13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/273/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.)
за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області
до 1.Кременчуцької міської ради Полтавської області
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації прав оренди
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в суд з даним позовом в інтересах держави до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" (далі - відповідач-2), заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.05.2017 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4982 кв.м кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 для закінчення будівництва об'єкта незавершеного будівництва - будинку охорони та будівництва 9 - поверхового житлового будинку по вул. Небесної Сотні, в районі жилого будинку № 53 на території м. Кременчука Полтавської області та передачі її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" строком на 3 роки;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 площею 4982 кв.м, яка розташована на території м. Кременчука Полтавської області по вул. Небесної Сотні, в районі будинку № 53, укладений 20.06.2017 між Кременчуцькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2017, номер запису про інше речове право: 21482127;
- скасувати запис про Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4982 кв.м, кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 під номером 21482127.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку передачі земельної ділянки в оренду.
1.3. Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 4982 кв.м, кадастровий номер 5310436100:08:002:0432, яка розташована на території м. Кременчука Полтавської області по вул. Небесної Сотні, в районі будинку № 53 та заборонити ТОВ "Моноліт Буд Інвест" до вирішення спору по суті проводити будь-які підготовчі чи будівельні роботи щодо цієї земельної ділянки.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.03.2020 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено.
Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів щодо забезпечення позову істотно ускладнить відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
2.2. Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви відмовлено.
Постанова мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем в частині вимог земельного законодавства прав осіб, що не є учасниками справи; не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення; вжиття вказаних заходів призведе до зупинення діяльності відповідача, а також до порушення прав та законних інтересів інших осіб (покупців майнових прав на майбутні квартири у будинку, що планується побудувати на спірній земельній ділянці).
2.3. Головуючим суддею в суді апеляційної інстанції Медуницею О.Є. викладено окрему думку на цю постанову, де він зазначив, що не погоджується з позицією, викладеною в постанові. Доводи другого відповідача про те, що будинок побудовано" приблизно на 70%" документально не підтверджені. Матеріали справи свідчать про те, що на спірній земельній ділянці розташований лише належний відповідачу-2 об'єкт незавершеного будівництва - будинок охорони площею 13 кв.м. Спірна земельна ділянка на час виникнення спору не була забудована. Генеральний підрядник продовжує відчуження майнових прав на квартири і після подання прокурором позову до суду, отже, відповідач-2 вчиняє дії, що в подальшому, у разі задоволення позову, будуть ускладнювати виконання рішення суду і створять труднощі на шляху ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів держави в особі територіальної громади. Якщо до закінчення розгляду цього спору другий відповідач завершить будівництво багатоквартирного житлового будинку та здійснить продаж квартир у ньому, позивач не зможе захистити або поновити права громади на вказану земельну ділянку в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. У відповідача-2 будівництво об'єкта нерухомого майна на спірній земельній ділянці не є єдиною виробничою діяльністю підприємства.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та винесення судового рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №916/3147/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/11648/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.
3.2. В касаційній скарзі прокурор зазначає, що оскільки у справі заявлено позов з немайновими вимогами, то судом повинна була досліджуватись така підстава вжиття забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідач після подання позову продовжує укладати договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у будинку, що планується побудувати на спірній земельній ділянці. Заходи по забезпеченню позову дозволять запобігти порушенню прав інвесторів, в тому числі майбутніх.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
4.2. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).
4.3. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
4.4. Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі поданий з немайновими вимогами і обґрунтований порушенням відповідачем-1 порядку передачі земельної ділянки відповідачу-2 в оренду.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, наклав арешт на земельну ділянку, передану відповідачу- 2 в оренду за спірним рішенням відповідача-1, та заборонив відповідачу-2 проводити будь-які підготовчі та будівельні роботи щодо забудови земельної ділянки.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову частково є адекватними, розумними, пов'язаними з предметом позову.
Прокурор пов'язує необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з тим, що у відповідача-2 є дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва трьох секційного багатоповерхового житлового будинку, він може здійснювати забудову на спірній земельній ділянці, надання якої в оренду відповідачу-2 оспорюється в суді, а також з тим, що відповідач-2 здійснює, зокрема, і після подання позову прокурором, продаж майнових прав фізичним особам на квартири в запланованому житловому будинку. Здійснення вказаної діяльності в подальшому може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, від імені якої звернувся з позовом прокурор, що полягає в поверненні земельної ділянки комунальної власності територіальній громаді, права власника від імені якої здійснює відповідач-1.
Вказані обставини колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
4.5. Доводи апеляційного суду, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову повністю припинить господарську діяльність відповідача-2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не підтверджено, що його господарська діяльність пов'язана лише з будівництвом на вказаній земельній ділянці.
Посилання апеляційного суду про недоведеність того, що невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог буде ускладнювати відновлення прав позивача за відсутності висновків про ознаки протиправності дій відповідача, протирічать суті інституту забезпечення позову, оскільки зазначені заходи вживаються на стадії до вирішення спору по суті, а до винесення рішення доводи про відсутність ознак протиправності в діях відповідачів є передчасними.
Зважаючи на викладене, висновки апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову і відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є неправомірними.
4.6. Отже, суд апеляційної інстанції, розглядаючи відповідну заяву про забезпечення позову, припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 136, 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справи суд апеляційної інстанції здійснив за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією і зазначеної норми процесуального права.
4.7. Разом з тим, і ухвала суду першої інстанції в частині накладання арешту на земельну ділянку виходячи з викладеного, та враховуючи, що, як вже зазначалося, у даній справі заявлено позов з немайновими вимогами, прийнята у цій частині із порушенням зазначених норм процесуального права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню у вказаній частині, а у задоволенні заяви щодо частині накладання арешту на земельну ділянку, слід відмовити.
Відповідно до статті 308 частини 1пункту 3 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а згідно пункту 4 цієї норми суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
З урахуванням викладеного постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню повністю, а ухвала суду першої інстанції - в частині накладання арешту на земельну ділянку, з відмовою у цій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В іншій частині - щодо заборони до вирішення спору по суті проводити будь-які підготовчі чи будівельні роботи щодо цієї земельної ділянки, ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 312, 314, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 скасувати повністю.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2019 у справі №917/273/20 в частині накладання арешту на земельну ділянку, скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову заступнику прокурора Харківської області у цій частині відмовити.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2019 залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді К.М. Пільков
Є.В. Краснов