П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 жовтня 2020 р. Категорія: 108070000м.ОдесаСправа № 420/2353/20
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Юніон Груп” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення № UA500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00020 від 18.02.2020 року, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби в якому позивач просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року, та картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00020 від 18.02.2020 року, мотивуючи його тим, що приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів UА500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року та видаючи картку відмови №UА500030/2020/00020 від 18.02.2020 року, відповідач діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року, та картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00020 від 18.02.2020 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 500030/2020/202013 від 18.02.2020 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2019 року між компанією “SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED” (Китай), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРПВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП”, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 19YG-099, за умовами якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину Договору. (а.с. 36-42)
На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник “SYNERGY TRAIDING COMPANY LIMITED” поставило Позивачу партію товару: Іграшки на колесах для катання дітей, які не мають електричних і електронних компонентів, без педалей, у частково розібраному стані для зручності транспортування: біговели - 6256 шт. Торгівельна марка - “CORSO”. Виробник - “SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED”. Країна виробництва - “CN” (Китай).
З метою здійснення митного оформлення товару, ТОВ “ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” до Одеської митниці Держмитслужби 18.02.2020 року була подана митна декларація № UA500030/2020/202013, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. (а.с. 54-55)
Як зазначає позивач, до митного оформлення ним були подані всі наявні документи, про що ТОВ “ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” також повідомляла митний орган листами від 18.02.2020 року. (а.с. 50,51)
Відповідачем, у свою чергу, було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00020 від 18.02.2020 року (а.с. 15-16), якою Відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів па підставі рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року. (а.с. 13-14)
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року (а.с. 13-14) митним органом встановлено такі порушення:
1) відповідно п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 “вартість кожної партії Товарів визначається відповідно до Специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід'ємною частиною цього Контракту”, до митного оформлення Специфікації до вищезазначеного контракту не надавались;
2) п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 визначено декілька умов та термінів оплати за товари, але в наданих до митного оформлення документах що стосуються товарів (інвойсах, прайс-листах та інш.), відсутні конкретні умови та терміни оплати;
3) в наданих до митного оформлення інвойсах від 18.12.2019 року № J254Z19-22, від 18.12.2019 року № J254Z19-23, від 18.12.2019 року № J254Z19-24 визначена поставка товарів на умовах FOB, але в зазначених Інвойсах підсумкова вартість товарів вказана з урахуванням перевезення, тобто суперечить визначеним умовам поставки товарів FOB; до митного оформлення не надавались документи, перелік, яких наведено у наказі МФУ від 24.05.12 №599, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
4) відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. В наданих до митного оформлення документах що стосуються товарів (зовнішньоекономічний контракт, інвойсах, прайс-листах та інш.) визначена поставка товарів на умовах FOB, але відсутня інформація щодо страхування товарів. Також звертає увагу, що в наданому до митного оформлення коносаменті від 14.02.2020 року №493324 в графі “оплата фрахту” міститься напис “Freight as arranged”, який перекладається з англійської мови - фрахт за домовленістю;
5) в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 19.12.2019 року № 021720190000457340 зазначено документ (можливо зовнішньоекономічний контракт) за № 19YG-099-3, який до митного оформлення не надавався.
Таким чином, як зазначено у Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року (а.с. 13-14), не було підтверджено документально такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням, транспортно-експедиційні послуги, витрати на страхування оцінюваних товарів, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.
Згідно частини 6 статті 54 орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ.
Відповідно до ч. З ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. першої ст. 57 МКУ. Згідно із ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У митному органі була відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59, МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів (з урахуванням торгівельної марки CORSO) у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить - 5, 51 доларів США/ кг (МД від 20.03.2019 року №UA500020/2019/003197). Враховуючи вищезазначене, митну вартість вищезазначених товарів скориговано. Декларанту роз'яснено права викладені у ч. З ст, 52 МКУ та роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду (а.с. 14).
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості № UA500030/2020/000007/2 від 18.02.2020 року (а.с. 13-14) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2020/00020 від 18.02.2020 року (а.с. 15-16) такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів.
При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Перша підстава прийняття рішення про коригування: “1) відповідно п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 “вартість кожної партії Товарів визначається відповідно до Специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід'ємною частиною цього Контракту”, до митного оформлення Специфікації до вищезазначеного контракту не надавались;”. В даному випадку суд зазначає, що відповідно до п 1.1 Контракту № 19УG-099 від 24.10.2019 року (а.с. 36-42) чітко вказано, - “...В порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити товари (далі - “Товар”), кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (Специфікаціях) па кожну поставку, що становлять невід'ємну частину цього Контракту...”. Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, до митного оформлення разом із контрактом було надано інвойси від 26.10.2019 року № ТСU-5912F, ТСU-5913F, ТСU-5914F, ТСU- 5915F, ТСU-5916F, ТСU-5917F які і є специфікаціями у відповідності до п. 1.1 Контракту № 19УG-099 від 24.10.2019 року.
Стосовно другої підстави: “ 2) п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 визначено декілька умов та термінів оплати за товари, але в наданих до митного оформлення документах що стосуються товарів (інвойсах, прайс-листах та інш.), відсутні конкретні умови та терміни оплати;”, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 4.3. Контракту від 24.10.2019 року № 19УG-099 оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. Згідно до п. 4.3.1. контракту - оплата може проводитись частинами. Тобто в даному Контракті передбачено фактично будь-яку можливість оплати за товар. Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 року, по справі № 803/3649/15. Суд звертає увагу на те, що в інвойсах, які було надано ТОВ “Торгівельна компанія Юніон Груп” до митного оформлення містяться посилання на Контракт від 24.10.2019 року № 19УG-099, що давало можливість митному органу встановити належність товару, на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки.
Третя підстава прийняття рішення про коригування: “в наданих до митного оформлення інвойсах від 18.12.2019 року № J254Z19-22 (а.с. 20), від 18.12.2019 року № J254Z19-23 (а.с. 21), від 18.12.2019 року № J254Z19-24 (а.с. 22) визначена поставка товарів на умовах FOB, але в зазначених Інвойсах підсумкова вартість товарів вказана з урахуванням перевезення, тобто суперечить визначеним умовам поставки товарів FOB; до митного оформлення не надавались документи, перелік, яких наведено у наказі МФУ від 24.05.12 №599, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів”. Суд зазначає, що в інвойсах від 18.12.2019 року № J254Z19-22, від 18.12.2019 року № J254Z19-23, від 18.12.2019 року № J254Z19-24, суму фрахту вказано окремо та вона складає 2150 доларів США, за кожну партію товару, що сумі становить 6450 доларів США. Водночас, у графі “ 42” МД було визначено вартість товару - 61 794, 76 доларів США, що ідентично загальній сумі інвойсів, без урахування фрахту. При цьому, у Контрактом № 19YG-099 не встановлено жодних заборон Продавцю стосовно оплати фрахту.
Стосовно четвертої підстави: “відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. В наданих до митного оформлення документах що стосуються товарів (зовнішньоекономічний контракт, інвойсах, прайс-листах та інш.) визначена поставка товарів на умовах FOB, але відсутня інформація щодо страхування товарів. Також звертає увагу, що в наданому до митного оформлення коносаменті від 14.02.2020 року №493324 в графі “оплата фрахту” міститься напис “Freight as arranged”, який перекладається з англійської мови - фрахт за домовленістю;”, суд зазначає наступне. FOB (...named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (...назва порту відвантаження) - термін Інкотермс 2000, 2010 та 2020, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищеннятовару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. При цьому, суд звертає увагу, що страхування при FOB є зоною відповідальності покупця (Позивача), якщо він вважає, що це потрібно. Контрактом № 19YG-099 від 24.10.2019 року не передбачено падання документів зі страхування товару покупцю. Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов'язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.06.2019 року по справі №821/408/18.
П'ята підстава: “в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 19.12.2019 року № 021720190000457340 зазначено документ (можливо зовнішньоекономічний контракт) за № 19YG-099-3, який до митного оформлення не надавався.”. Як зазначає позивач, дані розбіжності виникли в результаті технічної помилки з боку продавця товару - “SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED”. Водночас, відомості із експортної накладної країни-відправника, а саме номера контейнерів, що фігурують також і у інвойсах і у пакінг листах - повністю збігаються із номерами контейнерів, вказаних у коносаменті (Bill of lading) № 493324 від 14.02.2020 року.(а.с. 23) Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14: “Товариство не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації”.
Щодо застосування Відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів, слід зазначити наступне.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною деклараціями та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використану Декларації не надано відповідачем до матеріалів справи.
В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС.
Слід звернути увагу на те, що відповідачем не подані також і докази проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.
Правову позицію з цього питання сформував Верховний Суд, зазначивши, що “формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню” (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
У зв'язку із цим колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_1 про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
Позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.
Тобто, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.
Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року по справі № 420/2353/20, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.