Справа № 357/3407/20
2/357/1995/20
Категорія 38
06 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що АТ КБ «Приватбанк» та відповідач уклали кредитний договір №б/н від 10.08.2010 року, за умовами якого, позивач відкрив картковий рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому збільшився до 11300,00 грн.. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач умови договору виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, а відповідач, в свою чергу, неналежно виконує свої зобов'язання за договором та допустила виникнення заборгованості, яка станом на 12.03.2020 року становить 52754,53 грн., що позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі в розмірі 2102,00 грн..
Позивач в судове засідання свого представника не направив, подав суду клопотання, в якому просить справу розглядати без участі представника, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує, представник позивача направив до суду відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час судового засідання була повідомлена належним чином, в судовому засіданні, 03.07.2020 року, відповідач позов не визнала, надала суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Встановлено, що 10.08.2010року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої їй було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Позивач посилається на те, що відповідач була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Банком на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 3400,00 грн., що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11300,00 грн., що відповідач не заперечила.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.
Таким чином, позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору.
Позивач вказує, що в порушення умов кредитного Договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за договором не виконала.
Згідно п.2.1.1.12.7.2 Договору у разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом минулого місяця до 25 числа поточного місяця, Клієнт сплачує банку пенюза несвоєчасне погашення кредитного ліміту в пільговий період, в розмірі, діючої базової місячної відсоткової ставки від заборгованості на момент списання.
За користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (веквіваленті 500 грн.за кредитними картками, відкритим у валюті USD) +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту.
Позивач зазначає, що відповідач порушила взяті на себе зобов'язання щодо належного та вчасного повернення коштів і станом на 12.03.2020 року виникла прострочена заборгованість на загальну суму 52754,53 грн., яка складається з: 27516,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27516,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 11626,55 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 10623,15 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина - 500,00 грн. та штраф процентна складова - 2488,31 грн.
Відповідач заперечуючи позов пояснила, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір карткового рахунку. З дня укладення договору про використання кредитної картки і до сьогодні від адміністрації банка не було жодного повідомлення про її заборгованість чи неправильне використання коштів. Розрахунок заборгованості відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» був підготовлений працівниками АТ КБ «Приватбанк» за період з 10 серпня 2010 року по 01 березня 2020 року. З даним розрахунком суми заборгованості вона не згодна, оскільки в позовній заяві вказано, що відповідач станом на 12.03.2020 року має заборгованість - 52 754,53грн.. Звертає увагу на те, що відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору встановлюється тривалістю у три роки. Також, в позові вказано, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, однак, останній платіж за кредитною карткою вона провела 10 лютого 2020 р. на суму 310,00 грн.. Щодо розміру кредитного ліміту в сумі 11 300,00 грн., зазначає, що дійсно 10.08.2010 року на кредитній картці був встановлений ліміт в розмірі 3400,00 грн., в 2010 р. зняла 3 900,00грн., внесла 1200,00 грн.; в 2011 р. зняла 8536,00 грн., внесла 4800,00 грн.; в 2012 р. зняла 5078,00 грн., внесла 7200,00 грн.; в 2013 р. зняла 9 220,65 грн., внесла 11 500,00 грн.; в 2014 р. зняла 3 773,61 грн., внесла 6170,00 грн.; в 2015 р. зняла 2 173,90 грн., внесла 5 290,00 грн.; в 2016 р. зняла 9 939,44 грн., внесла 16160,00 грн.; в 2017 р. зняла 0,00 грн., внесла 9 040,00 грн.; в 2018 р. зняла 0,00 грн., внесла 10400,00 грн.; в 2019 р. зняла 0,00 грн., внесла 7 150,00 грн.; в 2020 р. зняла 0,00 грн., внесла 1310,00 грн.. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Договору вона, щомісячно, частинами погашалася сума кредиту, сплачуючи нараховані проценти на суму кредиту та комісію в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів, шляхом безготівкового перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок банку. Всього сплачено за 2010 - 2020 роки кошти в сумі - 80 220,00грн.. Щодо суми заборгованості, її наявності, в основу розмежування спірної та безспірної заборгованості покладається об'єктивно безспірною відноситься до компетенції суду. У зв'язку з цим, просить залишити позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» без задоволення.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надає розрахунок за договором між Приватбанком та ОСОБА_1 №б/н від 10.08.2010 року станом на 12.03.2020 року, згідно якого вбачається, що заборгованість становить 52754,53 грн. та складається з: 27516,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27516,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 11626,55 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 10623,15 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина - 500,00 грн. та штраф процентна складова - 2488,31 грн.
Розрахунок заборгованості, на думку суду, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає даний доказ, оскільки з дослідження змісту наявних у справі документів в розрахунках заборгованості зазначені різні процентні ставки та різні суми кредитного ліміту, також, зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 52754,53 грн., зокрема, заборгованості по нарахованій пені в розмірі 10623,15 грн., оскільки заборгованості за пенею по 01.06.2019 року склала 0,00 грн., а вже з 01.06.2019 року по 12.03.2020 року заборгованість виросла до вищезазначеної суми.
У заяві-анкеті позичальника від 10.08.2010 року не зазначено відсоткової ставки, однак, сторонами погоджено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн. та ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Універсальна», що не заперечується відповідачем.
В п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Так, згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.2.1.1.12.6 Договору за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
У разі виникнення прострочення зобов'язань за борговими зобов'язаннями згідно п.2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Згідно п.2.1.1.12.7.2 Договору у разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом минулого місяця до 25 числа поточного місяця, Клієнт сплачує банку пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в пільговий період, в розмірі, діючої базової місячної відсоткової ставки від заборгованості на момент списання.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами договору, а саме пунктом п.2.1.1.12.6.1 та п. 2.1.1.12.7.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності у разі прострочення виконання зобов'язань, в тому числі тіла кредиту і відсотків.
У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків по кожному з грошових зобов'язань.
Отже, умовами договору передбачено одночасно два види цивільно-правової (матеріальної) відповідальності боржника за ті самі порушення - зокрема за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - у даному випадку несвоєчасну або у неповній мірі сплату тіла кредиту і процентів за користування кредитом, з єдиною різницею видів відповідальності, яка полягає у тому, що підставою для нарахування неустойки у виді штрафу є прострочення (несплата) протягом 30 днів, а для нарахування пені наявність прострочених зобов'язань на суму від 100 грн..
Позивач просить за порушення боржником умов договору і порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором по сплаті кредиту і відсотків, стягнути з відповідача і пеню, передбачену у разі прострочення зобов'язань від 100 грн. і штраф, передбачений у разі прострочення на 30 днів у фіксованому розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту. При цьому позивач, як на підставу для стягнення штрафу посилається на п. 2.1.1.7.6 Умов, але до позову не долучено розрахунку суми даного штрафу, з чого він складається та конкретно, за яке прострочення і коли, або за яке інше порушення він нарахований.
Враховуючи вищевикладене, а також положення ст. 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності (неустойки), а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача одночасно зобов'язання і по сплаті штрафу та по сплаті пені.
Тому, враховуючи вищенаведене, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафів.
Такі висновки суду відповідають і правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15.
Крім того, позивач просить стягнути заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11626,55 грн.
Як випливає зі змісту даного договору, сторонами узгоджено питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню у разі неповернення боргу у строк дії договору, що також підтверджується довідкою про умови кредитування (а.с. 27).
Однак, суд не погоджується з вимогою про стягнення процентів з відповідача станом на 12.03.2020 року на підставі умов договору (п. 2.1.1.12.7.2), оскільки згідно положень п. 2.1.1.2.11 та п. 2.1.1.2.12 Договору карта діє до останнього дня місяця, яка вказана на лицьовій стороні карти, включно, в даному випадку строк дії картки № НОМЕР_1 закінчився в грудні 2019 року, та доказів того, що було продовжено строк дії картки на новий строк - суду не надано, при цьому позивач розрахував заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України з 01.10.2019 року.
Із розрахунку (а.с.16) вбачається, що відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховувались виходячи із процентної ставки 86,4% річних, починаючи з 01.10.2019 року по 12.03.2020 року, однак у розрахунку не зазначено з якого розміру прострочення платежу нараховані річні 3% , відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за який період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відсутні докази погодження відповідачем змін до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а згідно редакції Умов та правил в ред. від 06.03.2010 року, які, як зазначає, погодила відповідач, та які приєднані до матеріалів справи, не вбачаються умови про нарахування процентів в розмірі від простроченої суми заборгованості 86,4% - для картки «Універсальна» .
Тому, суд вважає, що позивач не надав суду жодного доказу у підтвердження розрахунку відсотків за ст. 625 ЦК України, та в розмірі 86,4 %, а наданих до матеріалів справи доказів недостатньо для того, щоб суд мав можливість вирахувати розмір вказаних відсотків.
Лише після спливу визначеного договором строку кредитування позивач має право забезпечити свої права і інтереси на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
При вирішенні питання про стягнення річних нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз'яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідач у відзиві заперечувала розмір заборгованості, оскільки вона відповідно до п.2.1.1.5.5 Договору, щомісячно, частинами погашала суму кредиту, сплачуючи нараховані проценти на суму кредиту та комісію на рахунок банку, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 78-152).
Однак, відповідача не заперечила факт, що отримала у позивача банківську картку, та користувалася нею. ОСОБА_1 вказала, що 10.08.2010 року отримала кредитну картку «Універсальна» та підписала дану заяву.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15.10.2007 року, який наданий позивачем (а.с. 7-16) відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та періодично погашала заборгованість.
Даний факт, також підтверджується випискою за договором (а.с. 17-23,199-212,215-221) з якої вбачається, що 10.02.2020 року відбулося останнє поповнення своєї картки (переказ з карти через додаток Приват24), в розмірі 310,00 грн. - картка № НОМЕР_1 , що визнається відповідачем.
Наведене підтверджує, що відповідач отримала кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та ПІН, почала користуватися картковим рахунком і кредитними коштами.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Так, суд звертає увагу на те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.08.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як передбачено ч. 5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Згідно наданої позивачем довідки (а.с.25), відповідачу були надані кредитні картки: НОМЕР_2 - дата відкриття 10.08.2010 року, термін дії 04/14; НОМЕР_3 - дата відкриття 28.10.2010 року, термін дії 08/14; НОМЕР_4 - дата відкриття 19.07.2014 року, термін дії 07/18, НОМЕР_4 - дата відкриття 09.09.2014 року, термін дії 07/18, НОМЕР_1 - дата відкриття 15.12.2015 року, термін дії 12/19, НОМЕР_1 - дата відкриття 14.04.2016 року, термін дії 12/19.
Враховуючи, що строк дії картки № НОМЕР_1 закінчився в грудні 2019 року, то позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Крім того, як було зазначено вище, відповідач поповнила готівкою рахунок, повернула частину коштів 10.02.2020 року, тобто вчинила дію на підтвердження своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, а позивач звернувся з даним позовом в квітні 2020 року, в межах строку позовної давності.
За ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 27516 грн. 52 коп., а в решті вимог слід відмовити за недоведеністю.
На підставі ст.141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 2102, 00 грн.
Керуючись ст. 3, 207, 256-258, 509, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором бн від 10.08.2010 року в сумі 27516 грн. 52 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот шістнадцять гривень п'ятдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати по справі в сумі 2102 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 12.10.2020 року.
СуддяО. Я. Ярмола