Справа № 640/21601/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Клименчук Н.М.
Іменем України
06 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0001924001, №0001934001, №0001944001:
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року позов задоволено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Авантаж 7» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.
За результатами перевірки складено акт від 01.08.2018 №520/26-15-14-01-03/33831847, згідно висновків якого відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1 статті 216, пункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223, пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме - занижено податкове зобов'язання з акцизного податку у загальній сумі 2 273 956 грн.;
- пунктів 231.1, 231.3, 231.5, 231.6 статті 231 ПК, а саме - здійснено операції з реалізації пального без складання та реєстрації акцизних накладних на загальну суму акцизного податку 78 828 191,47 грн.;
- до перевірки не надано у повному обсязі всі необхідні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено пункт 85.2 статті 85 ПК.
На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2018 №0004414001, №0004404001.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.10.2018 №35463/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ «Авантаж 7» задоволено частково, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано та зобов'язано Головне управління ДФС у м. Києві вжити заходи відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК щодо правомірності визначення податкових зобов'язань з акцизного податку відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання даного рішення відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авантаж 7» з питань дотримання податкового законодавства з акцизного податку за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 08.04.2019 №5/26-15-40-01/33831847.
Згідно висновків даного акта, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1 статті 216, пункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223, пункту 232.3 статті 232 ПК, а саме - занижено податкове зобов'язання з акцизного податку у загальній сумі 2 273 956 грн.;
- пунктів 231.1, 231.3, 231.5, 231.6 статті 231 ПК, а саме - здійснено операції з реалізації пального без складання та реєстрації акцизних накладних на загальну суму акцизного податку 78 828 191,47 грн.;
- до перевірки не надано у повному обсязі всі необхідні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено пункт 85.2 статті 85 ПК.
На підставі висновків акту перевірки від 08.04.2019 №5/26-15-40-01/33831847 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019:
- №0001924001, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «пальне» на загальну суму 2 842 445 грн, в тому числі 2 273 956 грн. основного платежу та 568 489 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- №0001934001, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «пальне» на суму 39 414 096 грн.;
- №0001944001, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 №35983/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Проте, не погоджуючись із з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ТОВ «Авантаж 7» не відмовлялось від надання документів на запити відповідача та не перешкоджало доступу контролюючих органів до таких документів. Контролюючим органом не встановлено та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами податкове правопорушення щодо заниження податкових зобов'язань ТОВ «Авантаж 7» з акцизного податку; не надано належних і допустимих доказів реалізації ТОВ «Авантаж 7» палива понад залишок та, відповідно, не здійснення товариством реєстрації акцизних накладних при реалізації скрапленого газу.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0001944001.
Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що платник податків зобов'язаний на вимогу посадових осіб, які здійснюють перевірку надавати первинні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. У разі невиконання такого обов'язку до платника податків застосовується штраф у розмірі 510 грн.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, у ході проведення перевірки контролюючим органом вручено позивачу запити від 15.03.2019 б/н, від 19.03.2019 №50933/10/26-15-40-01-23, від 22.03.2019 №52537/10/26-15-40-01-23, від 27.03.2019 №55765/10/26-15-40-01-23, від 29.03.2019 №57280/10/26-15-40-01-23, від 29.03.2019 б/н про надання документів.
У відповідь на вищевказані запити позивач надав відповідачу листи від 19.03.2019 №407/22, від 21.03.2019 №408/22, від 25.03.2019 №438/22, від 28.03.2019 №451/22, від 01.04.2019 №485/22, від 01.04.2019 №486/22, у яких повідомлено, що у зв'язку із значним обсягом витребуваних документів, збирання та виготовлення копій зазначених документів вимагає багато часу та великих матеріальних і трудових затрат. Крім цього, зазначено, що після закінчення проведення 25.07.2018 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Авантаж 7» доступ до електронних даних з боку бухгалтерії обмежений, що ускладнює надання відомостей бухгалтерського обліку у електронному вигляді. У зв'язку з завантаженістю робітників компанії, та складністю обробки всієї необхідної фінансово-господарської документації на СПД, з метою надання всіх завірених копій документів, TOB «Авантаж 7» повідомив про забезпечення ним доступу посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві до необхідних документів у офісі компанії за адресою: 03061. м. Київ, пр. Відрадний. 95-а2..
Не зважаючи на викладене, відповідачем складено акти про неподання документів до перевірки від 20.03.2019 №586/26-15-40-01-12/33831847, від 22.03.2019 №590/26-15-40-01-12/33831847, від 25.03.2019 №592/26-15-40-01-12/33831847, від 27.03.2019 №593/26-15-40-01-12/33831847, від 29.03.2019 №601/26-15-40-01-12/33831847, від 01.04.2019 №602/26-15-40-01-12/33831847.
Враховуючи те, що спірна перевірка є виїзною, тобто проводиться за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, та оскільки позивачем повідомлено відповідача про забезпечення доступу посадових осіб контролюючого органу до оригіналів документів в офісі підприємства, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку ТОВ «Авантаж 7» не відмовлялось від надання документів на запити відповідача та не перешкоджало доступу контролюючих органів до таких документів.
Отже, правильними є висновки суд першої інстанції про те, що порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК не мало місце, о тому та застосування до нього санкцій, передбачених пунктом 121.1 статті 121 ПК є безпідставним.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0001924001.
Відповідно до пункту 213.1.12 статті 213 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є операції з: реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Згідно пункту 216.1 статті 216 ПК датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 231.1 статті 231 ПК платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального втраченого, як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
За змістом пункту 232.1 статті 232 ПК облік обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального ведеться за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Ведення обліку обсягів пального у системі електронного адміністрування реалізації пального здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 232.3 статті 232 ПК передбачено, що платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (?АНакл), обчислений за такою формулою: ?АНакл = ?АНаклОтр + ?АМитн + ?ЗаявкиПоповн - ?КоригЗаявкиПоповн - ?АНаклВид - ?Втрат, де:
?АНаклОтр - загальний обсяг пального за отриманими платником податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до них таких акцизних накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
?АМитн - загальний обсяг пального, ввезеного на митну територію України, оформленого належним чином митними деклараціями, з якого сплачено акцизний податок;
?ЗаявкиПоповн - загальний обсяг пального за оформленими та зареєстрованими в системі електронного адміністрування реалізації пального заявками на поповнення обсягу залишку пального, із списанням з облікових карток грошових коштів сплаченого акцизного податку в бюджет, рівних сумі акцизного податку для відповідного обсягу пального;
?КоригЗаявкиПоповн - загальний обсяг пального за оформленими та зареєстрованими в системі електронного адміністрування реалізації пального коригуваннями до заявок на поповнення обсягу залишку пального, за якими зменшується попередньо збільшений обсяг залишку пального;
?АНаклВид - загальний обсяг пального за виданими платником податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до таких акцизних накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
?Втрат - загальний обсяг пального втраченого, як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального, що засвідчені відповідним актом втрати, псування чи знищення пального.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних. При цьому, обсяги реалізованого пального, на які можуть бути зареєстровані накладні визначаються за формулою, встановленою пунктом 232.3 статті 232 ПК.
Як встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві здійснено аналіз Системи електронного адміністрування з реалізації пального (далі - СЕАРП) (підсистема «Реєстр операцій обсягів пального») та встановлено, що у позивача відсутні обсяги пального для подальшої реалізації без поповнення залишків ліміту обсягів пального та сплати акцизного податку, а саме: за кодом УКТ ЗЕД 2710124512 станом на 31.05.2016 в розмірі 49217,50 літрів пального; за кодом УКТ ЗЕД 2711139700 станом на 31.07.2016 в розмірі 1184578,78 літрів пального; за кодом УКТ ЗЕД 2711139700 станом на 31.08.2016 в розмірі 183052,61 літрів пального.
Контролюючим органом вказано, що згідно наданими до попередньої перевірки документами, встановлено, що по бухгалтерському рахунку 28 «Товари на складі» ТОВ «Авантаж 7» станом на 01.03.2016 відображено залишок скрапленого газу в кількості 28 868 003,37 літрів. Водночас, відповідно до поданого позивачем до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.03.2016 №9039140243 актом інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016, на товаристві обліковуються наступні залишки пального: за кодом УКТ ЗЕД 12710124194 в розмірі 682 399,57 літрів; за кодом УКТ ЗЕД 22710124512 в розмірі 227 934,27 літрів; за кодом УКТ ЗЕД 32710194300 в розмірі 291 272,84 літрів; за кодом УКТ ЗЕД 42711139700 в розмірі 3 011 179 літрів.
На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про перевищення обсягів реалізованого пального над обсягами обчисленими, відповідно до пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України без реєстрації відповідних заявок на поповнення обсягу залишку пального в СЕАРП.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції звернув увагу на те, що залишки товару згідно акту інвентаризації обсягів залишку пального станом на « 0» годин 01.03.2016 в СЕАРП відображено пізніше, а реєстрація акцизної накладної, що відбулась пізніше - 02.12.2016, призвела до закінчення товару - скраплений газ за кодом УКТ ЗЕД 2711139700. Наведене призвело до порушення цілісності виписання акцизних накладних. У грудні 2016 року виписано акцизну накладну за 30.03.2016, після чого відбувся збій по партіям товару (метод FIFO), адже система дала змогу зареєструвати через певний проміжок часу. Крім того, в цій акцизній накладній допущено помилку, літраж не розділено на два коди товару УКТ ЗЕД, у зв'язку із однорідністю товару (скраплений газ). При цьому, ставка розмитнення товару однакова для такого виду товарів. На дату виписки акцизної накладної на підприємстві був достатній об'єм скрапленого газу.
На переконання колегії суддів, допущення позивачем технічних помилок при реєстрації акцизних накладних, у даному випадку не може покладати на позивача додатковий тягар зі сплати акцизного податку.
Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги, що в електронному кабінеті платника податків в системі СЕАРП неможливо відслідкувати залишки по кодам на дату виписки акцизних накладних, оскільки відображається лише інформація стосовно дати реєстрації акцизної накладної. Зареєстрована акцизна накладна призвела до мінусового залишку по коду УКТЗЕД 2711139700 (скраплений газ) в кількості 1 184 578,78 літрів станом на 31.07.2016. Позивачем здійснено аналіз надходжень та вибуття товарів та встановлено, що по коду товару УКТЗЕД 2711129700 (скраплений газ) наявний «плюсовий» залишок товару у кількості 1 818 314,702 літрів. В свою чергу, згідно ситуації яка склалась, станом на 31.08.2016, системою відображено «мінусовий» залишок по коду УКТЗЕД 2711139700 (скраплений газ) в кількості 183052,61 літрів, але по іншому коду товару УКТЗЕД 2711129700 (скраплений газ) був «плюсовий» залишок 1 839 764,404 літрів.
З урахуванням викладеного, позивач, доводи якого підтримані судом першої інстанції, у позовній заяві стверджував про те, що збій та некоректність системи СЕАРП стосовно відображення залишків товару в розрізі УКТЗЕД, не вплинули на обчислення, визначення об'єкту оподаткування в частині формування акцизного податку та повноту сплати до бюджету держави всіх обов'язкових платежів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що контролюючим органом не встановлено та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами податкове правопорушення щодо заниження податкових зобов'язань ТОВ «Авантаж 7» з акцизного податку у загальній сумі 2 273 956,00 грн.
Контролюючим органом в ході перевірки не надано оцінку факту наявності «плюсового» значення по іншому коду товару УКТЗЕД та не проведено аналіз впливу на розрахунки сплати акцизного податку з урахуванням наявних залишків пального. Наведене, на переконання колегії суддів суперечить приписам пункту 86.10 статті 86 ПК - в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомленням-рішенням від 16.05.2019 №0001924001.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0001934001.
Згідно пункту 231.3 статті 231 ПК акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.
У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.
Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). При цьому окремі обов'язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" пункту 231.1 цієї статті, не заповнюються.
У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.
Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено.
Згідно пункту 231.6 статті 231 ПК реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відповідно до пункту 120-2.2 статті 120-2 ПК відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну/розрахунок коригування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, на які платник податку зобов'язаний скласти таку акцизну накладну/розрахунок коригування.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом акцизна накладна складається та реєструється за кожною операцією з повної або часткової реалізації пального. Водночас, норми ПК визначають також і випадки, за яких акцизна накладна може складатися за щоденними підсумками або щомісяця.
Згідно пункту 231.6 статті 231 ПК платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального не перевищує обсяг, обчислений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу.
Якщо обсяг, визначений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу, є меншим за обсяг пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригування, які платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, то платник податку зобов'язаний перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, та зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно з пунктом 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дня його подання.
При встановленні за результатами перевірки невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства контролюючий орган здійснює відповідні коригування в Єдиному реєстрі електронних акцизних накладних на підставі даних акта перевірки.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що станом на 31.03.2018 за даними бухгалтерського обліку по рахунку 28 «Товари на складі» відображено залишки пального в розрізі найменування: скраплений газ у кількості - 27922822,18 літрів, а за даними інформаційної бази СЕАРП залишки пального в розрізі найменування: скраплений газ у кількості - 47323725,11 літрів.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення враховані пояснення TOB «Авантаж 7» про те, що протягом періоду, який перевірявся відповідачем, здійснювались придбання та реалізація скрапленого газу оптом та вроздріб, що відображено в СЕАРП. Станом на 31.03.2018 кількісний об'єм скрапленого газу ТОВ «Авантаж 7» становив 47 323 725,11 літрів, що відповідає даним СЕАРП. ТОВ «Авантаж 7» вказано про те, що відповідачем здійснено некоректні розрахунки переведення ваги скрапленого газу в його об'єм, з посиланням на пункт 2.1.1 Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.11.2008 №452 та продубльовано висновки акта перевірки №520/26-15-14-01-03/33831847 від 01.08.2018, які визнані необґрунтованими рішенням Державної фіскальної служби України від 31.10.2018 №35463/6/99-99-11-01-01-25.
Також судом першої інстанції враховано, що у разі відпуску палива за системою реалізації через бланки-дозволи (талони) або паливні картки, облік відпуску товару проводиться на момент грошового розрахунку та складанню первинних фінансово-господарських документів із покупцем, а реєстрація акцизної накладної відбувається на момент відпуску палива, у відповідності до пункту 231.3 статті 231 ПК, якою передбачено, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.
У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне». Тобто аналіз реалізації товару системи бланки-дозволи (талони), картки із певної відстрочкою відпуску палива, дає суттєві зміни співставлення між бухгалтерським рахунком 28 «Товари на складі» товариства та даними системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП).
Спростувань наведеним обставинам відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів реалізації ТОВ «Авантаж 7» палива понад залишок в об'ємі 45257727,30 літрів, відображений в СЕАРП та, відповідно, не здійснення товариством реєстрації акцизних накладних при реалізації скрапленого газу.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 12.10.2020.