Копія
13 жовтня 2020 року Справа № 160/9623/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 29.01.2020 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно п.З ч.І ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 15.12.2018 року.
Допустити до негайного виконання рішення суду з виплати пенсії - у межах суми стягнення за один місяць.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено те, що віна є інвалідом з дитинства. Після смерті матері, 04.06.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за відсутності обхідного стажу у годувальника. При повторному зверненні до відповідача, 29.01.2020 року позивачу була призначена пенсія по втраті годувальника. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. А отже позивач вважає настало таке право з 15.12.2018 року. ОСОБА_1 вважає що не призначення пенсії по втраті годувальника з 15.12.2018 року позбавила її права на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 160/9623/20 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
15.09.2020 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше звернулася до Головною управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії по втраті годувальника від 04.06.2019, до заяви додано копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, виписки з акту огляду МСЕК. свідоцтва про народження, свідоцтво про смерть. За документами наданими позивачем для призначення пенсії від 04.06.2019, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено Рішення про відмову в призначенні пенсії від 01 липня 2019 року № 142/03-08/19 у зв'язку із відсутністю стажу 10 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вдруге звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії по втраті годувальника від 29.01.2020, до заяви додано: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення на ОСОБА_2 , акт про проживання від 22.01.2020 № 34 та довідка 0/4 від 21.01.2020, видані КП КМС "УКОЖФ", архівна пенсійна справа.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів до заяви від 29.01.2020, позивачу призначена пенсія з 29.01.2020 року. Розрахунок стажу пенсії склав 11 років 4 місяці та 21 день, що дає право на призначення пенсії по втраті годувальника з моменту зверненням за пенсією.
Дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, всебічно повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства II групи безстроково, не здатна до трудової діяльності, її мати - ОСОБА_2 , здійснювала весь час догляд за нею, та не мала можливості працювати, отримувала допомогу від держави.
04.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме з 15.12.2018 року, протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (закінчення строку - 14.12.2019 року), але їй було відмовлено в призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу у годувальника.
При повторному зверненні до відповідача, 29.01.2020 року ОСОБА_1 була призначена пенсія по втраті годувальника у розмірі 1638,00грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VІ, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 32 Закону №1058 страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи - від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону №1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 цього Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
При цьому пунктом 2.18 Порядку передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Отже, суд погоджується з тим, що основним документом для визнання особи інвалідом з дитинства є висновок МСЕК, отриманий особою після досягнення нею 18 років, де зазначено причину інвалідності.
Так, на підтвердження того факту, що позивач є інвалідом з дитинства ІІ групи до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника було долучено акт огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №423419, від 01.02.2016 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено II група інвалідності з дитинства, безстроково. Висновок про умови та характер праці - нездатна до трудової діяльності. Також надано довідку про диспансеризацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із якої вбачається, що вона знаходиться у лікаря психіатра на обліку, має інвалідність II групи з дитинства, потребує постійного сторонньої допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника вперше 04.06.2019р, до цієї заяви додала копію трудової книжки, яка підтверджує необхідний стаж годувальника (померлого).
Оскільки днем смерті годувальника є 14.12.2018 року, то враховуючи положення ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена з 15.12.2018р.
Також, позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду з виплати пенсії - у межах суми стягнення за один місяць.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачам виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат з відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 29.01.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 15.12.2018 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 13.10.2020 року
Помічник суддіЛі Лісна А.М.