Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2020 р. Справа№200/6195/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області, в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати рішення Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області № 7/48-732 “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність” від 04 грудня 2019 року в частині відмови громадянину позивачу,
- зобов'язати Урзуфську сільську раду Мангушського (Першотравневого) району Донецької області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га для садівництва, яка знаходиться на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області,
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства,
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2 га території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за рахунок вільних земельних ділянок для ведення сільського господарства (рілля, пасовище),
- стягнути з Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 10089,60 грн. (десять тисяч вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.12.2019 року рішенням Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області №7/48-732 йому було відмовлено у наданні земельної ділянки для садівництва. Позивач вважає, що відповідач протиправно, всупереч приписам статті 122 Земельного Кодексу України не надав йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно поданих ним документів, або вмотивованої відмови, чим порушив його право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність. Також, зазначає, що він звертався до ГУ ДЗК з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для особистого ведення селянського господарства площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. Відповіддю від 04.03.2020 року, ГУ ДЗК повідомило про необхідність обрання земельної ділянки з запропонованих на сайті та в подальшому зверненні до сільради про відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно зі статтею 122 Земельного Кодексу.
Позивач вважає, що спір виник у зв'язку з неправомірними діями і рішенням відповідачів щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/6195/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача 2 надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що позивач наводячи завідомо недостовірні факти вводить суд в оману стосовно наведених документів щодо відповідача 2. Зазначає, що 04.12.2019 року №7/48-732 не приймалось вказаного рішення, а приймалось рішення «про розгляд клопотань громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». Також, заявляє, що матеріали сесії Урзуфської сільської ради в тому числі і від 04.12.2019 розміщені на офіційному сайті ради, і рішень про розробку проектів землеустрою 117 особам в ній немає.
12 серпня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником позивача надано відповідь на відзив відповідача 2, в якому останній не погоджується з запереченнями відповідача 2.
28 вересня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 1 надано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, за заявою громадянина ОСОБА_1 від 06.07.2018 року було видано Наказ від 03 серпня 2018 року №2226-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Передача ж земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Крім того, звернуто увагу суду на те, що в матеріалах справи містяться документи які ніякого відношення до позовних вимог позивача не мають.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29 вересня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 1 надані додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначено, що 17.09.2019 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшло клопотання (вх. №К-6271/0/36-19 від 25.09.2019 року) від громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (суміжна земельна ділянка 1423985500:01:000:1686). Клопотання від громадянина ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства до управління не надходило.
07 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 2 надані додаткові докази, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та додаткові пояснення, в яких зазначено, що за даними Урзуфської сільської ради земель для індивідуального садівництва в межах населеного пункту Урзуф немає. Також, зазначено, що на дату прийняття спірного рішення Урзуфської сільської ради від 04.12.2019 №7/48-732 містобудівна документація Генерального плана села Урзуф оновлена з розширенням вже була розроблена на підставі рішення сесії Урзуфської сільської ради від 16.08.2017 №7/23-309, але проходила різні стадії виготовлення для подачі її на затвердження радою.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням судді у додатковій відпустці, розгляд справи здійснюється у перший робочий день судді.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 27 червня 1997 року Першотравневим РВ УМВС України у Донецькій області), та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 10 жовтня 2017 року).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03 серпня 2018 року №2226-СГ надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.29).
09 липня 2019 року між ОСОБА_1 як Замовником та ТОВ «Приазовський земельно-кадастровий центр», як Виконавцем укладено договір №1264 про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташованого на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с.30-34).
06.08.2019 року, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту с.Урзуф на території Мангушської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (а.с.65).
19.09.2019 року ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надано відповідь на клопотання позивача, в якому зазначено, що згідно інформаційної довідки відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 18.09.2019 №813/249-19 витребувана земельна ділянка для ведення садівництва орієнтованою площею 0,1200 га входить у межі населеного пункту с.Урзуф та відноситься до земель комунальної власності (а.с.38).
17.09.2019 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (суміжна земельна ділянка 1423985500:01:000:1686) (а.с.37).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» №1814-СГ відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області в межах населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, який був вмотивований тим, що згідно з планово-картографічними матеріалами, наявними у Головному управлінні, частина запитуваної земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту. Розпорядження даними землями не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
17.10.2019 року позивач звернувся до Урзуфської сільської ради з клопотанням, в якому просив у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га надати грошову компенсацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для садівництва (а.с.39).
23.10.2019 року Урзуфською сільською радою надано позивачу відповідь щодо надання грошової компенсації за земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га для садівництва, в якій зазначено про відсутність законодавчої норми про повноваження органу місцевого самоврядування щодо можливості грошового відшкодування замість реалізації громадянам їх права на отримання у власність земельних ділянок. Крім того, монетизація права на землю (грошова компенсація замість земельної ділянки) безпосередньо пов'язана з видатками з місцевого бюджету, які не можуть здійснюватися при відсутності для цього відповідних підстав. У зв'язку з чим, вказані видатки не включені до бюджету Урзуфської сільської ради (а.с.40-41).
До матеріалів справи, позивачем також надано лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31.10.2019 №31-5-0.29-5721/2-19 щодо розгляду звернення позивача від 18.10.2019 №1647/3-19-0.15 про знаходження земельної ділянки в межах чи за межами населеного пункту Урзуф, в якому повідомлено останнього, що земельна ділянка, запитувана гр.. ОСОБА_1 розташована у АДРЕСА_1 (суміжний кадастровий номер якої 1423985500:01:000:1686) знаходиться в межах населеного пункту сел. Урзуф (а.с.42).
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Урзуфської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (суміжна земельна ділянка 1423985500:01:000:1686).
За результатом розгляду клопотань громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішенням Урзуфської сільської ради від 04.12.2019 №7/48-732, відмовлено у задоволенні клопотань, орієнтовною площею 0,1200 га в АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що на території Урзуфської сільської ради не передбачено виділення земель для ведення садівництва із земель житлової та громадської забудови в межах с.Урзуф. Згідно пп. «а» п.3 ст.22 Земельного Кодексу України земельні ділянки для ведення садівництва відводяться із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів (а.с.43).
03.12.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з запитом про надання публічної інформації щодо повідомлення кадастрових номерів, координат місця знаходження та адреси, вся необхідні реквізити вільних земельних ділянок щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для особистого ведення селянського господарства площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.64).
10.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з запитом (повторно) про надання публічної інформації щодо повідомлення кадастрових номерів, координат місця знаходження та адреси, вся необхідні реквізити вільних земельних ділянок щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для особистого ведення селянського господарства площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.63).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року за № 898, зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).
За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно положень статті 121 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Положеннями статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За правилами пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р. № 5245-VI у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Статтею 25 Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, Земельним кодексом України та Законом №280/97-ВР визначено обов'язок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у користування земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст. 59 Закону №280/97-ВР).
Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.11.2018р. у справі №826/8844/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Урзуфської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно)земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (суміжна земельна ділянка 1423985500:01:000:1686).
За результатом розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 , рішенням Урзуфської сільської ради від 04.12.2019 №7/48-732, відмовлено у задоволенні клопотань, орієнтовною площею 0,1200 га в АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що на території Урзуфської сільської ради не передбачено виділення земель для ведення садівництва із земель житлової та громадської забудови в межах с.Урзуф. Згідно пп. «а» п.3 ст.22 Земельного Кодексу України земельні ділянки для ведення садівництва відводяться із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) орієнтованою площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва, слугувала невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Відповідно до рішення Урзуфської сільської ради від 16.08.2017 №7/23-309 «Про розробку містобудівної документації», враховуючи необхідність раціонального використання земель, створення належних умов для життєзабезпечення села Урзуф та керуючись п.42 частини 1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Українi”, ст.17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, сільською радою вирішено розробити містобудівну документацію «Генеральний план с. Урзуф Мангушського району Донецької області. Оновлення з розширенням меж населеного пункту та План зонування с. Урзуф Мангушського району Донецької області» (у складі Генерального плану). Визначено замовником містобудівної документації - Урзуфську сільську раду.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-ХІІ) передбачено, що до компетенції сільських (…) рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності передбачені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 якого, генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно зі статтею 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина перша статті 16 Закону №3038-VI).
Статтею 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Відповідно до положень частини восьмої статті 18 строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 24 у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:
розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
З матеріалів справи вбачається, що бажана земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 на графічних матеріалах у клопотанні, розташована на землях житлової та громадської забудови, на яких заплановано торговельну зону, відповідно до викопіювань з містобудівної документації Урзуфської сільської ради с.Урзуф Донецької області (із схеми зонування території с.Урзуф, генерального плану с.Урзуф).
Згідно з ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №344/10412/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішення відповідача 2 від 04.12.2019 №7/48-732 прийнято у відповідності до повноважень, наданих сільській раді як Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», так і Земельним кодексом України.
Також, до відзиву Урзуфською сільською радою було надано витяг з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем), де визначено відсутність наявності земельних ділянок для індивідуального садівництва.
Окрім того, суд звертає увагу, що 17.10.2019 року позивач звернувся до Урзуфської сільської ради з клопотанням, в якому просив у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок в межах населеного пункту по вул.Виноградній, с.Урзуф на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га надати грошову компенсацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для садівництва, що свідчить про те, що позивач фактично погодився з відсутністю земельних ділянок в межах населеного пункту по вул.Виноградній, с.Урзуф на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва, оскільки своєю повторною заявою від 17.10.2019 позивач змінив предмет отримання.
Таким чином, оскільки відповідно до Генерального плану с.Урзуф бажана для отримання позивачем земельна ділянка розташована на землях житлової та громадської забудови, на яких заплановано торговельну зону, тому суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку щодо невідповідності місця розташування об'єкта (запланованої до відведення земельної ділянки) вимогам містобудівної документації, зокрема, Генеральному плану села Урзуф, що відповідно до вимог частини сьомої статті 118 ЗК України є підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та оскаржуване рішення Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області № 7/48-732 “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність” від 04 грудня 2019 року прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині не належать до задоволення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Як зазначає відповідач 1 та підтверджується наявними матеріалами справи 17.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу саме на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 на території Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області для садівництва (суміжна земельна ділянка 1423985500:01:000:1686) (а.с.37). До клопотання були надані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме з суміжною ділянкою 1423985500:01:000:1686. За результатом розгляду якого, відповідачем 1 винесено Наказ від 24 березня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» №1814-СГ, вмотивований тим, що згідно з планово-картографічними матеріалами, наявними у Головному управлінні, частина запитуваної земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту. Розпорядження даними землями не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
При цьому, суд зазначає, що 17.09.2019 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області також було надано «обґрунтування», в якому зазначено, що вказану земельну ділянку площею 0,12 га він планує отримати для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, що не є відповідним клопотанням у розумінні частини 6 Земельного Кодексу України.
Доказів звернення позивача до відповідача 1 із клопотанням від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства-є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки вимога позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2 га території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за рахунок вільних земельних ділянок для ведення сільського господарства (рілля, пасовищ) є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вона також не підлягає задоволенню.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332), Урзуфської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (87455, Донецька область, Першотравневий район, с.Урзуф, вул.Центральна, буд.64, ЄДРПОУ 04342878) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 13 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя П.В. Кочанова