13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4854/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)
від 20.08.2020
у справі за позовом ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
про визнання факту втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів,
Рішенням від 12.02.2020 у справі № 904/4854/19 Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позовних вимог.
Постановою від 20.08.2020 у справі № 904/4854/19 Центральний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 та ухвалив нове рішення про задоволення позову.
21.09.2020 ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 904/4854/19, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020.
25.09.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачці Кондратовій І.Д., визначеній в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висно-вку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бу-ти зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визна-ченням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував но-рму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у поста-нові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції має містити:
1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням норми права та змісту правовідносин, у яких цю норму права застосовано - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права, а також зазначенням постанови Верховного Суду, у якій викладено цей висновок, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
- зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
При цьому скаржник має враховувати, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу та їх змістовне обґрунтування.
У касаційній скарзі ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що суд апеляційної інстанції:
1) застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пунктах 2.1 та 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" та у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів";
2) застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 924/1237/19, якою наголошено, що господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання;
3) не надав оцінки долученій на підтвердження наявності у ОСОБА_1 простих іменних акцій ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" копії випски № 028-31 від 04.04.2005 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку № 139 (видана реєстратором ТОВ "Варіант"), яку суд першої інстанції оцінив як неналежний і недопустимий доказ.
Таким чином, у касаційній скарзі заявник викладає власну позицію у справі та незгоду з оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції; посилається на постанову Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 924/1237/19 без вказівки, про застосування якої норми права викладено висновок у цій постанові, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні, а також без обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справі № 924/1237/19 та у справі, постанову у якій він оскаржує; посилається на постанови Пленуму Верховного Суду України та пленуму Вищого господарського суду України, в той час як частина 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає як підставу для касаційного оскарження судових рішень застосування судом норм права без урахування висновків, викладених саме у постановах Верховного Суду.
Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 904/4854/19 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити норми, неправильно застосовані чи порушені судом апеляційної інстанції з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання копій касаційної скарги та відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги учасникам справи.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова