Справа № 500/1445/20
12 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 628/03-21 від 17.03.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу роботу на посаді помічника комбайнера в колгоспі "Авангард" у період з 01.06.1976 по 31.08.1977 до загального страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з 18.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивач 18.10.2019 звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак, відповідач листом від 17.03.2020 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 10 місяців 29 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу позивачу період роботи з 01.06.1976 по 31.11.1977 на посаді помічника комбайнера в колгоспі "Авангард" згідно довідки № 824 від 07.08.2017, мотивуючи тим, що прізвище у зазначеній довідці не відповідає паспортними даними. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він досягнув пенсійного віку та має більше 26 років страхового стажу, що дає право на пенсію відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Ухвалою суду від 30.06.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
20.07.2020, у встановлений судом строк, відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 10 місяців 29 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV (арк. справи 25-27).
Ухвалою суду від 30.07.2020 вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) та призначено у справі судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 06.10.2020, в якій просить розглядати справу без її участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомив.
Частиною першою статті 205 КАС визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 06.10.2020 всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи без його участі та неявки у судове засідання відповідача - суд згідно ухвали від 06.10.2020 перейшов до розгляду справи № 500/1445/20 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивач 18.10.2019 звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, надавши до такої заяви всі необхідні документи (арк. справи 28-35).
Відповідач листом від 17.03.2020 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 10 місяців 29 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. При цьому, відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи з 01.06.1976 по 31.11.1977 на посаді помічника комбайнера в колгоспі "Авангард" згідно довідки № 824 від 07.08.2017, мотивуючи тим, що прізвище у зазначеній довідці не відповідає паспортними даними (арк. справи 16).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, порядок підтвердження наявного трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як підтверджується трудовою книжкою позивача, останній, зокрема, з 01.06.1976 по 31.11.1977 працював на посаді помічника комбайнера в колгоспі "Авангард" (арк. справи 13-15).
Водночас, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 1, 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 № 310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.
Як підтверджується довідкою № 824 від 07.08.2017, в колгоспі "Авангард" був встановлений мінімум людино-днів, який позивачем не був відпрацьований у повному обсязі за період роботи з 01.06.1976 по 31.11.1977. Зазначене підтверджується також інформацією про заробітну плату, яка зазначена у довідці № 825 від 07.08.2017 (арк. справи 33, 35).
Таким чином, враховуючи кількість відпрацьованих людино-днів позивачем за період з 01.06.1976 по 31.11.1977 в колгоспі "Авангард", за які позивач отримав відповідну заробітну плату, суд дійшов висновку, що до зарахування позивачу до страхового стажу належить період роботи в колгоспі "Авангард" з 15.06.1976 по 15.11.1976, що становить 3 місяці і 9 днів стажу з урахуванням кратності, та з 15.07.1977 по 15.11.1977, що становить 2 місяці і 25 днів стажу з урахуванням кратності, що не заперечується сторонами.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідач зарахував до страхового стажу позивачу період навчання з 16.11.1977 по 20.07.1979, тобто період який оспорює позивач, частково співпадає із періодом навчання, який уже був зарахований відповідачем, а тому не може бути подвоєний.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Таким чином, враховуючи те, що загальний страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 3 дні, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тобто менше 26 років, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн згідно квитанції (арк. справи 9).
Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.06.1976 по 15.11.1976 та з 15.07.1977 по 15.11.1977 в колгоспі "Авангард".
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати на суму 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2020.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ:14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.