Справа № 522/8170/20
Провадження № 2/513/367/20
Саратський районний суд Одеської області
12 жовтня 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25855,14 гривень, з яких: 24922,37 гривень - сума основної заборгованості по кредиту; 490,24 гривень - сума процентів за користування кредитом; 57,41 гривень - сума комісії; 202,13 гривні - сума пені; 158,11 гривень - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 10,69 гривень - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 9,51 гривень - сума втрат за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1,54 гривню - сума втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивує тим, що 28 березня 2018 року між сторонами був укладений Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб на підставі Заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 37 000,00 гривень з можливим подальшим збільшенням до 250 000,00 гривень зі строком кредитування 60 місяців, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 35,00 % річних.
У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та нарахованих за користування кредитом відсотків, відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача ОСОБА_1 станом на 01.04.2020 року перед банком виникла заборгованість в розмірі 25 855,14 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач до суду не з'являвся, неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання відповідно до даних ГУ ДМС України в Одеській області, однак судові повістки поверталися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 76-77, 82-83, 145-146). Крім того, на офіційному веб-сайті Саратського районного суду Одеської області розміщувалися оголошення про виклик відповідача (а.с. 81, 140).
Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.
За положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст.281 ЦПК України встановлено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
12 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що 28 березня 2018 року між ОСОБА_1 (а.с. 9, 10-13, 90-91) та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с. 52, 53-55, 56-58, 130, 131-133, 134-136) укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб на підставі заяви відповідача на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 37 000,00 гривень зі строком кредитування 60 місяців, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 35,00 % річних (а с. 14-16, 18-24, 92-94, 96-102).
Відповідно до п. 3.1. Заяви передбачено, що шляхом підписання цієї Заяви Позичальник ініціює та погоджується на одержання Кредиту та погоджується з умовами користування кредитом до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також підтверджує укладення Кредитного договору з істотними умовами кредитування.
Пунктом 3.2. Заяви передбачено, що банк відкриває на ім'я клієнта картковий рахунок № НОМЕР_1 для отримання кредиту в національній валюті на споживчі потреби шляхом надання відновлювальної кредитної лінії.
Пунктом 3.6.2 Заяви передбачено 0,001 процентів річних за користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом оплачуються щомісячно згідно умов Договору. Плата (комісійна винагорода) за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту складає 0,00 процентів від невикористаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно.
Пунктом 3.7. передбачено, що Клієнт щомісячно здійснює частко повернення кредиту в розмірі обов'язкового щомісячного платежу, який складає 5% від суми заборгованості за Кредитом (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати обов'язкового щомісячного платежу в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 3.8. Заяви передбачено сплату комісійної винагороди за зняття готівкових коштів, наданих в кредит - 2,5 % від суми таких коштів, яка сплачується при знятті вказаних готівкових коштів у всіх банкоматах/касах/терміналах.
Датою укладення Кредитного договору є дата підписання Заяви (п. 3.9).
У Заяві на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії також зазначено, що всі інші умови кредитного договору, в тому числі порядок його зміни містяться в Договорі. Відповідач погодився, що дана Заява, Заява на приєднання та Договір, який розміщений у вільному доступі на інтернет-сторінці банку, та інші документи, які є їх невід'ємними частинами, є кредитним договором. Відповідач підтвердив, що ознайомилась із загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою та загальними витратами по кредиту.
Згідно п. 1.17. Договору комплексного банківського обслуговуванні фізичних осіб, за користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Заяві на встановлення відновлювано' кредитної лінії (Кредиту) та в Додатку № 1 до Договору, - в разі зміни умов кредитуванню згідно пункту 11.1.3. Розділу XX Договору. У випадку, передбаченому в Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), Клієнт зобов'язаний щомісячно (у терміни, передбачені для сплати процентів) здійснювати часткове повернення Кредиту шляхом сплати суми обов'язкового щомісячного платежу, якщо це вимагається умовами надання Кредиту.
Крім того, п. 1.24. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом зобов'язання перед Банком у розмірі та в строки, передбачені Кредитним договором, Банк має право нарахувати на суму прострочених платежів та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач додав Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оприлюднений на сайті www.oschadbank.ua.
AT «Ощадбанк» свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку. Однак, відповідач порушила умови Договору щодо повернення Кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 01.04.2020 року складає 25853,57 гривень, з яких: 24922,37 гривень - сума основної заборгованості по кредиту; 490,24 гривень - сума процентів за користування кредитом; 57,41 гривень - сума комісії; 171,41 гривні - сума пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 32,29 гривні - сума пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 158,11 гривень - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 10,69 гривень - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 9,51 гривень - сума втрат за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1,54 гривню - сума втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 25-27, 103-105).
Факт наявності заборгованості по основному боргу підтверджується наданою банком випискою по картковому рахунку позичальника із зазначенням дат отримання кредитних коштів та їх часткового повернення (а. с. 28-51, 106-129).
Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
Всупереч зазначеним нормам права позивачем не було доведено обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1,57 гривень, так як згідно наданого позивачем розрахунку сума сплаченої відповідачем пені складає 1,57 гривень та має бути вирахувана із загальної суми заборгованості (а.с. 25-27, 103-105).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За правилами ч. 1 ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.
Частина 1 статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача, не розцінюється судом, як визнання позовних вимог та/або обставин, якими вони обґрунтовуються, з огляду на те, що подання заперечень на позов це право, а не обов'язок відповідача і це право не може бути обмежене будь-яким способом, в тому числі і шляхом застосування норм Цивільного процесуального кодексу України щодо звільнення у такому разі позивача від доказування або ухвалення рішення про задоволення позову.
При таких обставинах, враховуючи, що обов'язок доказування покладається на сторони: позивач надав розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, та приймає його у якості доказу.
Враховуючи те, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином в обумовлений строк, а відповідач порушив умови кредитного договору, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 25853,57 гривень.
Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 передбачено, що кредитор вправі вимагати, у тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання, до повного виконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 та п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2102,00 гривень у зв'язку з їх документальним підтвердженням (а. с. 8) .
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049, 1052, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 17, код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_3 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», МФО 328845) заборгованість за договором кредитної лінії від 28 березня 2018 року у розмірі 25853 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 57 копійок, з яких:
- 24922 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 37 копійок - сума основної заборгованості по кредиту;
- 490 (чотириста дев'яносто) гривень 24 копійок - сума процентів за користування кредитом;
- 57 (п'ятдесят сім) гривень 41 копійку - сума комісії;
- 171 (сто сімдесят одна) гривня 41 копійка - сума пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
- 32 (тридцять дві) гривні 29 копійок - сума пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
- 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень 11 копійок - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
- 10 (десять) гривень 69 копійок - розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
- 9 (дев'ять) гривень 51 копійок - сума втрат за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
- 1 (одну) гривню 54 копійки - сума втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 17, код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_3 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», МФО 328845) судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя К. Ю. Рязанова