Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
13 жовтня 2020 р. справа № 520/11163/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 21.08.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 25.08.2020р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 25.09.2020р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з приводу розрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017р.р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017р., без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 та індексації грошового забезпечення; 2) зобов'язання здійснити перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017р.р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017р., з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 та здійснити виплату суми перерахунку.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що на виконання рішення суду в межах справи №520/7800/19 відповідач провів розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також без врахування індексації грошового забезпечення.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі за текстом - владний суб'єкт, СРУ, Управління, ВЧ НОМЕР_1 ), з поданим позовом не погодився, зазначивши, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення. Аргументів щодо індексації грошового забезпечення у відзиві не міститься.
Також від владного суб'єкта до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №240/11441/19, яка стосується подібних, за твердженням відповідача, правовідносин, мотивоване посиланнями на п.5 ч.2 ст.236 КАС України.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що по-перше, ч.2 ст.236 КАС України встановлює право, а не обов'язок суду зупиняти провадження у справі у перелічених випадках, а по-друге, відповідачем не наведено переконливих доводів щодо подібності правовідносин, стосовно яких виник даний спір, з правовідносинами, яких стосується справа №240/11441/19.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у період 2015-2017р.р. проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України, з 14.04.2015р. набув правового статусу учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 .
Наказом т.в.о. начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 483-с від 15.09.2017р. заявника було виключено зі списків особового складу Регіонального управління та всіх видів забезпечення, без проведення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017р.р.
Спір з цього приводу був вирішений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019р. у справі №520/7800/19, яким визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017 року; 2) зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019р. апеляційну скаргу Управління було залишено без задоволення, а рішення суду - без змін.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі №520/7800/19 набрало законної сили 18.12.2019 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вказаного рішення суду управлінням нараховано заявнику компенсацію в розмірі 13.258,35грн., проте без врахування при її розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Не погодившись із таким способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій з приводу не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Право громадянина на отримання винагороди за працю (роботу, службу) захищено приписами ст.43 Конституції України та у випадку заявника додатково деталізовано положеннями ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ч.1 якої передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.
Відносини з приводу індексації оплати праці (грошового забезпечення) регламентовані приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
За приписами цих законів застосування процедури індексації призводить до збільшення розміру грошового платежу на користь громадянина.
Отже, сума грошової компенсації за невикористану оплачувану відпустку військовослужбовця повинна обчислюватись з урахуванням індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
Між тим, у спірних правовідносинах Управлінням цієї вимоги закону не дотримано, доказів правомірності вчиненого управлінського волевиявлення до суду не подано.
Продовжуючи вирішення спору, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.05.2019р. у справі №820/5285/17 запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 виплата у вигляді щомісячної додаткової грошової винагороди входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця у цілях призначення пенсії.
Зважаючи на схожість правової природи відносин у сфері соціального захисту громадянина у формі пенсійного забезпечення та у сфері оплати праці громадянина (винагороди за виконану роботу (час проходження служби)), де показники структури та розмірів грошового забезпечення мають однакове призначення, окружний адміністративний суд вважає правовий висновок постанови Верховного Суду від 10.05.2019р. у справі №820/5285/17 застосовним стосовно даного спору.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що факт порушення прав та інтересів заявника у публічно-правових відносинах знайшов своє підтвердження.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.
З огляду на викладене, владного суб'єкта у даному конкретному випадку належить обтяжити обов'язком включити до бази обчислення грошової компенсації за невикористану оплачувану відпустку військовослужбовця як щомісячної додаткової грошової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №899 (тобто виправити раніше допущену помилку у реалізації адміністративної функції), так і індексації грошового забезпечення, і провести платіж на погашення різниці у розмірах коштів між первинним розрахунком та повторним правильним розрахунком.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з приводу розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017р.р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017р, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код - НОМЕР_3 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017р.р. ОСОБА_1 (код - НОМЕР_4 ; місцезнаходження - пр-т АДРЕСА_2 ), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.09.2017р., з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 та індексації грошового забезпечення і провести виплату суми боргу.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко