про залишення позовної заяви без руху
12 жовтня 2020 року справа № 580/3934/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/3934/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Черкаській області
про визнання дій протиправними, прийнято ухвалу.
18.09.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, з підстав викладених у листі від 28.08.2020 № 889/01/29-2020;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому прийнято рішення про виплату;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області, на підставі раніше поданої ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області заяви від 10.05.2019 і доданих документів скласти і затвердити висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому прийнято рішення про виплату;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області, на підставі раніше поданої ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області заяви від 10.05.2019 і доданих документів, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому прийнято рішення про виплату.
У зв'язку з тим, що позовну заяву було подано без дотримання вимог статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
В ухвалі від 21.09.2020 зазначено, що недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: надання засвідчених у встановленому порядку копій документів, доданих до матеріалів позовної заяви; визначення способу захисту порушеного права.
06.10.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшли документи у порядку усунення недоліків - нова редакція позовної заяви, відповідно до якої позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, з підстав викладених у листі від 28.08.2020 № 889/01/29-2020.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У позові зазначено про протиправність відмови Головного управління Національної поліції в Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, з підстав викладених у листі відповідача від 28.08.2020 № 889/01/29-2020, проте не обґрунтовано, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не сформовано вимоги щодо захисту порушеного права.
В ухвалі від 21.09.2020 зазначалось, що у обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі № 580/2645/19 та від 27.05.2020 у справі № 580/955/20, проте відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення має наслідком відповідальність, встановлену законом.
У новій редакції позовної заяви у обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання рішення у справі від 27.05.2020 № 580/955/20, проте не обирає належного способу захисту, передбаченого статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а подає «новий» позов.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 803/688/18 зазначено, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України), що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що у листі від 28.08.2020 № 889/01/29-2020 йдеться про те, що лист прийнято на виконання рішення від 27.05.2020 у справі № 580/955/20.
Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 819/1430/17, 12.11.2018 № 806/3099/17 та 21.11.2019 № 802/1933/18-а.
Верховний Суд у справі № 295/13613/16-а зазначив, що судове рішення виконується безпосередньо, та для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Суд також врахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд дійшов висновку про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом:
- визначення способу захисту порушеного права.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова