П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3123/20
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 08.09.2020р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повідомлення позивачу ким і коли був затверджений зразок посвідчення реабілітованого сіро-блакитного кольору, яке видане ОСОБА_3 06.05.2014р.; зобов'язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомити ОСОБА_3 ким і коли був затверджений зразок посвідчення реабілітованого сіро-блакитного кольору, яке видане йому 06.05.2014р.
Позов обґрунтовував тим, що в травні 2014 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано ОСОБА_3 посвідчення реабілітованого, яке не відповідає зразку посвідчення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №48 від 24.06.1991р., а саме: воно не вишневого, а сіро-блакитного кольору. 18.05.2020р. та 27.05.2020р. ОСОБА_4 звертався до виконкому Миколаївської міської ради із запитами, в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в яких просив відповідача повідомити ким і коли був затверджений зразок посвідчення реабілітованого сіро-блакитного кольору, яке видане ОСОБА_3 06.05.2014р. Однак, виконавчий комітет Миколаївської міської ради в листах від 22.05.2020р. та від 28.05.2020р., надісланих позивачу, не надав запитуваної ним інформації, чим порушив право ОСОБА_5 на отримання інформації.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 08.09.2020р., з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що виконком Миколаївської міської ради повідомив ОСОБА_3 ким і коли був затверджений зразок посвідчення реабілітованого сіро-блакитного кольору, оскільки у листах відповідача від 22.05.2020р. та від 28.05.2020р. відсутня відповідна інформація.
Також, апелянт посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №48 від 24.06.1991р. затверджено зразок посвідчення сірого кольору, а на підставі Постанови КМУ №564 від 05.10.1992р. слово «сірого» у Постанові №48 від 24.06.1991р. замінено на слово «вишневого». З вказаного слідує, що Кабінет Міністрів України затверджував «Посвідчення» сірого кольору і «Посвідчення реабілітованого» вишневого кольору. Однак, ОСОБА_3 видано «Посвідчення реабілітованого» сіро-блакитного кольору, яке не відповідає зразкам, затвердженим КМУ.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2014р. виконавчий комітет Миколаївської міської ради видав ОСОБА_3 посвідчення реабілітованого серії НОМЕР_1 .
18.05.2020р. ОСОБА_4 звернувся до виконкому Миколаївської міської ради із запитом на інформацію, в якому просив повідомити ким і коли був затверджений зразок посвідчення реабілітованого сіро-блакитного кольору, яке видане йому 06.05.2014р.
У відповідь на вказаний запит виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом від 22.05.2020р. повідомив позивача, що зразок посвідчення про пільги реабілітованих затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №48 від 24.06.1991р. «Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Пунктом 2 вказаної Постанови Державному комітету по пресі за замовленням Міністерства соціального забезпечення було доручено організувати виготовлення бланків посвідчень відповідного зразка для реабілітованих громадян і вкладиші до них із викладенням відомостей про надання відповідних пільг.
Також, у листі від 22.05.2020р. зазначено, що видане виконкомом ОСОБА_3 посвідчення отримано від комісії з питань поновлення прав реабілітованих Миколаївської обласної ради.
Із запитом аналогічного змісту ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Миколаївської міської ради і 27.05.2020р.
Листом від 28.05.2020р. відповідач повідомив позивача про результати розгляду його запиту та надав інформацію, яку ним вже було надано листом від 22.05.2020р. Крім того, повідомлено позивачу, що жодного посвідчення реабілітованого вишневого кольору від Міністерства соціального забезпечення до міської комісії з питань поновлення прав реабілітованих для видачі не надходило. У своїй роботі міська комісія користувалася сіро-блакитними посвідченнями, одне з яких видано ОСОБА_3 06.05.2014р.
ОСОБА_4 , вважаючи, що у листах від 22.05.2020р. та від 28.05.2020р. виконком Миколаївської міської ради не надав відповіді по суті поставлених ним у запитах від 18.05.2020р. та від 27.05.2020р. питань, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем запити про надання публічної інформації розглянуто виконкомом у строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та на них надано повну відповідь по суті поставлених заявником питань.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Аналіз наведеної правової норми, в контексті визначених преамбулою до Закону України №2939-VI меж його правового регулювання, дає підстави колегії суддів для висновку, що обов'язковими умовами, за яких інформація набуває ознаки публічної є її отримання (створення) в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або фактична наявність такої у розпорядженні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації чи така, що становить публічний інтерес.
Так, статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. То ж, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Предметом позову в даній справі є, на думку позивача, бездіяльність виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо надання інформації на його запити від 18.05.2020р. та від 27.05.2020р.
Бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є саме пасивна поведінка відповідного суб'єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та (або) іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що надані ОСОБА_6 відповіді охоплюють питання, порушені ним в інформаційних запитах, зі змісту яких слідує, що зразок посвідчення про пільги реабілітованих затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №48 від 24.06.1991р. «Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».
Тобто, відповідь стосовно предмета звернення є повною та надана уповноваженою особою.
Надання розпорядником публічної інформації запитувачу інформації, яка не співпадає з його очікуваннями, не може вважатися відмовою у наданні інформації, або свідчити про неправдивість наданої відповіді.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідь є належною у розумінні приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зазначена в ній інформація у повній мірі відповідає питанням, порушеним у інформаційних запитах ОСОБА_7 .
При цьому, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_8 не надано жодного доказу в підтвердження своїх доводів про недостовірність інформації, зазначеної в листах виконавчого комітету Миколаївської міської ради 22.05.2020р. та від 28.05.2020р.
Незгода позивача з результатами розгляду його запиту на інформацію не свідчить про недотримання відповідачем положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», посиланням на який ОСОБА_4 обґрунтовував свої позовні вимоги.
Фактично позивач не погоджується з діями виконкому щодо видачі йому 06.05.2014р. «Посвідчення реабілітованого» сіро-блакитного кольору, яке не відповідає зразкам вишневого кольору, затвердженим КМУ.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідність посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_3 06.05.2014р., зразку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, є предметом судового розгляду у судовій справі №400/1508/20. Колегія суддів враховує, що до компетенції відповідача належить видача посвідчень реабілітованого, але не їх виготовлення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та про відсутність підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.2 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії незначної складності, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 жовтня 2020 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук