличка», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київській міській організації політичної партії Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», Всеукраїнській громадській організації «Народна солідарність за соціальний захист та взаємодопомогу» та іншим суб'єктам, що реалізують право на мирні зібрання, проведення заходів, використання гучномовців, автотехніки, плакатів, встановлення наметів, сцен, навісів з 08 січня 2014 року по 08 березня 2014 року у місті Києві за наступним адресами: площа Михайлівська з прилеглими вулицями: Трьохсвятительська, Десятинна, Михайлівська; площа Європейська з прилеглими вулицями: Трьохсвятительська, Костьольна, Володимирський узвіз; парк Тараса Шевченка з прилеглими вулицями: Льва Толстого, Терещенківська, Володимирська; бульвар Тараса Шевченка; вулиця Грушевського, Маріїнський парк та парк «Хрещатий», включаючи вулиці: Садова, Банкова, Інститутська, Лютеранська, Хрещатик, Архітектора Городецького, Академіка Богомольця, Шовковична, Пилипа Орлика, Герцена, Командарма Каменєва, Гусовського, Різницька, Майдан Незалежності, включаючи прилеглі вулиці.
Задовольняючи вказаний позов, суд виходив з того, що забезпечення інтересів національної безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження здоров'я населення та дотримання прав і свобод громадян переважає над правом проведення заходів на заявленій відповідачами території. При цьому, зазначені обмеження не порушують права громадян на мирні зібрання, оскільки стосуються лише визначеної частини міста Києва та не перешкоджають проведенню таких мирних зібрань в інших місцях. Вказана постанова підлягала негайному виконанню.
Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року прийнято відмову від адміністративного позову Київської міської державної адміністрації, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.01.2014 - скасовано, а провадження у справі №826/145/14 - закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду україни від 30 червня 2016 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишено без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевикладене, на момент спірних правовідносин (18-20 лютого 2014 року), існували обмеження руху будь-якого автотранспорту, а не тільки транспортного засобу ОСОБА_1 , в районі: площа Михайлівська з прилеглими вулицями: Трьохсвятительська, Десятинна, Михайлівська; площа Європейська з прилеглими вулицями: Трьохсвятительська, Костьольна, Володимирський узвіз; парк Тараса Шевченка з прилеглими вулицями: Льва Толстого, Терещенківська, Володимирська; бульвар Тараса Шевченка; вулиця Грушевського, Маріїнський парк та парк «Хрещатий», включаючи вулиці: Садова, Банкова, Інститутська, Лютеранська, Хрещатик, Архітектора Городецького, Академіка Богомольця, Шовковична, Пилипа Орлика, Герцена, Командарма Каменєва, Гусовського, Різницька, Майдан Незалежності, включаючи прилеглі вулиці здійснювалось саме з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей.
Разом з тим, з огляду на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №826/145/14 про закриття провадження у справі, суд у даному випадку не надає оцінки щодо правомірності або незаконності встановлення обмеження у реалізації громадянами права на мирні зібрання у період з 08 січня 2014 року по 08 березня 2014 року.
Відтак, дії працівників ДАІ у період 18-20 лютого 2014 року, забезпечували організацію руху транспортних засобів і пішоходів у місцях проведення масових заходів та не були спрямовані на порушення прав позивачки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді А.Ю. Кучма
І.О. Лічевецький