13 жовтня 2020 року Справа 160/12657/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання протиправною бездіяльності,-
08.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції в розумінні п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України, у порушенні правової форми розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.04.2019 року вх. 483;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення від 08.04.2019 року вх.483 індивідуального акту та у порушенні управлінської функції відповідно п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України та ст.3, 19, 33, 46, 71 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, яка виявилась у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації у відмові звернутися з клопотанням до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради для вжиття заходів, які гарантували виконання ст.33, 46, 71 Конституції України і індивідуальним актом визнати загальне, рівне і пряме виборче право для обрання президента після розгляду заяви від 08.04.2019 року вх.483 до правової позиції ст. 68-71 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, яка виявилась у порушенні на свободу від шкоди спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, недбалістю і помилками його після розгляду заяви від 08.04.2019 року вх.483.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом - 02.10.2020 року про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду звернення від 08.04.2019 року.
Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем було надано заяву про поновлення пропущеного строку в обґрунтування якої вказано, що позивач подавав позов у строк встановлений судом, при цьому ухвалою суду у справі №215/2456/19 було повернено позивачу, при цьому будь-яких доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано, у зв'язку з чим заява позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Також, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII, станом на 1 січня 2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2 102,00 гривні.
З позовних матеріалів вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, таким чином сума судового збору за вимогу немайнового характеру складає - 840,80 грн.
Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку №5486 від 21.09.2020 року про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі з вересня 2018 року по серпень 2020 року.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища, позивачем не надано.
Надаючи оцінку наданої позивачем довідки, суд зазначає, що не може прийняти її як доказ скрутного матеріального стану позивача, оскільки з наданих документів не вбачається сума отриманого позивачем сукупного доходу за попередній календарний рік та не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги, компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального становища, позивачем не надано.
Тобто, вказана довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що обставини, які зазначив позивач не є підставою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надав доказів наявності інших підстав для звільнення його від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 01.11.2019 року по справі №215/1961/19, від 17.10.2019 року №215/3786/18.
Порушуючи питання про запит судом відомостей щодо майнового стану, позивач не зазначає жодної причини, через яку такі відомості та документи не можуть бути подані ним самостійно.
За викладених обставин, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, у зв'язку з чим, його клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявленої ним одної вимоги немайнового характеру, у розмірі 840,80 грн.
Для сплати судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: Отримувач коштів УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989253; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA238999980313131206084004008; Код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу*; 101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв