Справа № 302/444/20
№ 2/302/198/20
Номер рядка звіту 18
(повне)
28.09.2020 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді КривкаВ. П
з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,
представник позивача та третьої особи на стороні позивача - адвокат Рішко С.І.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рішко С.І., до ОСОБА_1 , Міжгірської селищної ради, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування рішення Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 і державного акту на право приватної власності на земелю серії ІІІ-ЗК № 030283,-
12.05.2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтував так.
Позивачу та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить ж/будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є рідною сестрою позивача. Їх батьками були ОСОБА_2 , 1933 р.н., та ОСОБА_5 , 1940 р.н. Рішенням виконкому Міжгірської с/ради депутатів трудящих від 12.03.1972 року № 22 "Про виділення земельних ділянок під будівництво нових ж/будинків громадянам селища" ОСОБА_5 (матері позивача) було виділено земельну ділянку під будівництво нового ж/будинку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка була відведена в натурі ОСОБА_5 згідно Акту № 186 від 25.10.1972 року. На підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального ж/будинку, на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, земельна ділянка була передана в безстрокове користування ОСОБА_5 24.11.1972 року районним архітектором було видано ОСОБА_5 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На день її смерті будинок АДРЕСА_1 був добудований лише на 31 %. Частки у праві на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 були розподілені так: ОСОБА_2 (чоловік померлої) оформив права на 4/6 частки будинку АДРЕСА_1 ; позивач (син померлої) та ОСОБА_3 (дочка померлої) отримала в порядку спадкування по 1/6 частці у праві власності. 16.05.1978 року на підставі договору дарування ОСОБА_2 , 1933 р.н., подарував своїй дочці ОСОБА_3 4/6 частини незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 , процент готовності якого на той час складав 31 %. Цей будинок був одноповерховий з жилою площею 58,30 м.кв. та розташований на земельній ділянці площею 0,07 га. В 1979 році вказаний вище будинок був завершений будівництвом і введений в експлуатацію. Рішенням виконкому Міжгірської с/ради від 17.05.2001 року №30 "Про оформлення права власності" було вирішено оформити право власності на будинок № НОМЕР_1 за позивачем у розмірі 1/6 частини, за ОСОБА_3 у розмірі 5/6 частин. На підставі цього рішення було видано Свідоцтво на право власності на ж/будинок. В березні 2020 року позивач мав намір оформити у відповідній частці право власності на земельну ділянку, призначену для будівнитцва і обслуговування будинка АДРЕСА_1 і дізнався, що оформити право власності на цю земельну ділянку він не може, оскільки на підставі рішення Міжгірської с/ради від 28.12.2000 року "Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" земельна ділянка призначена для будівнитцва і обслуговування будинка АДРЕСА_2 площею 0,07 га була передана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 . На підставі рішення ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030283 від 26.02.2001 року. Позивач, вважає вищевказане рішення та Державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я відповідача незаконним та таким, що було прийнято з порушенням вимог чинного на той час законодавства. Позивач покликається на вимоги ст.ст. 90, 91, 101 ЗК УРСР, ст.ст. 17, 22,23, 30,67 ЗК України 1990 р., ст.ст.116, 120, 125, 152, 153, 155, 158-160 ЗК України, ЗУ "Про місцеве самоврядування" та просить визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 і державного акту на право приватної власності на земелю серії ІІІ-ЗК № 030283.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Рішко С.І. заявлений позов підтримав, просить такий задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 заявлений позов ОСОБА_2 не заперечила, підтвердила, що обставини вказані в позові відповідають дійсності, просить задоволити позов ОСОБА_2 в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги та обставини зазначені у позові не заперечив, однак вважає, що має право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 та користування земельною ділянкою виділеною для обслуговування цього будинку, оскільки він спільно із своєю колишньою дружиною ОСОБА_3 фактично завершив будівництво житлового будинку та проживає в будинку з часу одруження з ОСОБА_3 і станом на час розгляду справи.
Представник відповідача в особі Міжгірської селищної ради Закарпатської області Іванина Т.В. 03.06.2020 року подала до суду заяву в якій просить відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України розглянути справу за відсутності представника Міжгірської селищної ради за наявними у справі матеріалами. На вимогу суду подано суду копію рішення 20 сесії 23 скликання Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року про передачу у приватну власність та користування земельної ділянки та копію заяви ОСОБА_1 від 02.10.2000 року. Заперечення на позов цим відповідачем суду не подано.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та позицію відповідача Міжгірської с/ради, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з статей 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Міжгірської селищної ради депутатів трудящих від 12.03.1972 року № 22 "Про виділення земельних ділянок під будівництво нових ж/будинків громадянам селища" ОСОБА_5 виділено земельну ділянку під будівництво нового ж/будинку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Акту № 186 від 25.10.1972 року земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 відведено в натурі та на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального ж/будинку, на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, укладеного між виконкомом Міжгірської селищної ради і ОСОБА_5 , зареєстрованого 24.11.1972 року в реєстрі Міжгірської держнотконтори за № 487, передано в безстрокове користування ОСОБА_5
24.11.1972 року ОСОБА_5 на підставі вищевказаних документів отримала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день її смерті житловий будинок на вищевказаній земельній ділянці був добудований лише на 31 %.
