13 жовтня 2020 року Справа №160/9876/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві “Дніпровський електровозобудівний завод” з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно.
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з моменту призначення 20 січня 2020р. шляхом зарахування до стажу роботи, періоду роботи на Державному підприємстві “Дніпровський електровозобудівний завод” з 01.10.2016 року по 29.02.20 року включно, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.09.2020р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.2, п.3 ч.6 ст.12, ч.2, ч. 3 ст. 257, ч.5 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України.
07.10.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області подало до канцелярії суду відзив на позову, у якому, зокрема, заявило клопотання про розгляд справу за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, та клопотання про витребування доказів у справі.
Розглянувши вказані клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача та про витребування доказів у справі, вивчивши докази надані на їх підтвердження, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні даних клопотань відповідача згідно ст.80, п.2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.5, ч.7 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Пунктом 2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У відповідності до положень ч.1, ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що дана адміністративна справа не віднесена до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
При цьому, п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат є справами незначної складності та підлягають вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, питання про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження судом було вирішено в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 14.09.2020р. згідно до вимог ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, під час призначення до розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд виходив із того, що вона є незначної складності, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи згідно до вимог п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також виходячи з того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, у суду відсутні підстави для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін згідно до п.2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд даної справи за участю представника відповідача.
Слід звернути увагу відповідача, що він як учасник справи має право до закінчення судового розгляду справи надавати суду відзив на позов, додаткові пояснення та всі наявні у нього докази щодо предмету доказування згідно до вимог ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів у справі, суд виходить з наступного.
За приписами ч.1, ч.2 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Разом з тим, оскільки у клопотанні позивачем не зазначено заходів, яких він вживав для отримання доказів самостійно та позивачем не надано доказів причин неможливості самостійно надати такі докази згідно до вимог ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням того, що за приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та відповідач як суб'єкт владних повноважень наділений повноваженнями щодо самостійного отримання зазначених у його клопотанні доказів, то суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів у справі, а тому його задоволенні відповідачеві слід відмовити відповідно до ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 12, 80, 262, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд справу за участю представника відповідача та про витребування доказів у справі - відмовити.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від рішення по суті позовних вимог згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва