06.10.2020 Справа № 904/6373/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Чус О.В., Кощеєва І.М.,
при секретарі судового засіданні: Грачові А.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі № 904/6373/19 (суддя Фещенко Ю.В., повне рішення складено 19.02.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 4 766 грн 42 коп.
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6373/19 позов Акціонерного товариства (далі - АТ) "Запорізький завод феросплавів" задоволено, з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь позивача стягнуто 4 766 грн 42 коп. вартості нестачі вантажу;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (далі - ТОВ "Д.Трейдінг") та АТ "Запорізький завод феросплавів" договору постачання № 1-1-2019/014 від 28.02.2019, на виконання якого вантажовідправник в особі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" відправив зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці АТ "Запорізький завод феросплавів" вантаж - вугілля кам'яне марки г-газовий у вагонах № 62965645, № 54039359, № 61013835, № 56168578, № 62006788, № 52810389 по залізничній накладній № 46790200, щодо встановлення недостачі вантажу на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами перевірки маси вантажу у вагоні № 56168578, про що складено комерційний акт № 460005/847 від 03.06.2019, щодо відповідності вказаного акту Правилам складання актів та його належності, допустимості і дійсності в розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності актів загальної форми ГУ-23 з письмовими зауваженнями працівників залізниці до комерційного і технічного стану вагонів, щодо проставлення календарного штемпеля станції Ароматна в оформлених накладних, що свідчить про взяття залізницею на себе відповідальності за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моментів видачі одержувачу, щодо презумпції вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо останній не доведе, що це сталося не з його вини, щодо наявності в акті про технічний стан вагона лише припущень про можливу втрату вантажу внаслідок нещільного прилягання люка, при цьому ж зазначене місце з зовнішньої сторони закладене дрантям, що могло перешкодити можливій втраті вантажу через нещільне прилягання кришки люка, щодо здійснення перевезення у технічно-справному вагоні, придатному для перевезення вугілля кам'яного, у зв'язку з чим відповідач несе відповідальність за втрату вантажу у вказаному вагоні;
- не погодившись з рішенням суду, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на незаконність, необґрунтованість та невідповідність рішення господарського суду положенням ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позову;
- у поданій скарзі йдеться про те, що завантаження вантажу до вагону по залізничній накладній № 46790200 від 31.05.2019 здійснювалось відправником, тому останній повинен був визначити придатність вагону в комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу, про те, що відповідач перед навантаженням не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення і на шляху прямування відбулася теча вантажу, а також про те, що комерційним актом від 03.06.2019 та актом №3-Р від 03.06.2019 підтверджено той факт, що вантажовідправник до завантаження вантажу не прийняв виключних заходів для збереження вантажу;
- представник відповідача в судовому засідання підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;
- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 ТОВ "Д.Трейдінг" (постачальником) та АТ "Запорізький завод феросплавів" (покупцем) укладено договір постачання № 1-1-2019/014, на підставі п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, a покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (вугілля), за марочним складом, ціною та в кількості, наведеними у відповідних специфікаціях до цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору об'єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій.
Відповідно п. 3.1 договору ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених цим договором, та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.
П. 3.2 договору передбачено, що фактична договірна ціна вугілля, яке постачається за цим договором, буде розрахована за фактом приймання вугілля, з урахуванням положень цього договору.
01.04.2019 сторони договору підписали специфікацію №829759, відповідно до п. 1 якої постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля у кількості 4 000 тонн на загальну суму 17 880 000 грн 00 коп..
Згідно з п. 2 специфікації строк поставки - з 01.04.2019 по 09.05.2019.
П. 3 специфікації встановлено вантажоодержувача - АТ "Запорізький завод феросплавів" та його станцію призначення - залізнична станція "Запоріжжя-Ліве", код 460005.
Відповідно до п. 5 специфікації вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", залізнична станція "Ароматна", код 454606 та/або ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", залізнична станція "Курахівка", код 481209.
26.04.2019 постачальником виставлено рахунок на оплату №2604-1 від 26.04.2019 на суму 17 880 000 грн 00 коп. за 4 000 тон вугілля, який був оплачений покупцем, що підтверджується платіжним дорученням №332651 від 24.05.2019.
Також постачальником був виставлений рахунок-фактура № 3105-1 від 31.05.2019 на поставку 837 800 кг вугілля кам'яного Г(Г1) М(13-25) на суму 3 709 789 грн 22 коп..
З вказаних рахунків вбачається, що остаточна ціна поставленого позивачу вугілля кам'яного склала 3 691 грн. 47 коп. за 1 тонну без податку на додану вартість.
Згідно з залізничною накладною № 46790200 від 31.05.2019 вантажовідправником на адресу позивача зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя - Ліве було відвантажено кам'яне вугілля навалом.
У вказаній накладній зазначено: власність AT "Запорізький завод феросплавів", вугілля завантажено вище рівня бортів з "шапкою", поверхня вантажу маркована вапном. Маса вантажу відповідно до накладної - 331 900 кг.
Вантаж прибув у рухомому складі з вагонами: №62965645, №54039359, №61013835, №56168578, №62006788, №52810389.
Вагон № 56168578, який прибув по залізничній накладній № 46790200 від 31.05.2019 виданий вантажоодержувачу - AT "Запорізький завод феросплавів” відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту № 460005/847 від 03.06.2019, в якому зафіксовані ознаки несхоронного перевезення, а саме: праворуч над 3, 4 люками порушене маркування, є воронкоподібне поглиблення діаметром 50 см, глибиною 30 см. На деталях вагону сліди вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено технічний акт форми ГУ-106 № 3-р від 03.06.2019, праворуч нещільне прилягання кришки 3-го люку до армувального листа хребтової балки, зазор довжиною 10 см, шириною 2 см. Зазор з зовнішньої сторони закладений ганчір'ям. Вагон бездвірний, люки зачинені, течі вантажу немає, виявилося вантажу на 2 120 кг менше, ніж зазначено в залізничній накладній.
Приймання-передача поставленого вугілля за залізничною накладною № 46790200 від 31.05.2019 зафіксовано також в акті приймання-передачі вугільної продукції № 3105-1 від 31.05.2019.
Вищевикладені обставини слугували визначальними для звернення АТ "Запорізький завод феросплавів" з позовом до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 4 766 грн 42 коп..
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За приписами ч. 1 ст. 623 Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Ст. 908 Кодексу встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Аналогічні положення містяться у статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За змістом ч. 2 ст. 308 Кодексу відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Кодексу за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з ч. 1 ст. 12 та ч. 4 ст. 22 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники зобов'язані забезпечувати своєчасне якісне перевезення вантажів, схоронність вантажів, що перевозяться.
Ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Згідно з ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Ст. 31 Статуту та п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до п. 5 Правил перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Ч 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
Згідно з п. е ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Ст. 130 Статуту передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо досліджуваної справи, то відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагону № 56168578 та встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду, що був у нього завантажений відправником (вугілля кам'яного) та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Зміст комерційного акту №460005/847 від 03.06.2019 свідчить про прийняття вантажу залізницею без зауважень та прибуття вантажу з недостачею в технічно-справному вагоні, придатному для даної господарської мети (перевезення вугілля кам'яного), тому саме відповідач несе відповідальність за втрату вантажу у вагоні №56168578.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17, в якій втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.
Відповідачем не надані належні докази на підтвердження обставин, які звільняють його від відповідальності за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.
Згідно з пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Враховуючи вказане, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагону № 56168578 та встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду (вугілля кам'яне), що був у нього завантажений відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Встановлені у даному спорі обставини свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем (залізницею) вагонів у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості, за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
З урахуванням викладеного, відповідальна недостача вугілля кам'яного у вагоні №56168578 під час перевезення становить 4 766 грн 42 коп.:
4 429 грн 76 коп. (вартість 1 т вугілля з податком на додану вартість) х 1,076 т (нестача з урахуванням норми природної втрати) = 4 766 грн 42 коп. (вартість недостачі з податком на додану вартість).
Отже, позовні вимоги АТ "Запорізький завод феросплавів" до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 4 766 грн 42 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.
Доводи скаржника про те, що комерційним актом від 03.06.2019 та актом № 3-Р від 03.06.2019 підтверджено той факт, що вантажовідправник до завантаження вантажу не прийняв виключних заходів для збереження вантажу колегією суддів не прийняті до уваги тому, що акт про технічний стан вагона № 3-Р від 03.06.2019 містить лише припущення щодо можливої втрати вантажу внаслідок наявності нещільного прилягання люка. В той же час, в ньому вказано, що місце нещільного прилягання кришки 3-го люку з зовнішньої сторони закладене дрантям, а отже таке закладення могло перешкоджати можливій втраті вантажу через нещільне прилягання кришки люку.
Щодо комерційного акту, то встановлені ним обставини свідчать про те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні. Наявні поглиблення у навантаженні (воронки) підтверджують втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно з пунктом 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Належність складання акту та його дійсність сторонами не заперечується.
Таким чином, вказаний комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів та є належними та допустимими доказами у справі у розумінні частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України та його дійсність сторонами не заперечується. Як вбачається з залізничної накладної № 46790200, завантаження у вагон №56168578 було здійснено відправником - ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля". При цьому жодних письмових зауважень щодо непридатності для перевезення вантажу навалом у вагоні №56168578 в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.
Даний факт свідчить про те, що ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" підготувало вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснювало навантаження з виконанням Технічних умов.
Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення місцевого господарського суду, спростовуються вищевикладеним і не впливають на юридичну оцінку обставин справи.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6373/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 12.10.2020
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв