П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6975/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 08.09.2020р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», державне підприємство «Сетам», про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», державне підприємство «Сетам», в якому просила суд:
- визнати протиправними і незаконними дії заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренко А.В. щодо відкриття виконавчого провадження №61093076 з примусового виконання виконавчого напису №4658, виданого 12.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 555 049, 47 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»;
- скасувати постанову заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Гончаренко А.В. від 29.01.2020р. про відкриття провадження №61093076 з примусового виконання виконавчого напису №4658, виданого 12.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 555 049, 47 гривень на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Позов обґрунтовувала тим, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження №61093076 від 29.01.2020р. винесено відповідачем з порушенням приписів п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ, який поданий стягувачем з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, державним виконавцем не враховано, що виконавчий документ пред'явлено до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача) або місцезнаходженням майна боржника. Також, ОСОБА_1 зазначала, що органом ДВС в рамках виконавчого провадження №61093076 проводяться виконавчі дії з продажу нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1 ), на яке звернуто стягнення всупереч положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зокрема, іпотечна квартира, на яку звертається стягнення, є єдиним житлом боржника, а тому на неї не може бути звернуто стягнення під час дії мораторію, встановленого вказаним Законом. Посилалася позивач і на порушення державним виконавцем порядку надіслання документів виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, встановленого статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 08.09.2020р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення поданого нею позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача, що право виконавця відкривати виконавче провадження обмежується територією, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби. У заяві про примусове виконання виконавчого напису стягувач вказав місцем проживання (перебування) боржника адресу: АДРЕСА_2 . Однак, ОСОБА_1 за вказаною адресою ніколи не проживала, не була зареєстрованою та не перебувала. Місцезнаходженням іпотечного майна є АДРЕСА_3 , що відноситься територіально до Приморського району м.Одеси, а у виконавчому написі місцем проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_4 , що територіально відноситься до Суворовського району м.Одеси. Крім того, функції Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не розповсюджуються на територію, за адресою якої розташована та зареєстрована Кредитна спілка «Южная столица», засновником (учасником) якої є позивач.
Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про дотримання стягувачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» трирічного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, встановленого ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що ані відповідачем, а ні ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було доведено, з якої саме дати перестали існувати обставини чи закінчився строк дії заборони, які обумовили попереднє повернення виконавчого напису стягувачу на підставі п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», та з якого строку почався новий відлік строку повторного пред'явлення виконавчого напису до виконання після переривання строку.
Посилається апелянт і на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховано твердження позивача щодо проведення відповідачем виконавчих дій з продажу нерухомого майна в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також щодо невідповідності інформації у звіті ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» про незалежну оцінку майна від 18.05.2020р. та інформації на офіційному сайті ДП «Сетам» дійсним обставинам.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.12.2006р. між ЗАТ«ОТП БАНК», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки №PML-500/208/2006, згідно якого ОСОБА_1 , в забезпечення виконання взятих на себе боргових зобов'язань за кредитним договором №ML-500/208/2006 від 15.12.2006р. перед ЗАТ«ОТП БАНК», передала Іпотекодержателю в Іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві власності.
12.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис №4568 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом 54 298,32 дол. США; заборгованість по відсотках за користування кредитом 14 930,94 дол. США; витрати, пов'язанні із вчиненням виконавчого напису 1700 грн.
28.01.2020р. до Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від ТОВ «ОТП Факториг Україна» надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з виконання напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №4568 від 12.07.2013р.
В поданій заяві адресою місця проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_5 .
29.01.2020р. постановою заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. відкрито виконавче провадження №61093076 з примусового виконання виконавчого напису №4658 виданого 12.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 555 049,47 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
З матеріалів справи, також, вбачається, що в подальшому в рамках виконавчого провадження №6109307 заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. винесено постанови: від 31.01.2020р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 31.01.2020р. про стягнення виконавчого збору; від 07.02.2020р. про арешт майна боржника; від 06.05.2020р. про опис та арешт майна (коштів) боржника; від 14.05.2020р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Не погоджуючись з правомірністю дій заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренко А.В. щодо відкриття виконавчого провадження №61093076 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №4658 від 12.07.2013р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку та просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ОТП Факториг Україна» 28.01.2020р. звернулось до Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №4568 від 12.07.2013р. з дотриманням строку пред'явлення виконавчого напису до виконання. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача, що виконавче провадження відкрито відповідачем з порушенням ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником (учасником) кредитної спілки «Южная столица», адреса місцезнаходження якої (вул. Гайдара 7, м.Одеса) відноситься до Малиновського району м.Одеси. Зазначене, за висновками суду першої інстанції, свідчить про те, що Другим Малиновським відділом ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна позивача.
Що ж до посилань ОСОБА_1 на відсутність підстав для звернення стягнення, у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то суд першої інстанції визнав їх необґрунтованими, зазначивши, що ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, яка не містить такої підстави для повернення як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення. Суд першої інстанції врахував, що ч.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, однак, за висновками суду, повернення виконавчого документу за вказаною статтею здійснюється після відкриття виконавчого провадження.
Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача щодо невідповідності звіту про незалежну оцінку майна від 18.05.2020р. та інформації на офіційному сайті ДП «СЕТАМ» дійсним обставинам, оскільки зазначене не відноситься до предмету спору.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого, як виконавчих написів нотаріусів.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).
В той же час, частиною першою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
За змістом ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.
За правилами п.3 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У пункті 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
При цьому, згідно п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідний орган ДВС приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких територіально знаходиться у межах зони діяльності такого органу ДВС, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, виконавче провадження було відкрито заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. за заявою стягувача ТОВ «ОТП Факториг Україна», в якій фактичним місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_5 .
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказана адреса є адресою місця проживання, перебування або роботи боржника - ОСОБА_1 . Будь-яких даних, які б підтверджували наявність майна у позивача за адресою: АДРЕСА_5 , відповідачем до суду першої та суду апеляційної інстанцій не надано.
При цьому, при зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач заперечує будь-яке відношення до зазначеної адреси.
В матеріалах справи міститься копія договору іпотеки №PML-500/208/2006 від 15.12.2006р., укладеного між ЗАТ«ОТП БАНК», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, в якому місцем проживання позивача зазначено: АДРЕСА_4 .
Така ж адреса місця проживання боржника зазначена і у виконавчому написі нотаріуса №4658 від 12.07.2013р.
На час відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів зазначає, що вказана у заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса без перевірки державним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни місця виконання.
Таким чином, особливої уваги слід приділити необхідності встановлення дійсності адреси у випадку, коли документальні підтвердження її відповідності місцю проживання чи перебування відсутні.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що Другим Малиновським відділом ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна позивача. При здійсненні такого висновку суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником (учасником) Кредитної спілки «Южная столица» (код ЄДРПОУ 35406586), місцезнаходженням якої є: вул. Гайдара 7, м.Одеса, що відповідає Малиновському району м.Одеси.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки згідно відомостей, які містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України (http://just.odessa.gov.ua/files/upload/images/Mal2.jpg), наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017р. №354/03-06 затверджено дислокацію дільниць Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно якої вулиця Гайдара (м.Одеса) не відноситься до переліку територій, на які поширюється компетенція відповідача.
Більше того, пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, заява стягувача ТОВ «ОТП Факториг Україна», в якій повідомлялося про те, що ОСОБА_1 є співзасновником Кредитної спілки «Южная столица» (код ЄДРПОУ 35406586), надійшла до Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) тільки 14.08.2020р., тобто більше ніж через шість місяців після відкриття виконавчого провадження №61093076.
Встановивши у даній справі, що передумовою прийняття оскаржуваної у справі постанови про відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у заяві стягувача сторонньої адреси боржника, суд вважає неприйнятним подальше провадження державним виконавцем виконавчих дій за неналежним місцем виконання, адже всі подальші дії відбуватимуться всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, встановивши, що постанова заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. від 29.01.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61093076 прийнята не за підвідомчістю та, як наслідок, за відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.
При цьому, колегія суддів не надає правову оцінку посиланням позивача на пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки питання про прийняття виконавчого документу до виконання, в тому числі і щодо дотримання строків, встановлених ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», у даному випадку вирішувалося органом, який не був уповноважений на вчинення відповідних дій.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 08.09.2020р. підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 статті 139 Кодексу передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №9 від 28.07.2020р.
При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн., що підтверджується квитанціями №1-1631К від 10.09.2020р. та №38819 від 24.09.2020р.
Крім того, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 630,60 грн. за подання до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією №8 від 28.07.2020р.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що стягненню на користь ОСОБА_1 з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) (за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень) підлягає сума сплачених позивачем судових витрат в загальному розмірі 2732,60 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 272, 287, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренко Андрія Віталійовича щодо відкриття виконавчого провадження №61093076 з примусового виконання виконавчого напису №4658, виданого 12.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко Андрія Віталійовича від 29 січня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61093076.
Стягнути з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Одеса, вул. Бабеля, 6, код ЄДРПОУ 41405463) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2732,60 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дві гривні 60 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 жовтня 2020 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук