справа№380/1100/20
з питань залишення позовної заяви без розгляду
07 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участі секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,
за участі:
представника позивача - Гірник О.О., згідно договору,
представника відповідача - Супруна О.О., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін клопотання військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання національної гвардії України про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовомдо військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 28.02.2020 (вх№11373) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплаті ОСОБА_1 у день виключення зі списків частини (04.01.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 61252,88 грн.;
- стягнути військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04.01.2019 по день виплати компенсації, виходячи із розрахунку 504,71 грн.
Ухвалою від 06.02.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою від 14.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
28.02.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №11373).
02.03.2020 від відповідача надійшов відзив (вх. №11622);
13.03.2020 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. 14168) проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді від 16.03.2020 вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
27.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17059).
25.05.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №26172), у прийнятті якої судом було відмовлено.
Ухвалою від 25.06.2020 позовну заяву залишено без руху.
01.07.2020 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №32553).
16.09.2020 від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку звернення до суду (вх. №46476).
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що позивач пропустив встановлений ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячний строк звернення до суду. Відповідач наголосив, що в день виключення зі списків особового складу з позивачем був проведений розрахунок в повному обсязі та відповідний наказ № 3 від 04.01.2019 позивачем не оскаржувався. Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 знав про порушення його права ще в день звільнення, натомість звернувся до суду лише через рік.
Представник позивача щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечила. Свою позицію щодо вказаного клопотання виклала у додаткових поясненнях щодо строку звернення до суду (вх. №46476). Наголосила, що реалізуючи своє право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення з військової служби ОСОБА_1 звертався до відповідача із відповідною заявою. У відповіді - листі від 06.02.2019 №50/14/2/3-130 ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що ОСОБА_1 проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки - розрахунку № 9 від 04.02.2019 на суму 61252,88 грн. Крім того у цій відповіді зазначалося, що при надходженні коштів з довольчого органу ОСОБА_1 буде повідомлено додатково. Таким чином, згідно вказаної відповіді позивачу не було відмовлено у виплаті компенсації, а лише повідомлено про те, що така виплата буде проведена при надходженні коштів. Враховуючи наведене, вважає клопотання відповідача про залишення без розгляду безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні повністю, оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Вирішуючи подане представником відповідача клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Приписами ч.5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 91 вказаного Закону передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, що і не заперечується відповідачем.
Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час” від 28.10.2004 №1444 визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Суд наголошує, що приписами Порядку № 1444 не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідач наголошував, що про порушення своїх прав позивач дізнався із листа військової частини від 06.02.2019 №50/14/2/3-130, відтак із цього часу слід обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення вказаної компенсації.
Судом встановлено, що позивачу при звільненні не була виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно звертався до відповідача із відповідною заявою, на яку отримав відповідь від 06.02.2019 №50/14/2/3-130.
У відповіді ВЧ НОМЕР_1 зазначалося, що ОСОБА_1 проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки - розрахунку № 9 від 04.02.2019 на суму 61252,88 грн. Крім того повідомлялося, що при надходженні коштів з довольчого органу вказана сума буде виплачена ОСОБА_1 .
Аналізуючи зміст вказаної відповіді суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 не було відмовлено у нарахуванні і виплаті вказаної компенсації. Більше того, позивачу повідомлялося про нарахування компенсації за неотримане речове майно в сумі 61252,88 грн., однак зазначалося, що виплата такої буде проведене після надходження коштів.
Таким чином, у позивача не було підстав вважати, що його право на компенсацію за неотримання речове майно порушене, відтак і підстав звернення до суду з позовом не було.
Водночас, подальше зволікання відповідача у виплаті компенсації за неотримане речове майно зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що момент, з настанням якого строк звернення до суду, встановлений нормами ст. 122 КАС України, починає свій перебіг, - не настав.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом.
У зв'язку з цим, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об'єднання національної гвардії України про залишення позову без розгляду - відмовити повністю.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 12.10.2020
Суддя Потабенко В.А.