Справа № 560/339/19
13 жовтня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Також суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" з 01 січня 2018 року виходячи з розміру 90% сум грошового забезпечення.
Рішення суду набрало законної сили 21 грудня 2019 р.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
Позивач зазначає, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.01.2020 р. було відкрите виконавче провадження ВП № 60957228 за виконавчим листом у справі 560/339/19. Вважає, що державним виконавцем не вчинені дії з метою виконання судового рішення в межах вказаного виконавчого провадження, оскільки відповідач не виплачує перераховану суму коштів. Позивач просить зобов'язати державного виконавця вчинити дії щодо забезпечення реального виконання рішення суду.
Суд призначив розгляд заяви в порядку письмового провадження, ухвалу скеровано сторонам.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив на заяву про встановлення судового контролю, у якому просить відмовити у її задоволенні. Покликається на те, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведений перерахунок пенсії позивача, в результаті якого нарахована доплата за період з 01.01.2018 року по 31.01.2020 року в сумі 35025,19 грн., а з 01.02.2020 року розмір пенсії позивача склав 15965,20 грн. (з урахуванням судового рішення). Вказує на те, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року позивачу здійснений відповідно до постанови №103, виплата перерахованих підвищених пенсій відповідно до пункту 2 цієї Постанови проводився з 01 січня 2018 року у розмірі 50 відсотків, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків, а з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зазначає, що рішення суду від 20.11.2019 року по справі № 560/339/19 було виконане до скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, відтак відомості про позивача були включені до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, присвоєний реєстраційний номер. На думку відповідача, скасування зазначеного порядку створює правову невизначеність у даному питанні, яка може бути усунута лише шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Зважаючи на це, решта суми доплати до пенсії позивача може бути виплачена після врегулювання питання на законодавчому рівні.
Відповідач зазначає, що сума доплати згідно з проведеним перерахунком пенсії ОСОБА_1 за період з 21.12.2019 року по 31.01.2020 року у розмірі 4167,26 грн. була виплачена у січні 2020 року, а сума доплати за період з 01.01.2018 року по 20.12.2019 року в розмірі 30857,93 грн. буде виплачена при відповідному фінансуванні.
Вирішуючи заяву позивача, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахована пенсія позивача з 01 січня 2018 року з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, нарахована відповідна доплата, часткову виплату якої здійснено у січні 2020 року.
У той же час, інша частина перерахованої пенсії ( доплата за період з 01.01.2018 року по 20.12.2019 року) позивачу не виплачена.
Здійснення перерахунку пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки суд зобов'язав пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії.
Механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Постановою КМУ від 22 серпня 2018 р. № 649. Ця постанова КМУ передбачала Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також певну черговість виконання рішень на підставі обліку рішень судів у відповідному реєстрі ( залежно від дати їх надходження до боржника - ПФУ) Пунктом 10 Порядку було передбачено, що виділення коштів для виплат здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19 щодо незаконності вказаного Порядку було змінене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року, та визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Отже, до 22.07.2020 року зазначений Порядок №649 був діючим, відтак боржник зобов'язаний був ним керуватись, тобто вчиняти відповідні активні дії з метою виконання рішення суду, зокрема: вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, подавати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника та інші документи і розрахунки згідно з Порядком, а відповідна уповноважена комісія ПФУ повинна була розглянути ці документи та провести відповідну перевірку розрахунку для виплати.
Натомість, відповідачем не доведено, що до 22.07.2020 року ним вчинялись будь-які дії з метою реалізації цього Порядку, не надані докази того, що позивача було включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, зазначених у п.5 Порядку №649, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою, тобто вчинення дій з метою виконання судового рішення в повному обсязі. Крім того. відсутні докази будь-яких дій з метою отримання відповідного фінансування для виконання судового рішення у повному обсязі.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Посилання відповідача на те, що суд під час розгляду справи не встановлював судовий контроль і не зобов'язував подати звіт про виконання судового рішення, ніяким чином не свідчить про зняття з відповідача обов'язку виконати рішення суду у повному обсязі або відсутність відповідальності за його невиконання.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, як вбачається зі змісту цієї норми, вона не обмежує право суду щодо застосування заходів судового контролю стадією судового розгляду, відтак не виключає можливості вживати їх вже після прийняття рішення або коли рішення набрало законної сили.
Зазначений інститут процесуального права покликаний сприяти своєчасному виконанню рішень судів і стимулювати суб'єктів влади діяти добросовісно, не ухиляючись від виконання приписів закону.
Як вбачається зі змісту ухвали Великої Палати Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17, Велика палата дійшла висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю у формі зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду, за заявою позивача, поданою вже після набрання рішенням законної сили. Таким чином, Верховний Суд сформував чітку правову позицію, яка відповідає змісту та призначенню ст.382 КАС України, як однієї з гарантій того, що судові рішення повинні виконуватись належним чином.
За результатами розгляду звіту або у разі його неподання у строк, встановлений судом, може бути вирішене питання про накладення штрафу на відповідальну посадову особу суб'єкта владних повноважень.
Суд також вкотре звертає увагу органу Пенсійного фонду на те, що невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність, якщо це об'єктивно не підтверджено будь-якими належними доказами (листи про відсутність коштів не є належними доказами), порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд визнав порушення ст.6 Конвенції, зазначивши, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Відтак, невиконання рішення суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків або покликанням на неврегульованість порядку виплати підзаконним актом.
Зважаючи на це, суд вважає необхідним задоволити клопотання позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт.
Водночас, суд звертає увагу на те, що питання виконавчого провадження, зокрема правомірність або протиправність дій державного виконавця під час виконання конкретного рішення суду не є предметом дослідження в порядку положень КАС України, які встановлюють процедуру судового контролю.
Згідно зі статтями 382 та 383 КАС України суд може вчиняти певні дії лише щодо суб'єкта владних повноважень, не на користь якого прийняте рішення, тобто відповідача. У той же час, питання примусового виконання рішень органом ДВС а також оцінки ефективності процесу виконання даними статтями не охоплюються.
Інший порядок здійснення судового контролю визначений статтею 287 КАС України, яка передбачає право особи звернутись до суду з позовом, якщо вона вважає, що відповідні дії, бездіяльність або рішення органу ДВС чи його посадової особи порушили її права та інтереси.
Суд погоджується з доводами позивача щодо неефективності процедури виконання рішень судів на користь громадян, яка обумовлюється багатьма причинами, які не залежать від суду. Також суд враховує, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець дійсно володіє достатнім обсягом повноважень для спонукання боржника належним чином виконати рішення суду (запити державного виконавця, прийняття постанов про накладення штрафів, звернення до правоохоронних органів з відповідними повідомленнями тощо)
Водночас, як вбачається зі змісту норм КАС України щодо судового контролю (статті 382 та 383 КАС України) суд не наділений повноваженнями після розгляду справи по суті вживати заходи примусу щодо державного виконавця, у чиєму провадженні перебуває виконавчий документ ( наприклад зобов'язувати вчиняти дії, притягувати до відповідальності, визнавати дії протиправними тощо)
Зважаючи на це, суд роз'яснює, що питання оцінки дій, бездіяльності, рішень або ефективності роботи державного виконавця можуть вирішуватись саме під час розгляду відповідного позову до посадової особи або органу ДВС.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 з питань судового контролю за виконанням рішення у справі №560/339/19 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у п'ятнадцятиденний строк з дати отримання цієї ухвали подати Хмельницькому окружному адміністративному суду звіт про повне виконання рішення суду від 20 листопада 2019 року у цій справі.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок