Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/820/20
Номер провадження: 1-кп/511/133/20
13.10.2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області
клопотання прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури про подовження строку запобіжного заходу тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України,
19.05.2020 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160390000631 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.05.2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, в якому зазначив про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені суддею при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо заявленого клопотання, оскільки повністю погодився з наявністю ризиків, зазначених прокурором та просив суд не застосовувати до нього заставу, оскільки грошей в ньото не має.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити, а обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Висновок суду обґрунтовується наступним.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно п.1 ч.3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину та даних про особу обвинуваченого.
Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України - переховуватися від суду, оскільки мешкає поруч з Державним кордоном; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального злочину; може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші злочини.
Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, ризик чого є реальним та дійсним.
На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою відпала, оскільки судовий розгляд триває.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального злочину; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші злочини.
Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, тому з урахуванням наведеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, доцільним є продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, гарантії, передбачені ст. 5 покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Розмір застави має оцінюватись з огляду на особу підсудного, належну йому власність та інше, тобто щоб перспектива втрати застави у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 та в подальшому при вирішенні питань доцільності продовження тримання ОСОБА_4 під вартою, суд визначався з необхідністю застосування до нього такого альтернативного заходу, як застава, однак на даний час, враховуючи те що обвинувачений добровільно відмовився від такого альтернативного запобіжного заходу, суд вирішив не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 .
На момент розгляду даної справи термін тримання ОСОБА_4 під вартою не закінчився, однак він сплине до наступного судового засідання.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України,суд
Клопотання прокурора про подовження терміну тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.
Подовжити застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, у виді тримання під вартою в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України на строк 60 (шістдесят) днів - до 11.12.2020 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України - для виконання, прокурору, ОСОБА_4 - для відома.
Ухвала підлягає оскарженню згідно діючого законодавства.
Головуючий суддя: ОСОБА_1