Спадкоємцями нерухомоо майна померлої ОСОБА_5 є чоловік померлої ОСОБА_2 , 1933 р.н., та діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Частки у праві на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 були розподілені між спадкоємцями в такому порядку: ОСОБА_2 оформив права на 4/6 частки будинку АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частка на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, виданого 11.05.1978 року Міжгірською держнотконторою за реєстровим № 709, та 1/6 частку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 11.05.1978 року Міжгірською держнотконторою за реєстровим № 710. Позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 отримала в порядку спадкування по 1/6 частці у праві власності.
16.05.1978 року на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Міжгірської держнотконтори, зареєстрованого в реєстрі за № 748, ОСОБА_2 , 1933 р.н., подарував ОСОБА_3 4/6 частини незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 , процент готовності якого на той час складав 31 %. Цей будинок був одноповерховий з жилою площею 58,30 м.кв. та розташований на земельній ділянці площею 0,07 га.
В 1979 році будинок за АДРЕСА_2 був завершений будівництвом і введений в експлуатацію. Рішенням виконкому Міжгірської с/ради від 17.05.2001 року №30 "Про оформлення права власності" оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини та за ОСОБА_3 у розмірі 5/6 частин. Виконкомом Міжгірської селищної ради видано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Свідоцтво на право власності на жилий будинок від 20.06.2001 року № 762, на
підставі якого Міжгірським БТІ видано реєстраційні посвідчення на об'єкт нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрову книгу № 8 за реєстровим № 1133.
02.10.2000 року відповідач ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , звернувся до Міжгірської селищної ради із заявою про передачу йому безплатно у приватну власність земельну ділянку біля житлового будинку площею 0,06 га.
Рішенням Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року "Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку мешканцю АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 , площею 0,045 га для ведення особистого підсобного господарства в ур. "Желісковець" та для обслуговування жилого будинку пл. 0,07 га. На підставі цього рішення відповідачу ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030283 від 26.02.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1075.
Позивач ОСОБА_2 , як співвласник житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року "Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" та Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030283 від 26.02.2001 року, оскільки вважає, що дані правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , видані на ім'я відповідача порушують його право та право третьої особи ОСОБА_3 на володіння та користування земельної ділянки площею 0,07 га, яка виділена для будівництва та обслуговування ж/будинку власниками якого вони є.
Ці обставини сторонами не оспорюються та визнані відповідачем ОСОБА_1 та Міжгірською селищною радою Закарпатської області.
Отже, предметом спору є оскарження оформлення права власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 власниками якого є позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 , у зв'язку з ущемленням їх права користування та розпорядження цією земельною ділянкою.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.5 ЗК України, принципами земельного законодавства України, серед інших, є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення раціонального використання та охорони земель, а відповідно до ст.12 зазначеного Кодексу, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого, належить організація землеустрою.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом в тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним, (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Мати позивача ОСОБА_5 одержала в користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку під АДРЕСА_3 за вимогами ЗК України 1970 р. Згідно з постановою ВР від 18.12.1990 року № 562-ХІІ (п. 4) у зв'язку з введенням в дію ЗК України в редакції закону № 2196-ХІІ від 13.03.1992 р., громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності чи користування. Таке ж положення випливає із змісту пунктів 1, 6, 7 Перехідних Положень розділу Х ЗК України в редакції закону № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р.
Жоден із відповідачів на спростування обставин наведених у позові ОСОБА_2 не подав суду рішення про вилучення земельної ділянки від ОСОБА_5 , 1940 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 чи припинення права користування цією земельною ділянкою.
Спадкоємцями нерухомого майна померлої ОСОБА_5 визнано її чоловіка ОСОБА_2 , 1933 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ). , відповідно до вимог ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР (1963 р.), який був чинний на час даних спадкових правовідносин.
Частиною другою ст. 548 ЦК УРСР встановлено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 фактично використовували за її цільовим призначенням діти померлої позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як власники житлового будинку та спадкоємці першої черги після смерті матері. Цих обставин орган місцевого самоврядуванняв особі Міжгірської селищної ради Закарпатської області при прийнятті рішення від 28.12.2000 року "Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" не взяв до уваги та передав безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, порушивши при цьому право позивача та ОСОБА_3 на володіння та користування майном, на яке за життя мала право їх мати ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн понесені позивачем слід стягнути з відповідачів відповідно до вимог ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати неправомірним і скасувати:
- рішення Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 "Про передачу у власність та користування земельних ділянок" у частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування жилого будинку - державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030283, виданого ОСОБА_1 26.02.2001 за реєстровим записом у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1075 на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 у частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути судові витрати у виді судового збору в користь ОСОБА_2
- 420 (чотиристо двадцять) грн 40 коп - з Міжгірської селищної ради;
- 420 (чотиристо двадцять) грн 40 коп - з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 08.10.2020 року.
Суддя: В. П. Кривка