проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" жовтня 2020 р. Справа № 917/27/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря Гончарова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Сергієнко В.І., ордер серія ВІ № 1021330 від 17.08.20 р., Дементій А.Ф. особисто , паспорт серія НОМЕР_1 від 21.03.06 р. ;
1-го відповідача - Боброва К.Л., ордер серія КС № 824909 від 20.09.20 р.;
2-го відповідача - Боброва К.Л., ордер серія КС № 824910 від 21.09.20 р.;
3-ї особи ОСОБА_1 - не з'явився;
3-ї особи ОСОБА_2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2277 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.20 (суддя Мацко О.С., повний текст рішення складено 14.07.2020) у справі № 917/27/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Дементія Анатолія Федоровича, АДРЕСА_1 ,
до 1. Гадяцької міської ради, 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Лесі Українки, буд.3
2. Міського комунального підприємства “Комунсервіс”, вул. Шевченка, буд. 17, м. Гадяч, 37300
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,
2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ,
про стягнення 900 297,06 грн.
Фізична особа-підприємець Дементій Анатолій Федорович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Гадяцької міської ради та Міського комунального підприємства “Комунсервіс” про стягнення 900 297,06 грн., з яких: 749 600,00 грн. - неодержаний прибуток (втрачена вигода) за договорами про надання послуг від 10.03.2017 р. № 1та № 2, 149 920 грн. - штраф за порушення умов вказаних Договорів, 777,06 грн. - комісія за здійснення банківських операцій зі сплати штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок порушення відповідачами господарських зобов'язань, які виразилися у безпідставній відмові прийняти у своє володіння, користування та розпорядження у відповідності до умов договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 та норм чинного законодавства (ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статті 341 та 948 Цивільного кодексу України) виловлених позивачем бездоглядних домашніх тварин (собак) в кількості 30 штук, після завершення їх карантинної перетримки, які належать на праві власності територіальній громаді міста Гадяч в особі Гадяцької міської ради, він не зміг виконати свої обов'язки перед третіми особами за договорами про надання послуг від 10.03.2017 р. № 1та № 2, що призвело до неотримання ним плати за наведеними договорами про надання послуг та сплати 3-м особам штрафу за порушення умов цих Договорів .
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.07.2020 у справі № 917/27/20 в позові відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, який є умовою для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено протиправності дій відповідачів та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та понесенням збитків позивачем.
Зокрема, суд зазначив, що договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7 не передбачено обов"язку МКП “Комунсервіс” забрати собак після завершення карантинної перетримки, і жоден законодавчий акт також не покладає на підприємство такого обов"язку, а у Гадяцької міської ради не виникало обов"язку забрати собак від позивача після закінчення строку дії цього Договору, укладеного між позивачем та МКП “Комунсервіс”.
Також суд зазначив, що позивач усвідомлював, що відповідачі після виконання ним договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 не забиратимуть тварин (у них відсутній спеціальний транспорт, персонал і т.д.), а тому перед укладенням з третіми особами договорів є ризик неможливості виконання договорів №1 та №2 від 10.03.2017р., проте не вчинив жодних дій, спрямованих на зменшення власних очікуваних збитків (не звертався до третіх осіб з клопотаннями про зменшення розміру неустойки, відтермінування строку навчання та утримання собак і т.д.), натомість уклав з третіми особами додаткові угоди до договорів від 10.03.2017 р. № 1 та № 2 про зміну позовної давності щодо неустойки та зобов"язання до кінця 2019 року виплатити суми неустойки у розмірі 20% від суми кожного з Договорів.
Крім цього суд зазначив, що позивач, стверджуючи про те, що усі вольєри станом на 01.06.2017р. були зайняті, що унеможливило виконання договору з ОСОБА_1 , не надає доказів того, що станом на цей час у нього безпритульними тваринами, виловленими на виконання умов укладеного з МКП "Комунсервіс" договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 були зайняті усі 30 вольєрів, що перешкодило виконанню зобов"язання за договором про утримання та навчання 10 собак за договором від 10.03.2017 №1.
Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез'ясування судом 1-ї інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що укладений між позивачем та МКП «Комунсервіс» договір про надання послуг від 01.02.2017 № 7 є змішаним договором, який містить елементи різних договорів, в тому числі договору зберігання, а тому відповідно до положень статті 628 Цивільного кодексу України у відповідній частині суд повинен був застосувати норми, які регулюють правовідносини саме за договором зберігання,зокрема статті 948 Цивільного кодексу України щодо обов'язку поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Також позивач зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності протиправної поведінки Гадяцької міської ради через відсутність у неї обов'язку забрати виловлених безпритульних тварин після закінчення строку договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7, оскільки відповідний обов'язок у Гадяцької міської ради як власника тварин, на якого ст.ст. 319, 322 Цивільного кодексу України покладено тягар утримання власного майна, виник з моменту повідомлення позивачем листом від 13.07.2017 про відмову від набуття прав власності на них в порядку, передбаченому ст. 341, п. 2 статті 347 Цивільного кодексу України.
Скаржник також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач уклав договори про надання послуг з третіми особами, усвідомлюючи ризик їх невиконання, зроблено без врахування наданих до позовної заяви доказів завчасного повідомлення цих контрагентів про неможливість виконання зобов'язань за Договорами через незалежні від позивача причини, у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідачів.
Крім цього скаржник вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів того, що у нього безпритульними тваринами, виловленими на виконання умов договору з МКП "Комунсервіс" були зайняті усі 30 вольєрів, що перешкодило виконанню зобов"язання щодо утримання та навчання 10 собак за договором від 10.03.2017 № 1 ,оскільки разом із позовною заявою та в ході підготовчого засідання позивач надав суду докази, які підтверджують, що станом на 01.06.2017 року у всіх 30 вольєрах позивача розміщувались безпритульні тварини, виловлені на виконання договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 , а саме: довідку про наявність у ФОП Дементій А.Ф. вольєрів для утримання собак в кількості 31 шт, довідку районної громадської організації по захисту прав тварин від 10.02.2020, довідку виконкому Вельбівської сільської ради від 11.02.2020 № 131 про утримання в наявних вольєрах 30 собак.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 для розгляду справи №917/27/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2020 у справі № 917/27/20 та призначено справу до розгляду на 01.10.2020 р. об 11:30 годині.
23.09.2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9053), в якому він зазначив, що вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.Також повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутністю.
24.09.2020 від першого відповідача - Гадяцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 9106), в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
25.09.2020 від 2-го відповідача -Міського комунального підприємства «Комунсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9128), в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи №917/27/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
Позивач в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Представник відповідачів проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для розгляду справи за їх відсутності.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення позивача і його представника, а також пояснення представника відповідачів, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.
01.02.2017р. між позивачем та відповідачем-2 (МКП "Комунсервіс") укладено договір про надання послуг №7, за умовами якого:
- у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець (позивач) зобов"язався за завданням Замовника (відповідач-2) протягом визначеного у договорі строку надавати за плату наступні послуги: вилов безпритульних бродячих тварин з метою регуляції їх чисельності для попередження виникнення та боротьби з епізоотіями на території замовника - м.Гадяч, а Замовник зобов"язується оплачувати надані послуги (п.1.1 Договору);
- строк дії починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору - з моменту його підписання та скріплення печатками - та закінчується 31.12.2017р.;
- вартість вилову 1 собаки - 700 грн. без ПДВ за голову; за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 21 000,00 грн. без ПДВ протягом 2017 року шляхом перерахуваня коштів на рахунок Виконавця (п. 3.1.Договору);
- здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2. Договору);
- підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку ( п 3.3. Договору);
- права та обов"язки сторін за договором передбачені розділом 2 Договору, зокрема, замовник зобов”язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і строк, передбачених договором.
20.02.2017 позивач та другий відповідач уклали додаткову угоду №1 до зазначеного Договору,якою його п.3.1 виклали у наступній редакції: “Оплата послуг з вилову та карантинної перетримки безпритульних тварин (собак) складає 700,00 грн. без ПДВ за голову та здійснюється згідно з “Розрахунком вартості з надання послуг з вилову та карантинної перетримки однієї безпритульної тварини (собаки) протягом 21 дня на майданчику”, який є невід"ємною частиною договору” ( т. 1 а.с. 30-32).
Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 20.02.2017 позивачем складено розрахунок вартості послуг з вилову та карантинної перетримки однієї безпритульної тварини (собаки) протягом 21 дня на майданчику,в якому зазначено перелік витрат та складових послуги ( т. 1 а.с. 31).
Позивач двічі отримав від другого відповідача письмові завдання - провести відлов бездоглядних тварин (собак)у районі міських шкіл та районі “великого круга” (пл.Миру) та надати акт приймання-передачі наданих послуг .Згідно з першим завданням строк виконання позивачем зазначених обов'язків визначено до 21.02.2017(т. 1 а.с. 33), а згідно з другим завданням -до 20.05.2017.
Зазначені завдання виконано позивачем, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2017р. №1 на суму 9800,00 грн. та від 19.05.2017р. № 2 на суму 11 200,00 грн. ( т. 1 а. с. 35,36).
В Акті приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2017р. №1 зазначено про здійснення позивачем вилову 14 бездоглядних собак на території міста Гадяч відповідно до умов договору про надання послуг від 01.02.2017 та письмового завдання, відсутність зауважень з боку замовника щодо якості наданих послуг , проведення 20.02.2017 клінічного огляду собак у Гадяцькій районній державній ветеринарній лікарні, взяття їх на облік та направлення на 15-денний карантин зі складанням відповідного акту (т. 1 а.с. 35).
В Акті приймання-передачі наданих послуг від 19.05.2017 № 2 зазначено про здійснення позивачем вилову 16 бездоглядних собак на території міста Гадяч відповідно до умов договору про надання послуг від 01.02.2017 та письмового завдання, відсутність зауважень з боку замовника щодо якості наданих послуг, проведення 18.05.2017 клінічного огляду собак у Гадяцькій районній державній ветеринарній лікарні, взяття їх на облік та направлення на 15-денний карантин зі складанням відповідного акту(т. 1 а.с. 36).
Також з матеріалів справи вбачається, що 10.03.2017 позивачем укладено з третіми особами наступні договори про надання послуг:
- між позивачем та гр. ОСОБА_3 -договір надання послуг від 10.03.2017 №1, згідно з умовами якого: позивач як виконавець зобов"язався здійснити утримання 10 собак у період з 1 червня 2017 року до 1 жовтня 2017 року; при неможливості в передбачений договором строк негайно повідомити про це замовника; вартість послуг за цим договором визначена у сумі 261 000,00 грн., а також передбачено, що у випадку порушення цього договору сторона, що порушила договір, сплачує іншій стороні неустойку (штраф) у розмірі 20%.
- між позивачем та гр. ОСОБА_4 - договір надання послуг від 10.03.2017 №2, згідно з умовами якого позивач як виконавець зобов'язався надати послуги з утримання 31 собаки у період з 5 жовтня 2017 року по 05 травня 2018 року, загальна сума договору - 488 600,00 грн., а також передбачено, що у випадку порушення цього договору сторона, що порушила договір, сплачує іншій стороні неустойку (штраф) у розмірі 20%.
Обома зазначеними договорами передбачено, що позовна давність визначається додатковою угодою, яка обов"язково складається при розірванні чи порушенні цього договору (п.4.4 Договорів).
20.05.2017 позивач звернувся до ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомив останнього, що імовірно , з незалежних від нього обставин, він не зможе виконати умови договору від 10.03.2017 № 1, оскільки попередній замовник послуг відмовляється забирати собак, що належать територіальній громаді м. Гадяч , а Гадяцька міська рада не вживає жодних дій щодо вирішення цього питання та виконання своїх обов'язків.В цій заяві позивач запропонував обговорити порядок та укласти додаткову угоду щодо виплати неустойки через неможливість її сплатити цього ж дня (т. 1 а.с. 38). На заяві міститься напис про отримання ОСОБА_1 заяви нарочно 20.05.2017, скріплений його підписом.
Між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду від 20.05.2017 № 1 до договору надання послуг від 10.03.2017р. №1, в якій зазначено, що позивач-виконавець повідомляє про порушення ним умов Договору від 10.03.2017 № 1 через неможливість розмістити визначену кількість собак, у зв'язку з перебуванням у нього безпритульних собак, виловлених за іншим договором, просить відтермінувати сплату неустойки до кінця 2019 року. В пункті 2 цієї Угоди сторони дійшли згоди про зміну позовної давності щодо сплати позивачем неустойки, передбаченої пунктом 4.4. Договору, встановивши її до 31.12.2019 та встановили обов'язок позивача сплатити неустойку в сумі 52200 грн. до 30.12.2019( т. 1 а.с. 39).
Зазначена сума неустойки сплачена позивачем ОСОБА_1 19.07.2019, що підтверджується платіжними квитанціями Приватбанку від 19.07.2019,згідно з якими позивач також сплатив комісію банку за проведення розрахункової операції в сумі 91.00 грн. (т. 1 а.с. 24).
Складеним позивачем та ОСОБА_1 актом- розрахунком, останній підтвердив отримання зазначених коштів ( т. 1 а.с. 26).
17.09.2017 позивач звернувся до ОСОБА_2 із заявою, в якій повідомив останнього, що імовірно, з незалежних від нього обставин, він не зможе виконати умови договору від 10.03.2017 № 2, оскільки попередній замовник послуг відмовляється забирати собак, що належать територіальній громаді м. Гадяч , а Гадяцька міська рада не вживає жодних дій щодо вирішення цього питання та виконання своїх обов'язків.В цій заяві позивач запропонував обговорити порядок та укласти додаткову угоду щодо виплати неустойки через неможливість її сплатити цього ж дня. На заяві міститься напис про отримання 17.09.2017 без зазначення прізвища та без підпису( т. 1 а.с. 49).
Також між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду від 17.09.2017 № 1 до договору надання послуг від 10.03.2017р. №2, в якій зазначено, що позивач-виконавець повідомляє про порушення ним умов Договору від 10.03.2017 № 2 через неможливість розмістити визначену кількість собак у зв'язку з перебуванням у нього безпритульних собак, виловлених за іншим договором, просить відтермінувати сплату неустойки, передбаченої пунктом 4.4. Договору до кінця 2019 року. В пункті 2 цієї Угоди сторони дійшли згоди про зміну позовної давності щодо сплати позивачем неустойки, встановивши її до 31.12.2019 та встановили обов'язок позивача сплатити неустойку в сумі 97720 грн. до 30.12.2019.
Зазначена сума неустойки сплачена позивачем ОСОБА_2 18.07.2019 та 19.07.2019 , що підтверджується платіжними квитанціями Приватбанку від 18.07.2019 та 19.07.2019, згідно з якими позивач також сплатив комісію банку за проведення розрахункової операції в сумі 686,06 грн. (т. 1 а.с. 25).
Складеним позивачем та ОСОБА_2 актом- розрахунком, останній підтвердив отримання зазначених коштів( т. 1 а.с. 26).
Також, як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2017 позивач звернувся до Гадяцького міського голови із заявою, в якій просив визначити подальшу долю десяти безпритульних собак, що були виловлені у порядку та на умовах, визначених договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7, укладеним між позивачем та МКП «Комунсервіс» , у зв'язку з тим, що протягом двох місяців з моменту заявлення про їх вилов не було виявлено їхніх власників, відмовою особи у якої вони перебували на утриманні від набуття права власності на них та переходом через це тварин у власність територіальної громади міста Гадяч відповідно до статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».Заява отримана Гадяцькою міською радою 22.06.2017 згідно з відбитком штемпеля із вхідним номером 1403/03-30, скріпленим підписом секретаря (т. 1 а.с. 37).
13.07.2017 позивач звернувся до Гадяцького міського голови із заявою, в якій, посилаючись на неотримання відповіді на заяву від 22.06.2017, повторно просив визначити подальшу долю десяти безпритульних собак, що були виловлені у порядку та на умовах, визначених договором про надання послуг від 01.02.2017 укладеним між позивачем та МКП «Комунсервіс» та 16-ма безпритульними собаками, 2-х місячний термін утримання яких спливає 20.07.2017. Заява отримана Гадяцькою міською радою 13.07.2017 згідно з відбитком штемпеля із вхідним номером 1403/03-30, скріпленим підписом секретаря (т. 1 а.с. 40).
У відповідь на зазначені звернення позивача Гадяцькій міський голова листом від 03.08.2017 № Д03-4б/114 повідомив позивача, що відповідно до абз 9 статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» безпритульних тварин першочергово можна розглядати як власність ФОП ОСОБА_5 , а в разі застосуваня абзацу 10 цієї статті, дані тварини є власністю територіальної громади міста Гадяч.Запропонував відповідно до статті 17 Закону при регулюванні чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах повністю або частково створених діяльністю людини, застосувати евтаназію, оскільки фінансування для подальшого утримання тварин відсутнє (т. 1 а.с. 41).
У відповідь на лист від 03.08.2017 № Д03-4б/114 позивач листом від 07.08.2017повідомив Гадяцького міського голову, що не має повноважень та зобов'язань для застосування евтаназії щодо безпритульних тварин, які є власністю територіальної громади міста Гадяч та за відсутності в жодної з собак клінічних показань для застосування евтаназії.Лист отримано Гадяцькою міською радою 07.08.2017 згідно з відбитком штемпеля з вх. № 600/-3-21, скріпленим підписом секретаря(а.с. 42).
Позивач також звертався до Гадяцького міського голови із заявами про надання дозволу на передання безпритульних тварин-30-ти собак, виловлених відповідно до укладеного з МКП «Комунсервіс» договору про надання послуг від 01.02.2017 третім особам листом від 14.09.2017 (т. 1 а.с 48) та від 13.12.2017(т. 1 а.с. 52).
На зазначені звернення позивача Гадяцькій міський голова листом від 18.12.2017 № 03-21/865 повідомив, що Виконком Гадяцької міської ради не заперечує проти передання з притулку третім особам собак, що були виловлені ФОП ОСОБА_5 згідно з договором від 01.02.2017.
У відповідь на зазначений лист позивач повторно просив надати відповідь щодо надання дозволу на передання виловлених відповідно до укладеного з МКП «Комунсервіс» договору про надання послуг від 01.02.2017 безпритульних тварин-30-ти собак третім особам, посилаючись на те, що Гадяцькій міський голова надав дозвіл на передання собак із притулку, в той час як вони весь час утримуються у позивача на карантинному майданчику.
У відповідь на зазначений лист Гадяцькій міський голова листом від 28.12.2017 № 03-21/885 повідомив позивача про те, що виконком Гадяцької міської ради не заперечує проти передання собак, які були виловлені позивачем відповідно до договору від 01.02.2017 незалежно від місця їх утримання(т. 1 а.с. 57).
31.05.2018 позивач звернувся до Гадяцького міського голови із претензією, в якій, посилаючись на бездіяльність МКП «Комунсервіс» та Гадяцької міської ради щодо подальшого поводження з тваринами, виловленими позивачем на виконання договору від 01.02.2017 по закінченню 21-денного терміну їх карантинного утримання, передання після 28.12.2017 за дозволом Гадяцького міського голови 22 собак та залишення на карантинному майданчику позивача 8 собак, наявність у МКП «Комунсервіс» заборгованості перед позивачем в сумі 300300 грн. просив розглянути претензію та приступити до виконання обов'язків в натурі, виплатити кошти за утримання собак на карантинному майданчику понад обумовлений термін, а саме 700 грн. за 21 день утримання однієї собаки (1050 грн. за 1 місяць, всього 300300 грн.(т. 1 а.с. 58).
У відповідь на зазначену претензію виконуючий обов'язки Гадяцького міського голови листом від 22.06.2018 № 04-21/1272 повідомив, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, відсутня правова норма досудового врегулювання господарських спорів шляхом подання претензій підприємствам та організаціям, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, а Виконком міської ради не наділений правом розглядати претензію позивача та повідомляти про результати її розгляду(т. 1 а.с. 59).
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до депутатів Гадяцької міської ради та міського голови під час засідання 23 сесії Гадяцької міської ради з проханням вирішити питання щодо подальшого поводження з тваринами, виловленими позивачем на виконання договору від 01.02.2017 по закінченню терміну їх карантинного утримання, однак відповіді з конкретними пропозиціями щодо вирішення питання не отримав. Вказане підтверджується доданими до позовної заяви доказами та не заперечується і самими відповідачами (листування сторін, звернення та пропозиції позивача стосовно подальшої долі безпритульних собак, в т.ч. відеозапис виступу на сесії Гадяцької міської ради - у матер.справи).
Проте, як вказує позивач, Гадяцька міська рада, як і МКП "Комунсервіс" забирати тварин та розпоряджатися ними відмовилися; внаслідок подальших зусиль позивача, собак поступово вдалося прилаштувати фізичним особам, які погодилися забрати їх до себе, про що позивач надав суду першої інстанції довідку від 11.02.2020 про передання на підставі дозволу Гадяцького міського голови третім особам 30 собак, виловлених ним на території м. Гадяч Полтавської області на виконання умов договору від 01.02.2017 , укладеного ним з МКП «Комунсервіс» , в якій щодо кожної тварини зазначив дату передання, відомості про тварину(стать та колір),отримувача (т. 1 а.с 195).
Зважаючи на наведене, позивач, стверджує, що МКП «Комунсервіс» та Гадяцькою міською радою порушено господарські зобов'язання, які виразилися у безпідставній відмові прийняти у своє володіння, користування та розпорядження у відповідності до умов договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 та норм чинного законодавства(ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статей 341 та 948 Цивільного кодексу України) виловлених позивачем бездоглядних домашніх тварин (собак) в кількості 30 штук, після завершення їх карантинної перетримки, які належать на праві власності територіальній громаді міста Гадяч в особі Гадяцької міської ради, внаслідок чого він не зміг виконати свої обов'язки перед третіми особами за договорами про надання послуг від 10.03.2017 р. № 1 та № 2, що призвело до неотримання ним плати за наведеними договорами та сплати 3-м особам штрафу за порушення умов цих Договорів, суми яких позивач просить стягнути з відповідачів солідарно в якості понесених ним збитків.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для за доволення позову, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи у вигляі порушення договірних зобов'язань; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
При цьому, враховуючи положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію вини порушника зобов'язання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
Статтею 616 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з"ясувати правові підстави покладення на особу майнової відповідальності.
При цьому слід розрізняти обов"язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконаннямзобов"язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК ), від позадоговірної шкоди (глава 82 ЦК). Зазначене розмежування підстав відповідальності має значення, оскільки збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов"язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала (у даному випадку позивач вважає, що збитки завдані йому спільно обома відповідачами, тож має місце солідарна відповідальність).
Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 цієї статті особо, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої як і для відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, які не пов'язані з порушенням договірних зобов'язань; шкідливого результату такої поведінки - майнової шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, враховуючи встановлену ч. 2 цієї статті презумпцію вини заподіювача, позивач так само як і для відшкодування збитків,завданих порушенням договірних зобов'язань повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Майнова шкода в розумінні ст. 22 , ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ потерпілого, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
При цьому, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При цьому, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України: від 14.06.2017 р. у справі No 923/2075/15, від 09.12.2014 р. у справі N 5023/4983/12 від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, від 19.05.2019 у справі № 904/8832/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою як елемент правопорушення, яке є підставою для відшкодування збитків (майнової шкоди), полягає в тому, що причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв'язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.
Натомість, у спірних правовідносинах дії(бездіяльність) відповідачів не утворюють протиправну поведінку, вибуття з майнової сфери позивача спірних сум відбулося не внаслідок такої поведінки та позивачем не доведено, що спірні суми, які він просить стягнути з відповідачів як збитки у вигляді упущеної вигоди він мав змогу реально отримати.
Так, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено вище, в пункті 1.1. договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 визначено обов'язок позивача надати послуги з вилову безпритульних бродячих тварин з метою регуляції їх чисельності та кореспондуючий обов'язок Міського комунального підприємства “Комунсервіс” оплатити зазначені послуги.
Зі змісту пункту 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2017, яким встановлено, що оплата послуг з вилову та карантинної перетримки безпритульних тварин (собак) здійснюється згідно з розрахунком вартості надання послуг з вилову та карантинної перетримки однієї безпритульної тварини (собаки) протягом 21 дня на майданчику, вбачається, що до послуги, яку зобов'язаний надати позивач окрім вилову тварин включено також їх карантину перетримку на майданчику позивача, що згідно з розрахункрм вартості надання послуг з відлову та карантинної перетримки однієї безпритульної тварини(собаки) протягом 21 дня, включає також годування тварин, ветеринарні послуги, дегельментізацію, обігрів майданчику.
Договір про надання послуг від 01.02.2017 № 7 не містить умов щодо обов'язку замовника-МКП «Комунсервіс» забрати виловлених виконавцем тварин після їх карантинної перетримки та щодо обов'язку виконавця - позивача з передання виловлених тварин замовнику, якому б, виходячи із суті зобов'язання, кореспондував би відповідний обов'язок замовника як кредитора прийняти тварин.
Колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві доводи позивача, що суд першої інстанції не врахував, що укладений між позивачем та МКП «Комунсервіс» договір про надання послуг від 01.02.2017 № 7 як змішаний договір містить елементи договору зберігання, а тому відповідно до положень статті 628 Цивільного кодексу України у відповідній частині суд повинен був застосувати норми, які регулюють правовідносини саме за договором зберігання, зокрема статті 948 Цивільного кодексу України щодо обов'язку поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За змістом наведеного визначення договору зберігання, обов'язок зберігати річ з'являється у зберігача лише після передання речі йому поклажодавцем, тобто законом встановлено, що цей вид договору є реальним-укладеним з моменту передання речі
Проте, договір про надання послуг від 01.02.2017 № 7 взагалі не містить умов щодо здійснення передання МКП «Комунсервіс» речей позивачеві, а тому цей Договір не містить елементів договору зберігання.
Гадяцька міська рада не є стороною договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7 та нею з позивачем не укладалося договори щодо безпритульних тварин, виловлених позивачем на підставі наведеного Договору.
Отже, у спірних правовідносинах в діях Гадяцької міської ради та МКП «Комун сервіс» відсутнє порушення господарського зобов'язання як підстава для застосування відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди.
Також матеріали справи не містять доказів, що зазначені тварини перейшли у власність Гадяцької міської ради в період спірних правовідносин, що передував сплаті позивачем спірних сум на користь третіх осіб, а тому не доведено виникнення у Гадяцької міської ради у цей період обов'язку власника щодо утримання власного майна, на невиконання якого як причини понесених збитків посилається позивач.
Так, статтею 340 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.
Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові місцевого самоврядування.
Статтею 341 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Аналогічні положення містять частини 9 і 10 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
З матеріалів справи не вбачається, що позивач в порядку статті 340 Цивільного кодексу України звертався до органу місцевого самоврядування про затримання бездоглядних тварин, виловлених ним на підставі договору про надання послуг від 01.02.2017 № 7, й відповідно ним не доведено, що в порядку статті 341 цього Кодексу до нього могло перейти право власності на них та згодом через відмову від цього права- до Гадяцької міської ради.
Як наведено вище, позивач звертався до Гадяцького міського голови із заявою від 22.06.2017, в якій просив визначити подальшу долю десяти безпритульних собак, що були виловлені у порядку та на умовах, визначених договором про надання послуг від 01.02.2017 укладеного між позивачем та МКП «Комунсервіс» , у зв'язку з тим, що протягом двох місяців з моменту заявлення про їх вилов не було виявлено їхніх власників, та відмовою особи у якої вони перебували на утриманні від набуття права власності на них та переходом через це тварин у власність територіальної громади міста Гадяч відповідно до статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».Заява отримана Гадяцькою міською радою 22.06.2017 згідно з відбитком штемпеля із вхідним номером 1403/03-30 скріпленого підписом секретаря(т. 1 а.с. 37).
В зазначеній заяві позивач не заявляє про затримання ним бездоглядних тварин в порядку статті 340 Цивільного кодексу України протягом встановленого цією статтею 3-денного строку, а посилається на те, що таку заяву ним вже було подано і протягом двох місяців з дня її подання власників не виявлено.
13.07.2017 позивач звернувся до Гадяцького міського голови із заявою, в якій, посилаючись на неотримання відповіді на заяву від 22.06.2017, повторно просив визначити подальшу долю десяти безпритульних собак, що були виловлені у порядку та на умовах, визначених договором про надання послуг від 01.02.2017 укладеного між позивачем та МКП «Комунсервіс», та 16-ти безпритульних собак.
Також з матеріалів справи не вбачається, що саме через зайнятість 30 із 31 наявних у позивача вольєрів тваринами, виловленими ним за договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7, він не міг виконати умови укладених з третіми особами договорів від 10.03.2017 №1 та № 2 , як не вбачається й того, що він міг реально отримати плату за цими Договорами.
В обґрунтування сум упущеної вигоди позивач посилається на положення договорів від 10.03.2017 № 1 та № 2, укладених між ним та третіми особами ОСОБА_1 та Дем'яненко А.І., вартість послуг за якими визначена у сумі 261 000,00 грн. та 488 600,00 грн., а також встановлена відповідальність за порушення умов договору в розмірі 20% від суми договору.
За договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7 з урахуванням додаткової угоди, укладеним позивачем з МКП «Комунсервіс», позивач зобов'язався здійснити вилов та 21-денну карантинну перетримку на власному карантинному майданчику бездоглядних тварин без визначення їх кількості протягом 30 днів з дня отримання завдання замовника.
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2017 р.
При цьому в Договорі не визначено строку надання замовником завдання та кількості тварин,які підлягали вилову та карантинній перетримці протягом 21 дня.
Разом з тим, як зазначено вище, позивач 10.03.2017 р. уклав з ОСОБА_1 договір про надання послуг № 1, яким передбачено обов'язок позивача здійснити утримання 10 собак у період з червня 2017 року до 1 жовтня 2017 року та завершити їх навчання до 01 жовтня 2017 року та передбачено значний штраф за порушення зобов'язання.
Також цього ж дня позивач уклав договір про надання послуг від 10.03.2017 № 2 з ОСОБА_2 ,яким передбачено обов'язки позивача здійснити утримання 31 собаки у період з 5 жовтня 2017 року до 5 травня жовтня 2018 року та завершити навчання 8 собак до 01 травня 2018 року та передбачено значний штраф за порушення зобов'язання.
З наведеного вбачається, що на час укладення позивачем з третіми особами 10.03.2017 зазначених Договорів про надання послуг № 1 та № 2, у нього не було підстав розраховувати на можливість виконання зобов'язань за цими Договорами, й відповідно на можливість отримання плати, оскільки він не міг знати, в який період та на яку кількість тварин він отримає завдання за укладеним з МКП «Комунсервіс» договором від 01.02.2017 р. № 7 та яка кількість вільних вольєрів буде необхідна для його виконання,враховуючи що строк дії вказаного Договору встановлено до 31.12.2017.
