вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2020м. ДніпроСправа № 904/5605/13
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив", м. Хмельницький
про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу
У справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "УКООПСПІЛКА", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський холодокомбінат", м. Дніпро
про стягнення 592 058, 09 грн
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
від заявника: не з'явився;
від боржника: не з'явився.
28.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить:
- поновити строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у справі № 904/5605/13, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2013 у справі № 904/5605/13 про стягнення з ВАТ "Дніпропетровський холодокомбінат" заборгованості в сумі 603 899,25 грн.;
- видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у справі № 904/5605/13 про стягнення з ВАТ "Дніпропетровський холодокомбінат" заборгованості в сумі 603 899,25 грн.
Ухвалою від 30.09.2020 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу у справі № 904/5605/13 та призначено заяву до розгляду в судову засіданні на 07.10.2020.
Представники сторін у судове засідання 07.10.2020 не з'явились, 06.10.2020 від заявника поштовим засобом зв'язку надійшло клопотання про розгляд заяви без участі його представника.
Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України, неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Розглянувши заяву та дослідивши подані до заяви докази, господарський суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
22.08.2013 господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір № 904/5605/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський холодокомбінат" про стягнення 592 058,09 грн., за результатами розгляду якого ухвалено рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
09.09.2013 на виконання вказаного вище рішення господарським судом видано наказ.
Ухвалою суду від 06.06.2019 замінено Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укоопспілка" у виконавчому провадженні № 40033441 щодо виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у від 22.08.2013 у справі № 904/5605/13 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив".
В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" (стягувач, правонаступник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "УКООПСПІЛКА") зазначає, що стягувач, лише 29.05.2020 дізнався про те, що виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5605/13 було завершено 08.05.2016 державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте, стягувачеві від відділу ДВС постанови про повернення виконавчого документа разом із виконавчим документом не надходило.
Таким чином, є підстави вважати, що постанова про повернення виконавчого документа разом із виконавчим документом була втрачена за невідомих обставин, а рішення суду залишилось не виконане.
В Розділі ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України, визначено, що у разі втрати виконавчого документу суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (п.19.4).
Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи строк пред'явлення наказу від 09.09.2019 до виконання, - встановлено до 10.09.2014.
Крім того, як зазначає заявник, виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5605/13 було завершено 08.05.2016 державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Заявник із заявою про видачу дублікату наказу звернувся до суду 20.09.2020 р., тобто, з пропуском строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з пунктом 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 329 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.
При цьому причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку, за висновком суду, посилання стягувача, що він лише 29.05.2020 року з відповіді Управління ДВС дізнався про те, що виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5605/13 було завершено 08.05.2016 державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ направлено на адресу ПАТ "АБ "Укоопспілка" не є об'єктивними причинами, які б унеможливили пред'явлення наказу до виконання у передбачений законом строк.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.
За приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання, матеріали справи не містять.
При викладених обставинах, у суду відсутні підстави як для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, так і для видачі дублікату наказу.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 329, п. 19.4 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 року у справі № 904/5605/13 та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання відмовити.
Ухвала набирає законної сили 07.10.2020. та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Ф. Мельниченко