13 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/202/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду позивач зазначає, що до грудня 1999 року отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено.
05.12.2018 року представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області через Генічеський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 року, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити запит пенсійної справи, інших недостатніх для поновлення виплати пенсії документів, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України. Справжність підпису на заяві, особу довіреної особи встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено нотаріусом.
Листом № 3054/02-04 від 17.12.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області в поновленні виплати пенсії за віком відмовлено.
15.03.2019 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року по справі № 540/551/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 05.12.2018 року з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 3705/03-04 від 19.12.2019 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні пенсії за віком.
В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що заявницею не дотримано встановленого Порядку звернення за призначенням пенсії (відсутня архівна пенсійна справа).
Оскільки ОСОБА_1 не надавала заяву на запит пенсійної справи, підстави щодо витребування архівної пенсійної справи з органів, які призначали пенсію, відсутні.
Вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 року, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. 27, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надбавкою до пенсії як дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року.
Ухвалою суду від 29.01.2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою суду від 17.02.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12.03.2020 року.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про закриття провадження у справі. Наступне судове засідання призначено на 01.04.2020 року.
Ухвалою суду від 01.04.2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
08.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що позивачка не зверталася із заявою на запит пенсійної справи до Управління, тому відсутні будь-які підстави щодо витребування архівної пенсійної справи з органів, які призначили пенсію. Строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий на ім'я ОСОБА_1 сплинув 09.12.2018, підстави для прийняття документів в Управління відсутні. Крім того, відсутні підстави для нарахування та виплати надбавки "дитина війни". Щодо проведення індексації, відповідач зазначає, що з 01.10.2017 відповідно до Закону № 2148 індексація пенсії не здійснюється. Щодо виплати компенсації відповідач зазначає, що це є дискреційними повноваження. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.10.2020 року поновлено провадження в адміністративній справі.
Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка з грудня 1999 року виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де 26.07.2002 р. взята на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль.
05.05.1995 р. ОСОБА_1 Євпаторійським міським відділом соціального захисту населення призначено пенсію, про що зроблено відмітку в трудовій книжці.
Пенсійні виплати позивачу припинено у 1999 році у зв'язку з її виїздом на постійне місце проживання за кордон.
05.12.2018 р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області (Генічеський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати, поновити пенсію з 07.10.2009 р., із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити запит пенсійної справи, інших недостатніх для поновлення виплати пенсії документів, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 р. відповідно до пенсійної реформи України. До заяви долучено пакет документів: нотаріально засвідчені копії довіреності від 29.10.2018 р. № 914/18 та паспорту від 09.12.1998 р. АС № 710560, нотаріально засвідчена копія картки платника податків від 04.12.2018 р. № 403-18-10291, нотаріально засвідчена копія трудової книжки від 21.07.1960 р., а також заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок від 05.12.2018 р., копія паспорта представника.
Листом від 17.12.2018 р. № 3054/02-04 Генічеський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Херсонській області повідомив представника позивача Акермана О.М. про відмову в поновленні виплати пенсії, оскільки громадянка ОСОБА_1 не дотрималась вимог абз.2 п.3 Порядку 22-1 та не надала заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії особисто до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Херсонській області.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі № 540/551/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській, викладену в листі від 17.12.2018 р. № 3054/02-04, щодо поновлення, перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 05.12.2018 р. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19.12.2019 року № 3705/03-04 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявницею не дотримано встановленого Порядку звернення за призначенням пенсії (відсутня архівна пенсійна справа).
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок).
Частиною І Порядку регламентовано питання звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Так, відповідно до положень пункту 1.5 Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Заяву до органу, що призначає пенсію, про запит пенсійної справи особи, яка потребує опіки (піклування), якій опікуна (піклувальника) не призначено і яка перебуває на довготривалому лікуванні у закладі охорони здоров'я, подає адміністрація цього закладу.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Відмовляючи в поновленні виплати пенсії відповідач зазначав, що заяви на запит пенсійної справи при поданні документів про поновлення виплати пенсії, відповідачу не надано, відтак у пенсійного органу не виникло обов'язку витребування пенсійної справи, без отримання якої у відповідача відсутні підстави для поновлення виплати пенсії.
Суд вважає такі посилання безпідставними, такими, що не передбачені чинним пенсійним законодавством та зазначає, що відповідач фактично намагався застосувати аналогію закону (з випадком, якщо заява подається особою за новим місцем проживання) та по суті посилався на пункт 1.5 Порядку, згідно якого заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
На підставі вказаного відповідач дійшов до висновку, що обов'язковою умовою для здійснення запиту пенсійної справи від іншого територіального органу пенсійного фонду є особисто подана заява пенсіонера.
Водночас, на думку суду, з урахуванням відсутності законодавчо врегульованого порядку запиту пенсійної справи особи, що знаходилась на пенсійному обліку на тимчасово окупованій території, правильним є застосування норм Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затвердженого Постановою КМУ від 02 липня 2014 року № 234.
Відповідно до підпунктів 3 та 4 зазначеного Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
З наведеного вбачається відсутність передбаченого законодавством обов'язку пенсіонера подавати заяву про витребування пенсійної справи при поновленні пенсії особі, яка виїхала за кордон на постійне місце проживання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18 зазначила, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз положень ст. 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон від 09.07.2003 № 1058-IV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Велика Палата Верховного Суду серед іншого зазначила, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Крім того обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Також окрему увагу слід звернути на рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною ст. 14 у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії "презумпції знання закону", тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.
Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа №815/1226/18).
З огляду на вищевказане, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18 та враховуючи межі позовних вимог у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З приводу вимоги про проведенням індексації, суд зазначає що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що порядок індексації та перерахунку пенсій визначений ст. 42 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Однак, питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції органу Пенсійного фонду при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18.
Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасними, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Водночас, ч. 2 ст. 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, до якої відсилає ч. 2 ст. 49 цього Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок № 159).
Так, статтями 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Таким чином, позовна вимога в частині виплати компенсації частини доходів підлягає задоволенню (висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18).
Водночас, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку пенсії, з врахуванням стажу, заробітної плати, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, а також здійснення осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України та вважає їх передчасними.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право (можливе) на отримання перерахунку пенсії при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд на підставі ч. 2 ст. 77 КАС України суд не бере до уваги, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваної відмови у поновленні виплати позивачу пенсії за віком, викладеної у листі від 19.12.2019 року № 3705/03-04.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із компенсацією втрати частини доходів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1610006665.1 від 10.02.2020 року.
Таким чином, суд вважає, що сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з ГУ ПФУ в Херсонській області у сумі по 420,40 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул.28 Армії, 6, м. Херсон, 73036), викладену в листі від 19.12.2019 року № 3705/03-04, щодо поновлення, перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із компенсацією втрати частини доходів.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул.28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 112010200