Щодо укладених позивачем 20.05.2017 та від 17.09.2017 з третіми особами додаткових угод до договорів від 10.03.2017 № 1 та № 2 щодо сплати неустойки за їх невиконання, колегія суддів зазначає, що вказані угоди укладені до настання строку виконання позивачем своїх обов'язків за Договорами (01.06.2017 та 05.10.2017 відповідно), що свідчить про відсутність підстав для їх укладання,а тому сплата такої неустойки позивачем та неотримання ним плати за договорами не перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідачів, на які він посилається як на неправомірні.
Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач, усвідомлюючи, що є ризик неможливості виконання договорів від 10.03.2017р. №1 та №2, не вчинив жодних дій, спрямованих на зменшення власних очікуваних збитків, натомість уклав з обома контрагентами додаткові угоди про зміну позовної давності щодо неустойки та зобов"язання до кінця 2019 року виплатити суми неустойки у розмірі 20% від суми кожного з договорів.
Зазначене також свідчить про те, що спірні суми витрат, понесені позивачем не внаслідок поведінки відповідачів, яка до того ж, як зазначено вище, не є протиправною, а внаслідок дій самого позивача, який до того ж не вжив достатніх заходів щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх.
Крім того рішенням Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 18.08.2017 № 578 затверджено Правила утримання домашніх та інших тварин у м. Гадяч в новій редакції, пункт 8.14 яких передбачає можливість після завершення 21-денного терміну, повернути незатребуваних виловлених тварин на місце вилову, передання під опіку або у власність фізичним чи юридичним особам, після проведення заходів, визначених п.8.12 Правил (клінічний огляд, щеплення проти сказу, дегельмінтизація, реєстрація)(т. 1 а.с. 68-79).
Разом з тим, з листом про надання дозволу передати виловлених за Договором від 01.02.2017 № 7 собак третім особам позивач звернувся до Гадяцького міського голови лише 14.12.2017 (т. 1 а.с. 52) та отримав відповідь на нього щодо надання такого дозволу 18.12.2017 (т. 1 а.с. 55).
Крім цього, позивач не довів, що на початок строку виконання зобов'язань за укладеними з третіми особами договорами від 10.03.2017 № 1 та № 2 (01.06.2017 та 01.10.2017) у нього безпритульними тваринами, виловленими на виконання умов договору з МКП "Комунсервіс" були зайняті усі 30 вольєрів, що перешкодило виконанню зобов"язання за цими договорами.
Так, у заяві до Гадяцького міського голови від 22.06.2017, позивач просив визначити подальшу долю лише десяти безпритульних собак, що були виловлені у порядку та на умовах, визначених договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7, укладеного між позивачем та МКП «Комунсервіс», хоча термін карантинної перетримки всіх собак на час подання такої заяви минув.
Разом з тим, у пізніш поданій заяві до Гадяцького міського голови від 13.07.2017 позивач повторно просив визначити подальшу долю окрім згаданих десяти безпритульних собак, також щодо 16-ти безпритульних собак, що становить загалом 26 собак.
В довідці позивача від 29.11.2019 р. зазначено, що він для зайняття підприємницькою діяльністю має в розпорядженні 31 власний вольєр для тимчасового утримання собак загальною площею 61 кв.м., що розташовані за місцем його проживання: АДРЕСА_4 ( т. 1 а.с. 54).
Згідно з довідкою секретаря Вельбівської сільської ради від 11.02.2020 № 131 гр. ОСОБА_5 займається підприємницькою діяльністю за місцем проживання по АДРЕСА_4 та за цією адресою утримував у період з лютого 2017 року по грудень 2017 року у наявних у нього 31 вольєрі собак у кількості 30 голів.( т. 1 а.с. 194).
Разом з тим, із виданої Вельбівською сільрадою довідки не вбачається, що вольєри були зайняті 30-ма собаками, виловленими саме за договором від 01.02.2017 № 7.
Крім того, як стверджує позивач, станом на 31.12.2017 8 собак, виловлених за договором від 01.02.2017 №7 вже було передано третім особам( т. 1 а.с. 195).
Зазначене свідчить про наявну розбіжність у наданих позивачем доказах стосовно кількості утримуваних ним у певні періоди спірних правовідносин у власних вольєрах бездоглядних тварин, виловлених за договором про надання послуг від 01.02.2017 № 7 , а тому зазначені докази не відповідають встановленій статтею 78 Господарського процесуального кодексу України вимозі достовірності, відповідно до якої достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права дійшов висновку про відмову в позові через необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Керуючись статтями 269, 276, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2020 у справі № 917/27/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.10.2020
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.О. Фоміна