вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
07.10.2020 Справа № 904/31/19
за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича, м. Кривий Ріг
про стягнення 139 202, 12 грн
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
прокурор Зайкова Л.М.
від позивача не з'явився
від відповідача Сагайдак А.В. адвокат
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Решотки С.П. (надалі - Відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі 139 202, 12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Прокуратурою області під час вивчення матеріалів управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було встановлено, що посадовими особами Управління 26.02.2017р. за результатами здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю марки MAN TGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу WILLIG SANG з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , було зафіксовано перевезення належним ОСОБА_2 автомобілем вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху про що було складено довідку про результати здійснення вагового контролю, акт № 0110125, чек № 03269, складено розрахунок плати за проїзд. Листом від 10.03.2017р. за вих.№ 27-1-7/772 відповідачу відправлено примірник акту та розрахунок плати за проїзд у розмірі 139 202,12грн. Обставини щодо розміру плати, яка підлягає стягненню встановленні рішеннями, що набрали законної сили в адміністративній справі № 804/2720/17.
Своєчасне неподання до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з ФОП Решотки С.П. плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі, який встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень, у зв'язку із чим прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував , вказуючи (поміж-іншим) про те, що перший заступник прокурора Дніпропетровської області не мав повноважень щодо звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (позивач) .В обґрунтування таких заперечень послався на низку рішень ЄСПЛ та Верховного Суду .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019р. позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року ухвалу суду першої інстанції змінено, доповнено її мотивувальну частину.
Постановою Верховного Суду від 11.11.2019 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019 року справу № 904/31/19 передано на розгляд судді Ліпинському О.В.
Ухвалою суду від 04.12.2019 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання.
В процесі підготовчого провадження суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, з метою вирішення Великою Палатою Верхового Суду питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах (справа № 926/16/19).
04.09.2020 суд поновив провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення провадження.
16.09.2020 Відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду, яку мотивовано відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді через наявність компетентного, на вчинення відповідних дій, органу. Посилання прокурора на неналежне здійснення компетентним органом своїх повноважень, на думку Відповідача, не знайшли свого відображення в матеріалах господарської справи, а тому позов відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України має бути залишений без розгляду.
Прокурор проти заявленого Відповідачем клопотання заперечував, посилаючись на лист прокуратури Дніпропетровської області від 22.12.2018, відповідно до змісту якого Державну службу України з безпеки на транспорті повідомлено про звернення до суду з позовом в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, прокурор звертає увагу на факт своєчасного неподання до суду компетентним органом позову, що свідчить про неналежне виконання цим органом своїх повноважень.
Розглянувши дане клопотання в підготовчому засіданні, суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2019 з приводу встановлення обставин дотримання прокурором передбаченої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, дійшов наступних висновків.
Питання представництва прокурором інтересів держави в суді, було предметом вирішення виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду, яка в постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 сформулювала наступні правові висновки.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, 06.12.2019 Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до прокуратури Дніпропетровської області з листом про необхідність захисту інтересу держави, яке полягає у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок перевищення автоперевізником габаритно-вагових параметрів, а також відсутністю у служби повноважень для звернення до суду та коштів для сплати судового збору.
Прокуратурою Дніпропетровської області 22.12.2018 складено лист, за змістом якого повідомлено компетентний орган про звернення до суду з позовом в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому, повертаючись до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, прокурор в порушення процедури, що передує подачі позову, не вказав компетентному органу на помилковість його тверджень щодо відсутності повноважень для здійснення захисту в суді, та відповідно, не надав можливості відреагувати на порушення в розумні строки. Матеріали справи не містять доказів направлення зазначеного листа, доказів його отримання, відповіді на нього, тощо.
За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про порушення передбаченої законом процедури, що передує подачі позову прокурором в інтересах держави, а тому зазначений позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на наявне в матеріалах справи клопотання прокурора, а також документи надані в його обґрунтування, суд вважає за необхідне змінити найменування прокуратури на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
В підготовчому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 226, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без розгляду.
Змінити найменування прокуратури на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 12.10.2020
Суддя О.В. Ліпинський