Справа № 640/5499/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
29 вересня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, за апеляційною скаргою Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сегрія Юрійовича у якому просив:
- визнати протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича з прийняття та підписання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.12.2018 року №327/зп-18;
- встановити відсутність визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII від 02.06.2016 року) у члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 25.10.2018 року.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 , який 24.10.2014 року був призначений наказом Міністра юстиції України на посаду члена ВККС України, не мав встановлених на те законом повноважень на час існування спірних правовідносин, оскільки такі повноваження спливли 24.10.2018 року. Відтак, його дії, які полягають в оцінюванні роботи, ухваленні та підписанні рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.12.2018 року №327/зп-18, як уповноваженою на те законом особою, є протиправними.
На переконання позивача, такі дії члена ВККС України Козьякова С.Ю. порушують його права та інтереси, оскільки стосуються процедури його оцінювання та затвердження результатів.
14.05.2019 року до позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій позивач просив заборонити Козьякову С.Ю. виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та постановлено заборонити ОСОБА_2 виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням по даній справі.
З апеляційною скаргою до суду звернувся член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьяков Сергій Юрійович та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, всупереч частини другої статті 44 КАС України щодо обов'язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, не навів мотивів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття цих заходів, або необхідності докладення значних зусиль та витрат для їх відновлення, а також не вказує ознак, які свідчать про очевидність протиправності дій Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю.
З огляду на предмет адміністративного спору щодо встановлення сутності визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від червня 2016 року № 1402-УІІІ повноважень у члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю. з 25 жовтня 2018 року, апелянт вважає, у даній адміністративній справі не може бути застосовано такий забезпечувальний захід як заборона Козьякову С.Ю. виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у забезпеченні позову. Позивач просив розглянути справу без його участі та залишити без змін ухвалу суду, про що надіслав до суду відповідне клопотання.
Представник третьої особи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в судове засідання не з'явився, про апеляційний розгляд справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів враховує, що питання представництва ВККС України в судах на законодавчому рівні не врегульовано. Разом з тим, відкладення розгляду справи через неявку представника третьої особи є недоцільним та колегія вирішила розглянути цю справу за відсутності представника ВККС України, врахувавши об'єктивні обставини, які стали причиною неявки відповідача в судове засідання, і зважаючи на непередбачуваність терміну існування цих обставин та відсутність заперечень учасників процесу проти розгляду цієї справи по суті.
При вирішенні аналогічного питання судом також прийнято до уваги позицію суддів Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2020 у справі № 9901/378/19 за адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування очевидних ознак протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав та інтересів позивача такою бездіяльністю.
Так, відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Позивач посилається на ознаки очевидної протиправної бездіяльності ОСОБА_2 щодо неприпинення останнім своїх дій, як члена ВККСУ з 25.10.2018 року, що призвело до їх оскарження та звернення до суду з вимогою про встановлення відсутності повноважень члена ВККС України у ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначених в заяві обставин ОСОБА_1 посилається на своє звернення до відповідача, копія якого долучена до матеріалів заяви, про усунення порушення діючого законодавства в діяльності ВККС України шляхом видання наказу про відрахування члена ВККС України ОСОБА_2 , в зв'язку із тим, що 25 жовтня 2018 року у нього припинились повноваження, в силу положень п.1 ч.1 ст.97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року.
До матеріалів заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 долучено копію Висновку науково-правової експертизи, виконаної на запит адвоката ОСОБА_3 у відповідності із Законом України «Про науково і науково-технічну експертизу», затвердженого Головою Ради науково-правих експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького від 25 травня 2019 року, як доказ відсутності повноважень ОСОБА_2 , як члена ВККС України з 25.10.2018 року.
Заявник зазначає, що відповідач з 25.10.2018 року продовжує обіймати посаду Голови ВККС України та приймає участь в засіданнях Комісії, як її член, приймає участь у проведенні конкурсу на зайняття посад суддів Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду України, Вищого інтелектуального суду України, що вбачається із новин, поширених на сайті Комісії, роздруківки яких позивачем також надано суду.
Вказані дії, на переконання позивача, в процесах рекомендації призначення кандидатів на посади вищевказаних судів або визнання суддів такими, що відповідають займаній посаду (наприклад, проходження кваліфікаційного оцінювання суддями перших інстанцій та апеляцій), призводять до того, що такі судді та суди не будуть вважатись такими, що призначені на підставі закону, в розумінні положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, наказом Міністра юстиції України від 24.10.2014 року №1781/5 відповідно до статей 92, 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на підставі протоколу засідання конкурсної комісії для призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.10.2014 року ОСОБА_2 призначено до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , який призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України наказом Міністра юстиції України від 24 жовтня року № 1781/5, продовжує виконувати повноваження члена Комісії до жовтня 2020 року - протягом строку, на який його було призначено.
Вказуючи про необхідність заборонити ОСОБА_2 виконувати повноваження члена ВККС України, заявник наводить норми, які на його думку, свідчать про очевидність ознак протиправності дій відповідача, однак, наведені у заяві доводи підлягають перевірці в ході розгляду справи по суті.
Однак, встановлені судом обмеження, на думку колегії суддів, свідчать про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову. Судом першої інстанції задоволено заяву про забезпечення позову без належної оцінки порушеного права позивача, тобто, достатньо не вмотивовано забезпечення позову в такий спосіб, як належний спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 - скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 09.10.2020