вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4217/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли, с. Новоолександрівка, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,64 грн.
Представники:
Від позивача Савіна О.І. - представник
Від відповідача не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,64 грн., яка складається з суми основного боргу - 0,35 грн. та неустойки - 17 509,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016, в частині повної та своєчасної оплати за орендоване приміщення та повернення майна після закінчення строк у дії договору.
Ухвалою суду від 05.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд на 18.08.2020.
18.08.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.09.2020.
21.09.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 12/02-5960-ОД, від 03.03.2016 нерухомого майна нежитлового вбудованого приміщення площею 51,0 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, б. 49-а на першому поверсі чотирьох поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончасра.
21.03.2017 між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД, за яким вищезазначений договір пролонговано з 03.03.2017 по 02.03.2019 включно.
Відповідач вказав на те, що 01.03.2019 ним до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях подано заяву про дозвіл на укладення нового договору оренди нерухомого майна нежитлового вбудованого приміщення площею 51,0 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, б. 49-а на першому поверсі чотирьох поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончасра.
Листом від 30.07.2019 № 18-02-04609 Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях повідомило відповідача, що відповідно до листа міністерства освіти і науки України від 09.07.2019 № 1/11-6167 вищезазначений орган не надав дозволу на передачу в оренду вищезазначеного майна (лист отримано 07.08.2019).
Відповідач зазначає, що наступного дня 08.08.2019 між Коледжем економіки та бізнесу Дніпровського національного Університету ім. О.Гончара та ФОП Агаєвим О.Б.О., підписано Акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення.
Крім того, відповідач вказує на те, що листів від 22.01.2019 № 18-02-00430 та від 29.03.2019 відповідач не отримував, та позивачем не надано доказів відправлення та вручення відповідачу вищезазначених листів.
Також відповідач звертає увагу на те, що протягом всього часу з 01.03.2019 по 30.07.2019, поки державні органи розглядали заяву відповідача від 01.03.2019, відповідач відповідно до договору оренди сплачував орендну плату, а позивач приймав кошти як оренду плату за договором, таким чином підтверджуючи пролонгацію договору.
22.09.2020 позивач надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що з урахуванням акту приймання-передачі від 08.08.2019 майно повернуто 08.08.2019. У зв'язку з тим, що майно повернуто орендарем невчасно, позивачем нараховано неустойку за період з 15.04.2019 по 15.09.2019 у сумі 17 508,94 грн.
23.09.2020 позивачем до суду надано копію заяви відповідача, в додатках до якої надано декілька актів приймання-передачі об'єкта оренди, зокрема і за спірним договором, яка вказує на те, що акт приймання-передачі від 08.08.2019 об'єкта оренди за договором № 12/02-5960-ОД надано до Регіонального відділення лише 03.10.2019.
25.09.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що строк дії договору оренди продовжено з 03.03.2017 по 02.03.2019 включно. Про припинення договору оренди, позивач повідомив орендаря листом від 29.03.2019 № 18-02-02100, який направлено 08.04.2019, що підтверджується поштовою квитанцією та поштовим реєстром).
Заява відповідача надійшла на адресу позивача 05.03.2019 без відповідного пакету документів, які необхідні для продовження договору оренди (зокрема не надано акт оцінки майна, договір страхування).
Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що доказом пролонгації договору є оплата ним орендної плати з моменту закінчення дії договору та до моменту повернення державного майна з оренди є необґрунтованим з огляду на те, що умовами договору оренди, а саме п. 3.12 встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однією із сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Позивач вказує на те, що як зазначає сам відповідач, Міністерством освіти і науки України, яке є уповноваженим органом управління вказаного майна, такий дозвіл не надано, що свідчить про відсутність правових підстав для продовження договору оренди.
Щодо посилання відповідача на сплату орендної плати після припинення дії договору та відсутність порушень п. 10.11 договору, яким встановлено, що у разі ненадання акту приймання-передачі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення, позивач зазначає, що воно є необґрунтованим та суперечить нормам Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 28.09.2020 оголошено перерву до 05.10.2020.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 05.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, факт повернення майна з оренди, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної оплати за договором, встановлення факту прострочення оплати орендної плати.
03.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Агаєвим Саядом Бахрам Огли (далі - Відповідач, Орендар) укладено договір № 12/02-5960-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (реєстровий номер 02066747.7.ЦЖМФУЕ439) (далі - майно) площею 51,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49-А на першому поверсі чотирьохповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім О.Гончара (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 15.12.2015 і становить за незалежною оцінкою 383 748,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.4. договору обов'язок складання акту приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця.
У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 р. у розмірі 1 288,12 грн.
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).
Згідно п. 3.4. договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першогота/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 644,06грн.;
- 60% - балансоутримувачу у розмірі 644,06 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
У відповідності до п. 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.15 договору встановлено, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копію договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 03.03.2016 по 02.03.2017 включно (п. 10.1 договору).
Згідно п. 10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).
У відповідності до п. 10.10. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Пунктом 10.11. договору встановлено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
21.03.2017 сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД.
Пунктом 1 вказаної додаткової угоди доповнено п. 10.1. розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору абзацем 2 та викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 03.03.2017 по 02.03.2019 включно.".
03.03.2016 сторонами підписано акт приймання передачі в оренду нерухомого майна - площею 78,62 кв.м, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" за адресою м. Дніпро, вул. Європейська, 15 (а.с. 19).
20.12.2018 сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна - площею 51,0 кв.м, що знаходиться на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49-А (а.с. 20).
Як зазначено в позовній заяві, листом від 22.01.2019 № 18-02-00430 позивач повідомив відповідача про закінчення дії договору, просив сплатити заборгованість з орендної плати та повідомити про порядок повернення майна з оренди (а.с. 210.
Відповідач відповіді на вказаний лист не надав.
Листом від 29.03.2019 № 18-02-0200 позивач повідомив відповідача про припинення договору з 03.03.2019 та просив повернути майно за актом-приймання передачі (а.с. 22).
Однак, акт приймання -передачі від 08.08.2019 орендарем надано лише 03.10.2019 року, що підтверджується датою на заяві відповідача (а.с. 59).
Цей факт відповідачем не спростовано.
У зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди позивач зазначає, що за відповідачем утворилась заборгованість з неустойки у розмірі 17 508,94 та залишилась частково несплачена заборгованість на серпень 2019 року у сумі 0,35 грн.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем направлено претензію від 24.01.2020 № 18-12-00561 з вимогою сплатити суму боргу (а.с. 24,).
Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
Щодо стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 0,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини за договором оренди нерухомого державного майна.
За частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач частково розрахувався з позивачем за орендоване майно в наслідок чого у нього виникла заборгованість за серпень 2019 року у розмірі 0,35 грн.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 0,35 грн. відповідач суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог не спростував.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмір 0,35 грн. підлягаю задоволенню.
Також позивачем пред'явлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за користування майном за час прострочення, тобто за період з 15.04.2019 по 15.09.2019 у розмірі 17 508,94 грн., виходячи з розміру орендної плати, яка підлягала сплаті до держбюджету за договором №12/02-5960-ОД.
Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції яка діяла на момент закінчення строку дії договору та повернення майна за актом приймання передачі) (далі - Закон) термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
На виконання ст.17 Закону позивач листом від 29.03.2019 №18-02-02100 повідомив відповідача про те, що договір оренди від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД припинив свою дію з 03.03.2019 у зв'язку із закінченням терміну дії та про необхідність повернути балансоутримувачу орендоване майно по акту приймання-передачі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 17 Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п.7 ст.193 ГК України).
В силу п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Статтею 785 ЦК України, передбачені певні правові наслідки невиконання орендарем свого зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як зазначено вище, листом від 22.01.2019 № 18-02-00430 позивач повідомив відповідача про закінчення дії договору, просив сплатити заборгованість з орендної плати та повідомив про порядок повернення майна з оренди (а.с. 210).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях із заявою від 01.03.2019 про продовження строку дії договору № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016 (а.с. 50).
Листом від 29.03.2019 № 18-02-0200 позивач повідомив відповідача про припинення договору з 03.03.2019 та просив повернути майно за актом-приймання передачі (а.с. 22).
Листом від 30.07.2019 № 18-02-04609 Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило ФОП Агаєва Саяда Бахрам Огли про те, що листом від 09.07.2019 № 1/11-6167 Міністерство освіти і науки України повідомило, що на засіданні комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України прийнято рішення не надавати дозвіл на передачу в оренду зазначеного майна (а.с. 51-53).
З викладеного вбачається, що відповідачеві відмовлено в продовженні строку дії договору № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016.
Отже, матеріалами справи встановлено, що Договір № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016 припинив свою дію 03.03.2019.
Відповідно до умов п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).
У відповідності до п. 10.10. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Як вбачається з заяви відповідача, акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення з оренди датований, 08.08.2019, надано позивачу лише 03.10.2019 (а.с. 23).
Таким чином відповідач з 03.03.2019 по 03.10.2019 знаходився у спірному приміщенні без правових підстав.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачувалась орендна плата за період 01.03.2019 по 30.07.2019 у розмірі 8 862,27 грн., що не заперечується позивачем.
Пунктом 10.11. договору встановлено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги оплату відповідачем 8 862,27 грн., суд зараховує цю суму, як часткову оплату зазначеної неустойки, яка перераховувалась як орендна плата за період після припинення дії договору без відповідних правових підстав.
Таким чином, розмір неоплаченої неустойки на час розгляду справи, що підлягає до стягнення становить 8 646,67 грн.
В частині стягнення неустойки у сумі 8 862,27 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 0,35 грн. та 8 646,67 грн. - неустойки.
В частині стягнення неустойки у сумі 8 862,27 грн. слід відмовити.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,29 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) суму заборгованості по орендній платі у розмірі 0,35 грн., неустойку - 8 646,67 грн., витрати по сплаті судового збору - 1 038,08 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойки у сумі 8 862,27 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.10.2020
Суддя Н.Г. Назаренко