вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"07" жовтня 2020 р. Cправа № 902/134/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21011) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" (вул. Академіка Ягнеля, буд. 4-Д, м. Вінниця, 21007)
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 3 628 672,88 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
прокурор Моніч Л.В. за наказом;
позивача Олексюк Т.С. згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ;
відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 32/1503вих20 від 14.02.2020 заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької області ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів за період використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, починаючи з 27.02.2018 до13.11.2019 у сумі 3 628 672,88 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги заступник прокурора посилається на те, що відповідачем використовуються комунальні земельні ділянки по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, загальною площею 22,7257 га для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна, належного останньому. В порушення вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст.ст. 120, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, відповідач не оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки, не здійснював протягом 2018, 2019 років нарахування і сплату місцевого податку за їх фактичне використання, в результаті чого зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками, без достатньої правової підстави, і зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок.
Ухвалою суду від 18.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/134/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.03.2020.
За наслідками судового засідання 17.03.2020 підготовче засідання відкладено на 16.04.2020.
13.04.2020 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № 13/04 від 13.04.2020 в якому відповідач заперечує проти позову. При цьому посилається на те, що не зважаючи на те, що запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття права власності ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ТРЕЙД" на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. С. Зулінського, було внесено 27.02.2018, через судове оскарження правових підстав за яких право власності було набуте, ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ТРЕЙД" не могло в повній мірі здійснювати реалізацію свого права власності, і як наслідок - не могло використовувати земельні ділянки площею 22,7257 га, що перебувають у комунальній власності.
Ухвалою від 16.04.2020, за ініціативою суду, продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 14.05.2020.
27.04.2020 до суду надійшла відповідь на відзив за підписом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури Л. Карманчук, в якій прокурор заперечує проти доводів відповідача та наголошує, що відповідач як фактичний користувач комунальних земельних ділянок по вул. С. Зулінського, 46 в м. Вінниця, загальною площею 22,7257 га для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна, належного товариству, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Вінницької міської ради) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
05.05.2020 до суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача С. Богачука, в якій представник зазначає, що заперечення викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують фактів використання ним комунальних земельних ділянок без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження у себе коштів, які він мав сплатити за користування ними.
З метою дотримання єдності судової практики та врахування правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, ухвалою суду від 14.05.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2358/18.
12.09.2020 до суду надійшло клопотання № 20 від 12.08.2020 за підписом голови ліквідаційної комісії ТОВ "Метінвест-Трейд" Дайнеки М.І., в якому останній повідомляє, що його призначено головою ліквідаційної комісії ТОВ "Метінвест-Трейд", та просить вважати його представником ТОВ "Метінвест-Трейд" у справі № 902/134/20.
Ухвалою суду від 14.09.2020 провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 17.09.2020.
За результатами судового засідання 17.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.09.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.2020.
06.10.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 06/1 від 06.10.2020 скріплене електронним цифровим підписом голови ліквідаційної комісії ТОВ "Метінвест-Трейд" Дайнеки М.І. про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав його перебування на самоізоляції.
Розглянувши означене клопотання, суд, з підстав наведених у клопотанні, відмовив у його задоволенні.
На визначену судом дату з'явився прокурор у справі та представник позивача. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною третьої наведеної вище норми встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Таким чином, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (постанова ВС від 28.08.2020 року у справі №914/535/19).
Отже, право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб'єкта, не може презюмуватися, як безспірне.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.
Сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 923/129/17.
Як вбачається з позовної заяви (32/1503 вих20 від 14.02.2020), підставою для представництва інтересів держави прокурор вказує те, що Вінницькою міською радою не вжито дієвих заходів, а вжиті заходи не відновили порушені права, спрямовані на їх усунення, що свідчить нездійснення захисту державних інтересів суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону, щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до господарського суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Проаналізувавши правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, суд дійшов висновку, що таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.
Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, та змісту позовної заяви, заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в обґрунтування необхідності захисту порушення, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що суб'єкт владних повноважень не вжив дієвих заходів по стягненню з відповідача плати за землю, що підриває засади бюджетного процесу щодо наповнення місцевого бюджету, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури.
У якості доказу нездійснення Вінницькою міською радою захисту інтересів держави прокурор посилається на те, відповідач тривалий час використовує землі комунальної власності без належного оформлення та плати за землю, тоді як Вінницькою міською радою заходи спрямовані на захист інтересів держави шляхом звернення з відповідним позовом до суду не здійснювались.
Так, в матеріалах справи міститься Акт від 06.03.2019 № 46/9-03-3 перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель Вінницької міської об'єднаної територіальної громади ТОВ "Метінвест-Трейд", яким виявлено використання відповідачем комунальними земельними ділянками загальною площею 22,7257 га без правовстановлюючих документів. В акті перевірки рекомендовано відповідачу оформити відповідні документи та сплатити місцевий податок за час їх фактичного використання.
На засіданні Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 13.11.2019 визначено розмір безпідставно збережених відповідачем коштів. Акти визначення розміру безпідставно збережених коштів затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.11.2019 № 2925..
При цьому суд заважає, що про засідання Комісії та прийняття відповідного рішення позивачем повідомлено відповідача засобами поштового зв'язку, рекомендованою кореспонденцією.
Наведене, на переконання суду не може свідчити про зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт виявлення позивачем порушення земельного законодавства відповідачем, вжиття відповідних заходів щодо оформлення відповідного порушення, нарахування плати за землю, та відповідно сплати безпідставно збережених коштів за час використання земельних ділянок.
Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. Поряд з цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, де були наведені причини, за яких заходи правового реагування не вживались саме до цього часу, та не було наведено жодного обґрунтування, які б свідчили про те, що позивач не мав наміру здійснити судовий захист інтересів держави.
Поряд з цим, в матеріалах міститься лист Вінницької міської ради № 01-00-011-893 від 09.01.2020 адресований заступнику прокурора Вінницької місцевої прокуратури, в якому зазначено наступне. Виконавчими органами Вінницької міської ради підготовлено матеріали, щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів за час використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. С. Зулінського, 46 в м. Вінниця починаючи з 27.02.2018 до 13.11.2019 у сумі 3 628 672,88 грн. З метою захисту інтересів держави в особі Вінницької міської ради, остання просить Вінницьку місцеву прокуратуру звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення з ТОВ "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів.
Листом № 32/1267вих-20 від 07.02.2020 Вінницька місцева прокуратура повідомила Вінницьку міську раду про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ТОВ "Метінвест-Трейд" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання комунальних земельних ділянок в сумі 3 628 672,88 грн.
Крім того, листом № 116-420-16 від 14.02.2020 Вінницька місцева прокуратура повідомила Вінницьку міську раду про те, що 14.02.2020 звернулася до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом.
При цьому суд наголошує, що ані означене листування, ані матеріали справи не містять відповідного обґрунтування неможливості Вінницької міської ради звернутися із позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання комунальних земельних ділянок, в особі якої в інтересах держави з позовом до суду звернувся заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури.
Оскільки прокурор виконує субсидіарну роль при зверненні до суду з позовом в інтересах уповноваженого органу та не може підміняти останнього, а не пред'явлення позивачем даного позову мотивоване не вжиттям дієвих заходів на усунення порушень, що, в свою чергу, не свідчить про нездійснення або неналежне здійснення компетентним органом дій щодо захисту інтересів держави, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованим звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Вінницької міської ради.
Враховуючи наведене, суд критично оцінює твердження заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури про доведення прокурором "нездійснення" позивачем захисту інтересів держави. За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор у цій заяві не зазначив в чому саме полягає неможливість Вінницької міської ради звернутися із позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання комунальних земельних ділянок.
Суд ще раз зауважує, що право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва. Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Між тим прокурором до господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів процесуального закону доказу на підтвердження усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб'єкта владних повноважень - Вінницької міської ради , яка би втілювалась у нездійсненні останньою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищенаведені положення чинного законодавства та судової практики, суд дійшов висновку, що прокурор у цьому випадку не довів необхідності захисту саме ним (прокурором) інтересів держави, а також не обґрунтував підстав для звернення до суду з даним позовом від імені суб'єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які підтверджували б встановлення прокурором наявності підстав для представництва згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
У даному випадку, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд доходить висновку, що прокурором не доведено підстав для представництва Вінницької міської ради при зверненні з цим позовом до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Відповідно ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на викладене, за відсутності відповідного клопотання прокурора питання про повернення сплаченого судового збору наразі судом не вирішується.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької області ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" про стягнення безпідставно збережених коштів за період використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, починаючи з 27.02.2018 до13.11.2019 у сумі 3 628 672,88 грн. справі №902/134/20 - залишити без розгляду.
Примірник ухвали надіслати учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
Дата складання повного тексту ухвали 12.10.2020.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Вінницька місцева прокуратура (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21011)
3 - Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
4 - ТОВ "Метінвест-Трейд" (пл. Героїв Чорнобиля, 1, кім. 101, м. Вінниця, 21001)