Іменем України
13 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/720/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-
комерційна фірма «Агронафтопродукт»,
вул. Ніжинський шлях,17, с. Ніжинське, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16633
про стягнення 23 920,82грн
без виклику учасників справи
Позивачем - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» про стягнення 23920,82 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності з перерахуванням коштів на наступні рахунки: до спеціального фонду Державного бюджету України 7176,25 грн (30%) збитків та до спеціального фонду місцевих бюджетів Чернігівської міської ради та Чернігівської обласної ради 16744,57 грн (70%).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №927/720/20 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 14.08.2020 №1400049066688 (позивачу) та №1400049066696 (відповідачу).
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.
14.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов від 11.09.2020, в якому відповідач зазначає, що пропустив наданий йому строк для надання відзиву, через обмеження викликані в зв'язку з дією на території України, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), карантину, просить вважати причини пропуску поважними та враховуючи надане суду п.4 «Перехідних положень» ГПК України право поновити відповідачу пропущений строк на подання відзиву.
Відповідно до ст. 113 Господарсько процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч.1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ухвалою суду від 14.08.2020 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дана ухвала отримана відповідачем 19.08.2020, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №1400049066696.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 03.09.2020.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву направлено відповідачем лише 11.09.2020, що підтверджується накладною Укрпошти Експрес № 1401305269270 від 11.09.2020, відповідачем пропущено процесуальний строк для подання відзиву на позов.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, оскільки поновлено може бути лише строк встановлений законом, клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Враховуючи положення ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права відповідача щодо надання відзиву на позовну заяву, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити відповідачу строк надання відзиву на позовну заяву, встановивши його до 11.09.2020 включно.
Суд долучив відзив на позов до матеріалів справи.
У відзиві на позов відповідач повністю заперечує проти висновків позивача про наявність в діях відповідача порушень норм ЗУ «Про охорону атмосферного повітря». Відповідач зазначає, що 28.12.2007 ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» були видані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №7423383201-1, №7410400000-12, №7423381906-1 та №7410400000-11. Враховуючи, що об'єкти забруднення ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» належать до третьої групи об'єктів підвищеної небезпеки (найменш шкідливої), дозволи було видано строком на десять років, а саме з 28.12.2007 по 28.12.2017. Відповідач зазначає, що АЗС, які знаходяться у власності відповідача, не перебувають на державному обліку в сфері охорони атмосферного повітря та відносяться до третьої групи, і на час набрання чинності у 2014 році змін до Закону України «ІІро охорону атмосферного повітря», видані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.12.2007 були чинними і строк їх дії є необмеженим, а отже жодних збитків ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» не нанесло. Починаючи з 28.12.2007 і до теперішнього часу, відповідач вчасно та у повному обсязі звітує з екологічного податку та сплачує його, це стосується в т.ч. і перевіряємого періоду, а саме з 28.12.2017 і по 05.04.2018, за який і нараховані збитки. Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу, зазначаючи, що орієнтовний розрахунок понесених витрат на правову допомогу 5000,00 грн.
22.09.2020, у встановлений судом строк, від позивача надійшла відповідь на відзив, яка долучена судом до матеріалів справи. У відповіді на відзив позивач зазначає, що віднесення відповідача до третьої групи об'єктів підвищеної небезпеки не має жодного відношення до належності до певних груп за ступенем впливу на забруднення атмосферного повітря, які впливають на термін дії дозволу. Не перебування відповідача на державному обліку в сфері охорони атмосферного повітря свідчить про те, що товариство, належне до першої чи другої групи, не вжило заходів для включення до державного обліку. Жодне із тверджень відповідачем не підтверджено доказами та є голослівними. Інформація про те, до якої до групи за ступенем впливу на забруднення атмосферного повітря відноситься об'єкт господарювання (відповідач) міститься у «Документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря». Оскільки в ході перевірки «Документи» інспектору були надані для огляду, а їх копії не були належним чином завірені, Інспекцією зроблено запит до ПП НВФ «СОТИС», яка виготовляла «Документи». Оригінали таких документів також є у відповідача, вони є невід'ємною частиною Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак на підтвердження своїх доводів додані до відзиву не були. Оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за викиди забруднюючих речовин без дозволу по Нафтобазі з АЗС, яка знаходиться у с.Ніжинське, вул. Ніжинська, 17 (інша частина збитків сплачена добровільно), тому запит зроблено щодо розробки «Документів» для вищезазначеної Нафтобази. На момент направлення даної відповіді на відзив відповідь на запит до Інспекції не надійшла.
Сплата екологічного податку та відшкодування збитків є різними видами правовідносин, які не пов'язані між собою і не впливають один на одного: екологічний податок - правовідносини у сфері оподаткування, а відшкодування збитків - цивільно-правова відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. А тому докази додані відповідачем до відзиву, а саме декларації та платіжні доручення, не стосуються предмету спору.
Відповідно до статті 80 ГПК України позивач просить встановити додатковий строк для надання доказів, щодо яких Інспекцією зроблено запит, або якщо суд вважатиме за можливе витребувати «Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря» у Відповідача.
25.09.2020 від позивача надійшло клопотання щодо витребування доказів судом, в якому позивач зазначає, що отримав від ПП НВФ «СОТИС» відповідь на запит, з якої вбачається, що оригінали «Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» були передані підприємству. Отже, єдиним володільцем «Документів» є ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт». Позивач просить витребувати у ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» «Документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря» для підтвердження належності до 2-ї групи за ступенем впливу на забруднення атмосферного повітря.
Відповідно до положень ч.1-4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За приписами ч. 1,2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У порушення вимог, встановлених ч.4 ст.80, ч.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання «Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря», зокрема, доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача за отриманням вищевказаних документів. Також позивачем належним чином не обґрунтовано неможливість подання даного доказу в терміни, визначені ч. 1-4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача щодо витребування доказів судом задоволенню не підлягає.
01.10.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.09.2020, які долучено судом до матеріалів справи. У запереченнях на відповідь відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивачем не наведено жодного аргументу та належного доказу протиправності тверджень/доводів відповідача, на які він посилався у відзиві. У відповідача відсутні документи, які стосуються перевірки, так як вона була проведена до придбання ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» теперішніми власниками та відповідно зміни керівництва. Оригінали «Документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблені для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря» були передані разом з заявою на отримання Дозволів до Державного управління навколишнього природного середовища в Чернігівській області, як невід'ємний додаток такої заяви.
ТОВ «Агронафтопродукт» замовило у ПП «НВФ «Сотис» проведення інвентаризації одного з об'єктів, а саме розташованого за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, буд. 456, по якому відповідач сплачує екологічний податок на підставі діючого Дозволу №7410400000-11. За результатами інвентаризації були виготовлені «Документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, для отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами». Зазначені документи, відповідно до «Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» були передані на погодження до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області. За результатами вивчення наданих на погодження документів, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області прийняло Рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для об'єкта, який розташований за адресою м. Ніжин, вул. Московська, буд. 456. Зазначеним Рішенням Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області підтвердило, що об'єкт, який розташований за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, буд. 456, за ступенем впливу на забруднення атмосферного повітря належить до третьої групи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 23920,82 грн збитків, заподіяних порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу.
До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності, шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності відповідного дозволу та визначення розміру шкоди.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Відповідно до ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначено Законами України "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 цього Закону).
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, атмосферного повітря.
Згідно з підпунктом г) пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249.
Відповідно до п.2,3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249, до функцій Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; проведення перевірок; складання актів; надання обов'язкових для виконання приписів для усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням.
Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати перевірку, в тому числі, і юридичних осіб щодо дотримання законодавства про охорону атмосферного повітря.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.04.2018 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, було видано наказ №140 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт», що здійснює свою діяльність за адресою: Ніжинський район, с. Ніжинське, вул. Ніжинська, 17, в термін з 04 по 06 квітня 2018 року (а.с.8).
На підставі вищезазначеного наказу №140 від 03.04.2018, державним інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області надано направлення №140 на проведення позапланової перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» щодо виконання вимог припису, яке здійснює свою діяльність за адресою: Ніжинський район, с. Ніжинське, вул. Ніжинська, 17, в термін з 04 по 06 квітня 2018 року (а.с.7).
05.04.2018 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Олуковатим В.В., Величком Р.М., у присутності генерального директора ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Овчаренка Ю.М., в.о. головного інженера ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Кулечова Ю.І., проведена позапланова перевірка щодо виконання припису № 255/05 від 25.10.2017, за результатами якої було складено Акт № 57/05 проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Акт № 57/05 генеральним директором ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Овчаренком Ю.М. та в.о. головним інженером ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Кулечовим Ю.І.
В акті № 57/05 встановлено, що ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» здійснює свою діяльність на підставі: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.10.2017; номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 105110500010001122. Ідентифікаційний код юридичної особи - 22830363; статуту ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» затвердженого загальними зборами учасників протокол № 01-02/08 від 18.02.2008 та затвердженого Ніжинською державною районною адміністрацією Чернігівської області 11.03.2008.
Основним видом діяльності згідно КВЕД 2010 є оптова та роздрібна торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним.
До структурних підрозділів ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» входять: нафтобаза з АЗС, 16633, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Ніжинське, вул. Ніжинська, 17; АЗС, 16600, м. Ніжин, вул. Московська, 45Б; АЗС, 16600, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 139; АЗС, с. Яблуневе, вул. Вокзальна, 1, Ніжинський район, Чернігівська область та АЗС в м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1а.
В ході перевірки встановлено, що:
- на АЗС в м. Ніжин, вул. Прилуцька, 139 нафтопродукти зберігаються в 4-х підземних резервуарах РГС-25 та в резервуарі РГС-10-1 шт., маються дві одно пістолетні двопродуктові паливні колонки та одна одно пістолетна однопродуктова колонка;
- на АЗС в м. Ніжин, по вул. Московська, 45Б нафтопродукти зберігаються в наземних горизонтальних резервуарах обладнаних бетонними лотками марки РГС-25 в кількості 4 шт. РГС - 25 Доставка палива здійснюється бензовозами. Відпуск палива відбувається через 3 дво пісталетні двопродуктові колонки;
- на АЗС в с. Яблуневе Ніжинського району, вул. Вокзальна,1 нафтопродукти зберігаються в 4 наземних резервуарах РГС-9 - 15,1 куб.м; А-76 - 15,3 куб.м; А-92 - 15,0 куб.м; А-95 - 15,3 куб.м. Відпуск нафтопродуктів відбувається через дві одно пістолетні двопродуктові колонки продуктивністю 50л/хв;
- на АЗС в м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1а до складу АЗС входить чотири паливороздавальні колонки (Віта 2101) для заливу світлих нафтопродуктів та одна колонка для заливу масел, приміщення операторної, склад паливно-мастильних матеріалів до складу якого входить чотири резервуари для світлих нафтопродуктів та один резервуар для зберігання масла.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювалась на підставі дозволів № 7410400000-12; № 7410400000-11; № 7423381906-1; №74238101100-3 від 28.12.2007, виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Чернігівській області на термін 10 років з 28.12.2007 по 28.12.2017.
На момент перевірки, викиди забруднюючих речовин здійснюються за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.10, ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (а.с.9-13).
На момент перевірки встановлено, що за період з моменту закінчення попереднього дозволу на викиди, а саме з 28.12.2017 по даний момент, а саме 05.04.2018 підприємством за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря викинуто забруднюючих речовин в кількості: пари бензину - 2,212 тон; вуглеводні - 0,041 тон. Газовим модулем з моменту введення в експлуатацію, а саме з 17.09.2017 року по даний момент, а саме 05.04.2018, за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря викинуто забруднюючих речовин: пропану- 0,022 тон; бутану - 0,018 тон, про що підприємством надано відповідна довідка № 37 від 05.04.2018.
З довідки № 37 від 05.04.2018, підписаної генеральним директором ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Овчаренком Ю.М., зокрема, вбачається, що ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» визнає, що з моменту закінчення попереднього дозволу на викиди, а саме з 28.12.2017 по даний момент, а саме 05.04.2018 за відсутності дозволів на викиди в атмосферне повітря було викинуто забруднюючих речовин в кількості, зазначеній в акті.
Відповідно до приписів п.5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Оскільки, позивачем під час перевірки було встановлено, що на підприємстві відповідача здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонерних джерел за відсутністю відповідного дозволу, що зафіксовано в Акті №57/05, а тому зазначений факт є порушенням відповідачем вимог ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
З матеріалів справи слідує, що 05.04.2018, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі вищезазначеного акту перевірки №57/05 було винесено припис 57/05 з метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства ТОВ ВКФ "Агронафтопродукт". Припис підлягає обов'язковому виконанню у встановлені терміни. Суб?єкту господарювання, який отримав припис, необхідно направляти інформацію про виконання приписів не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту приписів до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (а.с.22).
Даний припис отримано генеральним директором ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» Овчаренком Ю.М. , що підтверджується його особистим підписом, скріпленим печаткою.
Припис № 57/05 від 05.04.2018, який було винесено на підставі акту перевірки № 57/05 в установленому чинним законодавством порядку відповідачем не оскаржувався.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що генерального директора ТОВ ВКФ "Агронафтопродукт" було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5, ч. 1 ст. 78 та ст. 82-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн (протокол про адміністративне правопорушення № 000118 від 05.04.2018, постанова про накладення адміністративного стягнення № 65/05 від 05.04.2018) (а.с.24,25).
Штраф в сумі 510,00 грн сплачено Овчаренком Ю.М. 18.04.2018, що підтверджується копією квитанції № 845609 від 18.04.2018 (а.с.26).
На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639, зареєстрованим в Мін'юсті 21.01.2009 № 48/16064; акту, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ ВКФ "Агронафтопродукт" №57/05 від 05.04.2018; довідки № 37 від 05.04.2018 ТОВ ВКФ "Агронафтопродукт" про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автозаправних станцій (далі АЗС) у м. Ніжин Ніжинського району Чернігівської області за період з 28.12.2017 по 05.04.2018, позивачем було здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» за період з 28.12.2017 по 05.04.2018 (а.с.28-31).
Відповідно до зазначених розрахунків, загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини та становить 62178,54 грн.
19.04.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №10-03/965 про відшкодування збитків у сумі 62178,54 грн, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу ТОВ ВКФ "Агронафтопродукт" за період з 28.12.2017 по 05.04.2018 разом з розрахунками суми збитків (а.с.27).
У відповіді відповідач визнав претензію №10-03/965 від 19.04.2018 та на добровільних засадах погодився на відшкодування збитків у загальній сумі 62178,54 грн, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У зв'язку з нестабільністю роботи на наявністю у товариства фінансових труднощів просив відстрочити 10-денний строк сплати даного зобов'язання та дозволити реструктуризацію на 1 рік. Сплату претензії зобов'язався здійснювати щоквартально рівними частинами (а.с.32).
У листі від 16.07.2018 № 12-13/1692 позивач не заперечив щодо відшкодування відповідачем розрахованої суми збитків частинами протягом поточного бюджетного року (а.с.33).
З доданих позивачем до матеріалів справи виписок Головного управління державної казначейської служби України у Чернігівської області вбачається, що відповідачем було частково здійснено оплату збитків на загальну суму 38 257,72 грн, а саме: 15.08.2018 - 12257,72 грн, 28.09.2018 - 13000,00 грн; 24.10.2018 - 13000,00 грн.
Оскільки, невідшкодованими залишаються збитки в розмірі 23920,82 грн, зазначена обставина стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.
Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приймаючи до уваги, що судом було встановлено факт порушення відповідачем приписів ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" щодо викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутністю відповідного дозволу, відповідач у відповіді на претензію визнав факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу та частково відшкодував збитки, а тому суд, перевіривши розрахунки розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639, зареєстрованим в Мін'юсті 21.01.2009 № 48/16064, доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 23920,82 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 7 частини 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є: 7) 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 ст.691 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
За таких обставин, заявлені позивачем до стягнення 23920,82 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягають стягненню з відповідача з перерахуванням коштів на наступні рахунки: до спеціального фонду Державного бюджету України 7176,25 грн (30%) збитків та до спеціального фонду місцевих бюджетів Чернігівської міської ради та Чернігівської обласної ради 16744,57 грн (70%).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу та зазначив, що орієнтовний розрахунок понесених витрат на правову допомогу становить 5000,00 грн. До відзиву відповідачем надано суду ордер серії СВ №1006144 на надання ТОВ «ВКФ «Агронафтопродукт» правової допомоги адвокатом Каретою О.О. та копії свідоцтва про права на зайнятті адвокатською діяльністю від 24.05.2018 та посвідчення адвоката України від 24.05.2018, виданих Кареті О.О.
Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, втрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.4. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 125 від 26.03.2020 за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2102,00 грн судового збору.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд
1. Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053846) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» (код ЄДРПОУ 22830363) про стягнення 23920,82 грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» (вул. Ніжинський шлях, 17, с.Ніжинське, Ніжинський район, Чернігівська область, 16633; код ЄДРПОУ 22830363) 23920,82 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з перерахуванням коштів на наступні рахунки: до спеціального фонду Державного бюджету України 7176,25 грн (30%) збитків та до спеціального фонду місцевих бюджетів Чернігівської міської ради та Чернігівської обласної ради 16744,57 грн (70%) (реквізити для сплати - отримувач: Ніжинське УК/с.Ніжинське/ 24062100, р/р UA598999980333129331000025313 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 38053846).
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор