Справа № 510/1137/18
Провадження 2/510/132/20
(заочне)
05.10.20 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Сорокіна К.В.
За участю секретаря судового засідання - Іванової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом АТ Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у розмірі 58 727,28 грн. за договором № б/н від 01.10.2008 р. про отримання кредиту у розмірі 700 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
В матеріалах справи є заява від представника позивача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, доповнень не має, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належними чином, в порядку п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідачки є неповажними, відзив на позовну заяву відповідачка не направила, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, таким чином є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 01.10.2008 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_1 заборгованість станом на 30.04.2018 р. складає - 58 727,28 грн.; анкета - заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 01.10.2008 р.; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; виписка по картковому рахунку станом на 23.04.2020 р.; довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , підпис відповідачки про ознайомлення із змінами умов кредитування відсутній; довідка про видані ОСОБА_1 картки.
Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач - АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 58 727,28 грн.. та стягнути з неї судовий збір у сумі 1762,00 грн., зазначивши, що 01.10.2008 р. із відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, оформлений у вигляді анкети - заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, згідно із яким позичальнику був наданий кредит в сумі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Як зазначено у позовній заяві у вказаній анкеті-заяві від 01.10.2008 року ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомлена та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
Кредитні кошті були надані позивачем в повному обсязі. Однак, відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала, не надала своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 30.04.2018 року, має заборгованість в розмірі 58 727,28 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 518,30 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 50 564,35 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 4610,00 грн., а також штрафів у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2784,63 грн. (процентна складова).
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості банк посилався на те, що згідно Умов та правил надання банківських послуг в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Умови та правила надання банківських послуг, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором. У разі порушення Клієнтом своїх зобов'язань перед Банком на протязі 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановив строк повернення кредиту 91 - й день з моменту порушення зобов'язань Клієнтом по погашенню кредиту і вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати, з зв'язку з чим суд при розгляді данної справи враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.ї
В анкеті-заяві від 01.10.2008 року містяться лише персональні дані відповідачки, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 01.10.2008 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, рахунок та строк дії картки, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Крім того, у цій анкеті - заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.10.2008 року, посилався на Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору, однак цими Витягами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яких із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 58 208,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, комісії та штрафів - задоволенню не підлягають.
У той же час, із наданого розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідачка суду не надала.
Банком наданий розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за тілом наданого кредиту становить 518,30 грн.
На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачкою не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 518,30 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому задовольняє позов в цій частині.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданого платіжного доручення від 23.05.2018 р. позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 1762,00 грн., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачкою підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме: 15,55 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог 518,30 грн.*1762,00 грн./58727,28 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 610, 612, 1048-1049, 1054, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17ЦК України, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 518,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у сумі 15,55 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: К.В. Сорокін