Справа № 354/608/20
Провадження № 1-кп/354/57/20
13 жовтня 2020 року м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090110000118 від 09 червня 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із вищою освітою, непрацюючої, одруженої, на утриманні двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.162 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілих-адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_4
15 травня 2020 року близько 16 год. 30 хв. обвинувачена ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. Миру в смт. Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, вчинила словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_8 , в ході якого діючи умисно, усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, нанесла декілька ударів руками та ногами по тілу потерпілого ОСОБА_8 , завдавши останньому фізичного болю і не спричинивши тілесних ушкоджень.
Крім цього, 15 травня 2020 року близько 16 год. 35 хв. обвинувачена ОСОБА_4 , умисно, всупереч волі потерпілого ОСОБА_9 як законного власника житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , порушуючи гарантоване йому ст.30 Конституції України право на недоторканість житла, за відсутності визначених законом підстав, проникла до приміщення вказаного житлового будинку.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.126 та ч.1 ст.162 КК України визнала повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, підтвердила фактичні обставини справи та суду пояснила, що 15 травня 2020 року близько 16 год. 30 хв. вона під'їхала до свого будинку та хотіла розвантажити з автомобіля корм для тварин, однак на дорозі стяв автомобіль потерпілого ОСОБА_8 , який працює у ОСОБА_9 на будові. Оскільки даний автомобіль перешкоджав проїзду, вона підійшла до ОСОБА_8 та попросила забрати автомобіль. Потерпілий відреагував агресивно, у них почався словесний конфлікт, вона хотіла з'ясувати чому ОСОБА_8 напередодні штовхнув її матір, яка впала на купу цегли та отримала забій руки. В ході розмови ОСОБА_8 заперечував конфлікт із її матір'ю, відмовлявся забрати свій автомобіль, словесно провокував її, вони стали ображати один одного, ОСОБА_8 сіпнув її за руку, внаслідок чого вона зайшла на подвір'я домоволодіння ОСОБА_9 . Така поведінка ОСОБА_8 її обурила та розлютила, вона не змогла стримувати свої емоції та контролювати поведінку, а тому між ними виникла штовханина, в ході якої вона нанесла декілька ударів руками по тілу ОСОБА_8 та один удар ногою йому по сідницях. ОСОБА_8 намагався уникнути ударів та відбігти від неї. В цей час вона помітила, що у будинку ОСОБА_9 перебуває ще один чоловік, який знімав їх із ОСОБА_8 конфлікт на мобільний телефон, а тому вона забігла у приміщення житлового будинку ОСОБА_9 , щоб забрати мобільний телефон у вказаного чоловіка. Вказала, що вона усвідомлювала, що без належного дозволу власника заходить у чуже будинковолодіння, однак в результаті конфлікту перебувала у збудженому стані та не змогла належно контролювати свої дії та припинити протиправну поведінку. Зазначила, що даний конфлікт тривав недовго, просить суд її суворо не карати, оскільки вона щиро розкаюється у вчиненому, визнає свою провину та просить вибачення у потерпілих, вказала, що здатна оплатити штраф. Також зазначила, що цивільні позови потерпілих не визнає та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки її поведінка була зумовлена діями самих потерпілих, які її провокували.
Обвинувачена ОСОБА_4 , визнавши свою винність у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.162 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилася зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують її винність у вчиненні інкримінованих проступків, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_9 , якому допомагає по господарству та на будівництві. Обвинувачена ОСОБА_4 та її сім'я є сусідами ОСОБА_9 і між ними триває конфлікт щодо користування дорогою, оскільки останні перегородили проїзд на територію домоволодіння ОСОБА_9 15 травня 2020 року він разом зі своїм знайомим працював на будові на подвір'ї у ОСОБА_9 , а належний йому автомобіль припаркував на дорозі, оскільки проїхати на подвір'я немає можливості. Близько 16 год. 30 хв. приїхала ОСОБА_4 , яка почала його звинувачувати в тому, що він напередодні вдарив її матір, а його автомобіль заважає їй проїхати до свого будинку. Між ними виник словесний конфлікт, він намагався пояснити ОСОБА_4 , що його вини ні в чому немає, однак вона була настроєна агресивно, почала обзивати та ображати його, погрожувати фізичною розправою, говорила, що приїде її чоловік та розбереться із ними, забігла на подвір'я. Вказана словесна перепалка перетворилась у штовханину, ОСОБА_4 нанесла йому удар в груди, а коли він намагався ухилитися та втекти від неї, стала наносити удари руками та кулаками йому по голові, копати ногами у задню частину тіла. Всього обвинувачена нанесла йому близько 10 ударів у різні ділянки тіла, спричинивши фізичний біль. Він не міг вдарити жінку у відповідь, намагався руками прикриватись від ударів ОСОБА_4 та почав втікати від неї. В цей час ОСОБА_4 побачила, що в будинку знаходиться його товариш ОСОБА_11 , який знімав цей конфлікт на відео, а тому вона побігла до нього та без дозволу забігла у будинок ОСОБА_9 , звідки почувся шум. Коли він підбіг до будинку, побачив, що в коридорі ОСОБА_4 намагалась відібрати у ОСОБА_11 мобільний телефон. Потім обвинувачена знову підбігла до нього та нанесла ще кілька ударів руками по тілу. Після чого її забрав батько. Вказаний конфлікт тривав близько п'яти хвилин. Він подзвонив до ОСОБА_9 , розказав про конфлікт, викликали поліцію. Однак, через деякий час приїхав чоловік обвинуваченої зі своїми знайомими, який у присутності працівників поліції, спричинив йому тілесні ушкодження та зламав ніс. Зазначив, що в ході конфлікту обвинувачена погрожувала йому фізичною розправою, говорила, що у нього будуть великі проблеми. Після даного конфлікту про нього поширюється негативна інформація, ОСОБА_4 та її сім'я позиціонують себе постраждалими, а його виставляють винним у конфлікті, вказують, що його поведінка є неадекватною. Зазначив, що він реально сприймав усі слова та погрози обвинуваченої, зважаючи на її поведінку. Вказав, що свій цивільний позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі, просить врахувати, що ним заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, зазначена ситуація негативно вплинула на його психоемоційний стан, стосунки у сім'ї, його дружина вагітна та змушена переживати стрес через вказану ситуацію, що погано відображається на її здоров'ї та самопочутті. Відносно міри покарання обвинуваченій покладається на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що з 2002 року проживає по сусідству із сім'єю обвинуваченої ОСОБА_4 . У них завжди були добрі стосунки, однак на початку року виник конфлікт щодо користування дорогою, яка веде до його будинковолодіння, оскільки батько обвинуваченої перегородив йому проїзд, зруйнував його огорожу та вважає, що він не має права користуватись загальною дорогою, а повинен облаштувати собі нову дорогу. Вказав, що він намагався врегулювати цей конфлікт, просив дозволити йому користуватись дорогою, доки сесія міської ради не виділить та не облаштує новий проїзд, однак досягти згоди не вдалося. Пояснив, що 15 травня 2020 року він перебував у с. Білі Ослави, Надвірнянського району, а ОСОБА_8 та ще двоє працівників працювали у нього на будові. Удень йому зателефонував ОСОБА_8 , який повідомив, що у нього виник конфлікт із ОСОБА_4 , яка прибігла на подвір'я, звинувачувала його у побитті своєї матері та побила його, просив прийняти міри, а тому він сказав викликати поліцію. Через деякий час ОСОБА_8 подзвонив знову та повідомив, що його побив чоловік ОСОБА_4 , який зламав йому носа. Після цього він відразу вирушив додому, де дізнався про те, що під час конфлікту ОСОБА_4 побила ОСОБА_8 , а також без будь-якого дозволу увірвалась у його житловий будинок, де хотіла відібрати телефон у ще одного працівника, що зафіксовано на відеозаписі та повідомив йому ОСОБА_8 . ОСОБА_4 їх нецензурно обзивала, ображала, погрожувала розправою. Вказав, що вони із ОСОБА_8 є прихожанами однієї церкви і будують на території його домоволодіння дім молитви. ОСОБА_8 також є учасником бойових дій, а тому твердження про те, що він бив чи обзивав обвинувачену є неправдою. Зазначив, що свій цивільний позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі, оскільки протиправними діями обвинуваченої йому завдано моральну шкоду, яка виразилась у пережитих негативних емоціях, хвилюваннях, відчутті несправедливості від зазначеної безпідставної та зухвалої поведінки обвинуваченої, так як він та сім'я ОСОБА_4 тривалий час підтримували добросусідські відносини і він не вчиняв будь-яких дій щоб спровокувати конфлікт чи створювати їм будь-які перешкоди у проїзді до їх домоволодіння. Просить врахувати, що він попередньо переніс інфаркт, напередодні нового року лежав у лікарні у передінфарктному стані, а тому за станом здоров'я йому протипоказані будь-які переживання та хвилювання, обвинувачена протиправно порушила недоторканість його житла, дозволила собі принизливі та образливі висловлювання на його адресу, а її поведінка не свідчить про те, що вона визнає свою вину та розкаюється у вчиненому, між ними не відбулось примирення. Вважає, що зазначений ним розмір моральної шкоди є мінімальним з огляду на завдані йому моральні збитки та підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Відносно міри покарання покладається на розсуд суду.
Зважаючи на наведене, суд, всебічно, повно й неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 126 КК України, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками, дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружена, на утриманні у неї перебувають двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання харктеризується позитивно.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статей обвинувачення у виді штрафу і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
До початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн. Потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 4000 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Згідно вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, за змістом ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Потерпілий ОСОБА_8 в обґрунтування заявленого цивільного позову та заподіяння йому моральної шкоди вказав, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 , які виразились у заподіянні йому фізичного болю, його приниженні, погрозах розправи над ним, поширенні неправдивої інформації про нього, що характеризує його з негативної сторони, йому були заподіянні моральні страждання, які негативно відобразились на його поведінці, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, стосунків у сім'ї та із оточуючими, породили у нього відчуття тривожності та психологічного дискомфорту, що негативно вплинуло на його загальне самопочуття, оскільки він став дратівливим, відчуває емоційну напругу, почувається розгубленим, ображеним та приниженим, відчуває хвилювання за себе, та за членів своєї сім'ї, зокрема вагітну дружину, яка перебуває у стані постійної напруги від ситуації, що склалася у зв'язку із вказаним кримінальним провадженням.
Потерпілий ОСОБА_9 в обґрунтування заявленого цивільного позову, нанесення йому моральної шкоди та визначення її розміру зазначив, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 , які виразилися у протиправному проникненні до його житла, подіях, що відбувались на території його домоволодіння він пережив моральні страждання та емоційний стрес, що супроводжувалось появою розгубленості, образи, відчуття приниження його гідності, тривоги за життя та здоров'я як своє, так і іншого потерпілого та як наслідок вплинуло на його стан здоров'я та самопочуття, призвело до негативних психоемоційних змін у його житті, порушення сну, появи тривожності та пригніченості.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 , суд виходить із засад розумності, виваженості і справедливості, а також приймає до уваги те, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому було спричинено моральні страждання та душевні хвилювання, він зазнав фізичного болю та приниження, образи, пережив хвилювання та страх, що негативно відобразилось на його самопочутті, призвело до порушення нормального та звичного способу життя, стосунків із оточуючими та у сім'ї, та змусило його докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, а тому, з урахуванням наведеного суд приходить до переконання, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає до задоволення у повному обсязі та вважає, що з обвинуваченої ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_8 5000 грн. завданої моральної шкоди.
Вирішуючи вимогу потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди суд враховує характер і обсяг завданих потерпілому страждань, оскільки потерпілий ОСОБА_9 з вини обвинуваченої ОСОБА_4 переніс душевні та моральні страждання, було порушено нормальний та звичний спосіб його життя, що змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, а тому, з урахуванням наведеного та глибини перенесених потерпілим страждань, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_9 підлягають до часткового задоволення на суму 2000 грн.
При цьому, суд зазначає, що заявлений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 грн. є неспівмірним з негативними наслідками, які поніс потерпілий, знаходиться за межами того рівня переживань, яких він зазнав у зв'язку із проникненням до його житла, і на думку суду не знайшов свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки причиною своїх моральних страждань потерпілий фактично зазначає не протиправні дії ОСОБА_4 щодо порушення недоторканості його житла, а конфлікт, який тривалий час існує між ними щодо користування дорогою.
При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування витрат потерпілих на правову допомогу суд враховує наступне.
Статтею 118 КПК України передбачено, що витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
Згідно ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
На підтвердження розміру процесуальних витрат понесених на оплату правової допомоги потерпілими надано суду договори про надання правової допомоги від 21 липня 2020 року, акти прийому-передачі виконаних робіт від 22 вересня 2020 року, із зазначенням погодинних видів робіт, проведених в інтересах потерпілих, з яких вбачається, що представником потерпілих надано послуги з підготовки та подання до суду цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди, вартість яких становить 3000 грн. за один позов, а також послуги з представництва інтересів потерпілих у судовому засіданні вартість яких складає 1000 грн. для кожного із потерпілих; виписки з рахунку АО «Прикарпатська юридична компанія» за період 18 по 21 вересня 2020 року та квитанції про здійснення касових операцій №085410141 та №085410142 від 18 вересня 2020 року, якими підтверджується надходження оплати за надані послуги від потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у сумі по 4000 грн. від кожного.
За таких обставин, з урахуванням наявних підтверджуючих документів, суд приходить до висновку, що із обвинуваченої ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактично понесені ними витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. кожному із потерпілих.
Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.162 КК України та призначити їй покарання:
-за ч.1 ст.126 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень;
-за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360(одну тисячу триста шістдесят) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 - задовольнити. Стягнути із обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 5000(п'ять тисяч) гривень та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 4000(чотири тисячі) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково. Стягнути із обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 2000(дві тисячі) гривень та процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 4000(чотири тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Речові докази у кримінальному провадженні: DVD+R диск сірого кольору, на якому міститься відеозапис із конфліктом між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , в ході якого остання наносить удари по тілу ОСОБА_8 чим спричиняє йому фізичний біль, однак не заподіює тілесних ушкоджень та незаконно проникає до житлового будинку, що належить ОСОБА_9 -зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддя: ОСОБА_1