Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2399/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Гнатенка Петра Володимировича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (61026, м. Харків, вул. Сіверська, 114)
про стягнення 51654,14 грн.
без виклику учасників справи
30.07.2020 на розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Фізичної особи-підприємця Гнатенка Петра Володимировича (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (відповідач) про стягнення 51654,14 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором №030718 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України від 03.07.2018. З урахуванням наведеного, до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу у розмірі 45090,00 грн., пеню у розмірі 3897,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2666,50 грн.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2020 була вручена уповноваженій особі відповідача ще 20.08.2020, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №020127/2.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
03.07.2018 між позивачем - Фізичною особою - підприємцем Гнатенко Петром Володимировичем (перевізник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Руяна" (замовник) було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України № 030718 (надалі - Договір) (а.с. 8), відповідно до умов пункту 1.1. якого, перевізник зобов'язався надати замовнику транспортні послуги з перевезення вантажів, а замовник зобов'язався здійснити оплату.
Відповідно до п. 3.1. Договору розмір оплати за перевезення вантажів зазначається в акті виконаних робіт та рахунку перевізника.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що сторони протягом 3-х днів виконання перевезення складають та підписують акт виконаних робіт.
Згідно до п. 3.3. Договору оплата за перевезення здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку перевізника.
Днем отримання рахунку Замовником вважається день його виписки (п. 3.4. Договору).
На виконання зобов'язань за Договором, позивач здійснив перевезення вантажів, про що між позивачем та відповідачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЕ-0000002 від 21.01.2019 на суму 51632,80 грн. та № ПЕ-0000006 від 21.02.2019 на суму 7812,00 грн. (а.с. 9-10).
За надані послуги з перевезення вантажів відповідач розрахувався лише частково на суму 14354,80 грн., у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 45090,00 грн., яку відображено сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2018 по 23.06.2020 (а.с.13).
У зв'язку із наявною заборгованість та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було скеровано на адресу відповідача Вимогу щодо погашення основної суми боргу в розмірі 45090,00 грн (а.с. 14).
Однак вказана вимога залишилась з боку відповідача без відповіді та задоволення, а вартість наданих послуг з перевезення вантажів у розмірі 45090,00 відповідачем залишилася не сплаченою.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЕ-0000002 від 21.01.2019 на суму 51632,80 грн та № ПЕ-0000006 від 21.02.2019 на суму 7812,00 грн (а.с. 9-10), які підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який заявлено до стягнення у розмірі 45090,00 грн є обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідачем не спростований.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 3897,64 грн, суд виходить з наступного.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 4.2. Договору за прострочку оплати послуг замовник несе відповідальність та зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочки.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3897,64 грн пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3897,64 грн пені., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення індексу інфляції у розмірі 2666,50 грн., суд вирішив наступне.
Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування інфляційних втрат, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 2666,50 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гнатенка Петра Володимировича належать до задоволення.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору у розмірі 2102,00 грн покладаються на відповідача.
Також, за попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат позивача, останнім заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів. А саме: договору № 23/07 про надання юридичних та інших послуг від 23.07.2020, акту № 12 здачі - приймання наданих послуг від 27.07.2020, рахунку на оплату № 12 від 27.07.2020, платіжного доручення № 62 від 27.07.2020 на суму 5500,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 25-32).
Також, приписами ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У даному разі, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач із відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України до суду не звертався.
Порядок розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, врегульовано статтею 129 ГПК України, згідно приписів частини 4 якої встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням наведеного, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 5500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (61026, м. Харків, вул. Сіверська, 114, код ЄДРПОУ 39525021) на користь Фізичної особи-підприємця Гнатенка Петра Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 45090,00 грн. основного боргу; 3897,64 грн. пені; 2666,50 грн. інфляційних втрат; 2102,00 грн. судового збору та 5500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "09" жовтня 2020 р.
Суддя Є.М. Жиляєв