Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 жовтня 2020 р. справа № 520/13092/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (62303, Харківська обл., Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.20, код ЄДРПОУ 41430510) про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59109393.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
08.10.2020 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції: скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59109393.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що 25 вересня 2020 року згідно даних Єдиного реєстру боржників позивачу стало відомо що він є боржником щодо стягнення виконавчого збору. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59109393 позивач дізнався, що 30 травня 2019 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 131317,83 гривні. Позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 30 травня 2019 року у виконавчому проваджені №59109393 порушує його законні права та інтереси, є протиправною та відповідно підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що оскільки рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року у справі №619/3702/15-ц було змінено постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, то Дергачівський районний суд Харківської області повинен був видати новий виконавчий лист з урахуванням змісту резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, а виконавчий лист від 16 січня 2016 року, в свою чергу мав бути повернутий Дергачівському районному суду Харківської області, водночас, виконавче провадження №59109393 мало бути закрито, а виконавчий збір є таким, що не підлягає стягненню, проте в порушення вищевказаних норм закону цього не було здійснено, чим було порушено законні права та інтереси позивача. У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»). За таких підстав, позивач вважає, що оскільки постанова від 30 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59109393 винесена на підставі виконавчого листа віл 16 січня 2016 року, який виданий на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11.12.2015 року у справі №619/3702/15-ц, яке, в свою чергу, було змінено постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, топостанова від 30 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №59109393 є такою, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користі ПАТ «ПРИВАТБАНК» грошової суми у розмірі 1313178,38 грн., на підставі виконавчого листа №619/3702/15-д, виданого Дергачівським районним судом Харківської області. 16.01.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59109393, 30.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП№59109393 керуючись ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» у розмірі 1313171,83 грн. 30.07.2020 року до відділу надійшла заява №201903010541 від 24.07.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 25.09.2020 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП№59100393. Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку з чим державним виконавцем виведено виконавчий збір в окреме виконавче провадження ВП№63138211 та 25.09.2020 року відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 131317,83 грн. ВП№57093751, яке виконується на загальних підставах. Керуючись вищевикладеним, представник відповідача просив суд винести рішення на розсуд суду, керуючись вимогами чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно зі ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що 11 грудня 2015 року Дергачівським районним судом Харківської області було розглянуто справу №619/3702/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, відповідно до вказаного рішення, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 62121,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.08.2015 року становить 1309524,38 грн. Також вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати: судовий збір у сумі 3654 грн.
16 січня 2016 року на виконання вищевказаного рішення Дергачівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено до виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
З копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 17.05.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59109393.
30.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП№59109393 керуючись ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 1313171,83 грн.
30.07.2020 року до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява №201903010541 від 24.07.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 25.09.2020 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП№59100393.
Зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку з чим державним виконавцем виведено виконавчий збір в окреме виконавче провадження ВП№63138211 та 25.09.2020 року відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 131317,83 грн. ВП№57093751, яке виконується на загальних підставах.
При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2019 року Харківським апеляційним судом було розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року у справі № 619/3702/15-ц, та постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року змінити. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 (боржник) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3 (поручитель) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , а також в солідарному порядку з ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту від 24 липня 2007 року у розмірі 62121,65 доларів США. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір по 1218 грн. з кожного.
Позивач, не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 року ВП№59109393, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Також, статтею 27 Закону №1404 визначено виключний перелік умов, за яких виконавчий збір не стягується.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону України “Про виконавче провадження”, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
З огляду на викладене, враховуючи, що виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 та виконавчий збір не стягнуто, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору, в повній мірі відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону №1404, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, ч.3 статті 40 Закону №1404 передбачено, що виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 року у справі №442/2670/17 дійшов висновку, що з аналізу приписів законодавства висновується, що частина перша та друга статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. При цьому, частина третя статті 40 зазначеного Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного Закону - не можуть застосовуватися.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд критично відносить до тверджень позивача, оскільки рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року у справі №619/3702/15-ц було змінено постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, то Дергачівський районний суд Харківської області повинен був видати новий виконавчий лист з урахуванням змісту резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, а виконавчий лист від 16 січня 2016 року, в свою чергу мав бути повернутий Дергачівському районному суду Харківської області, водночас, виконавче провадження №59109393 мало бути закрито, а виконавчий збір є таким, що не підлягає стягненню, проте в порушення вищевказаних норм закону цього не було здійснено.
Згідно з положеннями п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що піддягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).
У наявних матеріалах справи відсутні докази, що виконавчий лист Дергачівського районного суду Харківської області №619/3702/15-ц від 16 січня 2016 року визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Також відсутні докази скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.
Суд наголошує, що зміна судового рішення не є тотожнім поняттям скасування або визнання нечинним судового рішення, має різну процесуальну природу та має відмінні наслідки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не настала жодна з перелічених підстав, як то скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
З наявних матеріалів справи судом не встановлено факту оскарження позивачем постанови державного виконавця від 25.09.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№59100393, винесену саме на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», та яка має наслідком подальше виконання постанови про стягнення виконавчого збору у відповідності до приписів ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, позивач погодився з підставами для закінчення виконавчого провадження.
З огляду на наведене, судом встановлено, що державним виконавцем правомірно винесено постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59109393, та як наслідок відсутність підстав для її скасування.
Окремо суд зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Посилання позивача, як на підставу скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 року на факт зміни судового рішення 19.12.2019 року, є нікчемними та спрямовані на втрати Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (62303, Харківська обл., Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.20, код ЄДРПОУ 41430510) про скасування постанови - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та проголошено 13.10.2020 року.
Суддя Біленський О.О.