справа №380/2138/20
29 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,
за участі:
представника позивача - Цимбали І.З., згідно договору,
представника відповідача - не зв'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним і скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 03.03.2020 №26-кт “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ”.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначила, що не погоджується з наказом відповідача про застосування щодо неї дисциплінарного стягнення. Наголосила, що процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039. Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, строк здійснення дисциплінарного стягнення визначається міністром або суб'єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. Водночас, позивач зазначила, що дисциплінарне провадження стосовно неї було розпочато 18.12.2019, а завершилося 03.03.2020. Тобто його тривалість становила 76 календарних днів. У зв'язку з цим зазначила, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладено поза межами максимально допустимих часових рамок існування дисциплінарного провадження.
Також позивач наголосила, що зі змісту оскаржуваного наказу видно, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення за порушення абз.7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та за порушення ст. 21 Закону України “Про охорону праці” та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107. Зазначила, що на думку відповідача порушення абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України полягло у тому, що позивач не внесла штраф за вчинення ТзОВ “Західенерготрейд” перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин у розмірі 147300,00 грн., тобто у стократному розмірі мінімальної заробітної плати. Позивач наголосила, що в ході здійснення заходу державного контролю фактичного допуску працівників виявлено не було. У ТзОВ “Західенерготрейд” об'єкт відвідування був відсутній за місцезнаходженням, були відсутні ознаки господарської діяльності , його посадових осіб, працівників. Отже, оскільки для кваліфікації недопущення до проведення перевірки за абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України і винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 100 мінімальних заробітних плат необхідною умовою є факт встановлення фактичного допуску працівника до роботи, а вказаного факту інспектором не встановлено не було, відтак підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності за не накладення штрафу у розмірі 100 мінімальних заробітних плат не було. Водночас, зазначила, що нею було накладено штраф у трикратному розмірі за створення перешкод у проведенні державного контролю. Щодо порушення ст. 21 Закону України “Про охорону праці” та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, позивач наголосила, що в оскаржуваному наказі не описано, які саме обставини стали підставою для твердження про порушення вказаних норм, відсутні посилання на конкретну норму, а міститься лише загальне посилання на вказані норми. Наголосила, що відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України “Про державну службу” дисциплінарне стягнення повинно відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, саме лише посилання на приписи законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного проступку не є належним обґрунтування оскаржуваного наказу. Тому, позивач зазначила про наявність підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування.
Ухвалою судді від 17.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
07.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18537).
13.04.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №19482).
17.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. №20484).
Ухвалою суду від 21.04.2020 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено повністю.
21.04.2020 від відповідача надійшли заперечення (вх. №20603).
23.04.2020 від відповідача на електронну адресу суду та 30.04.2020 та поштою надійшли клопотання (вх. №3052 ел.) (вх.22070) про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
10.06.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №28826).
22.06.2020 від відповідача надійшли заперечення (вх. №31036).
Ухвалою суду від 23.07.2020 без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, запереченні на відзив та інших поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. 29.09.2020 повторно скерував на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. №8604 ел.) про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. Свою позицію щодо позовних вимог виклав у відзиві на позов від 07.04.2020 (вх. №18537) та відповіді на заперечення від 21.04.2020 (вх. №20603). Представник відповідача зазначив, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження стала службова записка головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Держпраці С. Мельянкова від 18.12.2019 №109 щодо виявлення за результатами проведення планового внутрішнього аудиту відповідності ГУ Держпраці у Львівській області вимог чинного законодавства. На підставі інформації, викладеної в аудиторському звіті за результатами проведення аудиту відповідності ГУ Держпраці у Львівській області від 10.09.2019 №48, дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ зроблено висновок про наявність підстав для винесення штрафу відповідно до абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України (у розмірі сто мінімальних заробітних плат), а не абз.6 ч.2 ст. 265 КЗпП України (у розмірі трьох мінімальних заробітних плат). Інспекційне відвідування здійснювалося з питань виявлення неоформлених трудових відносин за листом ГУ ДФС у Львівській області від 27.12.2018 313022/9/13-01-13-10-0, що також підтверджується направленням на проведення інспекційного відвідування від 08.01.2019 №0018. У зв'язку з створенням перешкод у здійсненні інспекційного відвідування начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу від 19.02.2019 №ЛВ0113/1467/НД/АВ/ФС на ТзОВ “Західенерготрейд” у розмірі 12519,00 грн. Водночас, створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин тягне за собою накладення штраф у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушень. Таким чином, в порушення абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України позивачем не було накладено штрафу за вчинення ТзОВ “Західенерготрейд” перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин у розмірі 417300,00 грн. Крім того, в аудиторському звіті за результатами проведення аудиту відповідності ГУ Держпраці у Львівській області від 10.09.2019 №48 вказано, що у І півріччі 2018 постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №48 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 №725 і від 26.10.2011 №1107” до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 було внесено зміни. Відповідно до нової редакції підп.1 п. 9 Порядку № 1107 для одержання дозволу, який видає територіальний орган Держпраці, роботодавець виробник, або постачальник подає заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додає відповідні документи. У ході аналізу документів, аудитом встановлено випадки надання ГУ Держпраці у Львівській області дозволів при відсутності у заяві, а інколи і у висновку експертизи, необхідного переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є підставою для відмови у видачі дозволу. Також, аудитом проаналізовано справи по дозволах, які видані на підставі висновків експертизи ТзОВ “Компанія “Центр ЛТД” та встановлено, що значна частина цих висновків має недостатні відомості. Щодо тривалості дисциплінарного провадження зазначив, що наказами Держпраці вносилися зміни до наказу Держпраці від 18.12.2019 № 532-к” в частині визначення строків дисциплінарного провадження. З урахуванням наведеного, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що аудиторською групою Державної служби України з питань праці проведено плановий внутрішній аудит відповідності, результати якого було оформлено аудиторським звітом № 48 від 10.09.2019.
Згідно протоколу № 60 робочої наради Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.09.2019 було розглянуто аудиторський звіт від 10.09.2019 № 48 та доручено, зокрема, підготувати обґрунтування до висновків такого.
27.09.2019 ГУ Держпраці у Львівській області сформовано обґрунтування до висновків вказаного звіту.
10.10.2019 за результатами проведеного аудиту Вільховою О.О. начальником ГУ Держпраці у Львівській області, було подано завідувачу сектору внутрішнього аудиту Держпраці та Голові Держпраці Звіт про провадження наданих рекомендацій за встановленою формою (вих. № 10301/1/01-07).
У відповідь на обґрунтування, завідувачем сектору внутрішнього аудиту відповідача сформовано відповідь за результатами їх розгляду, які отримані ГУ Держпраці у Львівській області 29.10.19 за вх. № 01-07/17812.
18.12.2019 головним спеціалістом сектору внутрішнього аудиту Державної служби України з питань праці на ім'я т.в.о. Голови Держпраці було подано службову записку № 109 від 18.12.2019 стосовно порушень, викладених в аудиторському звіті № 48 від 10.09.2019.
У зв'язку з надходженням такої службової записки, 18.12.2019 Державною службою України з питань праці видано наказ № 532-к “Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_2 ”, яким було відкрито дисциплінарне провадження щодо позивачки.
В межах процедури дисциплінарного провадження, ОСОБА_1 було надано пояснення від 08.01.2020 разом з підтверджуючими документами на спростування викладених у аудиторському звіті від 10.09.2019 обставин.
В подальшому також було надано Додаткові пояснення разом з підтверджуючими документами.
03.03.2020 Державною службою України з питань праці винесено наказ № 26-кт “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ”, яким ОСОБА_1 оголошено догану.
Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення діяльності державної служби визначає Закон України “Про державну службу”.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 вказаного Закону, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 65 Закон України “Про державну службу”, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Види дисциплінарних проступків визначені частиною 2 вказаної статті.
Так, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України “Про державну службу”, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Пунктом 1 ст. 66 вказаного Закону визначено види дисциплінарних стягнень.
Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Як видно із оскаржуваного наказу, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, а саме оголошено догану за порушення таких законодавчих приписів:
- абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;
- ст.21 Закону України “Про охорону праці” та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107.
Щодо порушення позивачем абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, суд зазначає наступне.
При обґрунтуванні заперечень позовних вимог відповідач наголошував, що вказане порушення полягає у ненакладенні позивачем на ТзОВ “Західенерготрейд” штрафу у належному розмірі. З тексту відзиву вбачається, що ОСОБА_1 вчинила порушення, яке станом на дату застосування дисциплінарного стягнення кваліфікується за абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Тобто, за ненакладення на ТзОВ “Західенерготрейд” штрафу (у розмірі ста мінімальних заробітних плат).
Судом встановлено, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 08.01.2019 № 0018-П було зобов'язано інспекторів праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ТзОВ “Західенерготрейд” .
На виконання вказаного наказу було оформлено направлення від 08.01.2019№ 0018.
15.01.2019 інспектором праці Костевичем О. було подано службову записку від 14.01.2019, у якій зазначалося про здійснення спроби проведення інспекційного відвідування у ТзОВ “Західенерготрейд” та здійснено вихід на юридичну адресу підприємства. Однак, за вказаною адресою працівників виявлено не було. З пояснень адміністрації офісного центру було з'ясовано, що за вказаною адресою ТзОВ “Західенерготрейд” лише зареєстроване, а місце фактичної діяльності невідоме. З огляду на цю ситуацію було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЛВ0113/1467/НД від 15.01.2019 та вимогу про надання документів №ЛВ0113/1467/НД/ПД. Також у вказаній службовій записці було висловлено прохання перенести дату проведення інспекційного відвідування на 25 -28.01.2019.
У зв'язку з цим, 15.01.2019 було винесено наказ № 010211-П, яким відповідно до службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові О. Костевича від 15.01.2019 було вирішено внести зміни до п. 1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 08.01.2019 № 0018-П в частині перенесення термінів. На підставі такого наказу у направлення було внесено зміни в частині термінів для проведення інспекційного відвідування.
Втім, необхідні документи, перелічені у вимозі про надання/поновлення документів надані не були.
В подальшому, 28.01.2019 було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ0113/1467/НД/АВ щодо ТзОВ “Західенерготрейд”.
Згідно вказаного акта, ТзОВ “Західенерготрейд” вчинено перешкоди ГУ Держпраці у проведенні держаного контролю за законодавства про працю.
06.02.2020 було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ0113/1467/НД/АВ-ЧП, яким перший заступник начальника Грицак О.О. вирішив призначити до розгляду справу про накладення штрафу на ТзОВ “Західенерготрейд” 19.02.2019.
12.02.2019 було сформовано виклик № 094/2/11-39 на розгляд справи ТзОВ “Західенерготрейд”.
19.02.2019 постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛB0113/1467/ГІД/АВ/ФС ОСОБА_1 , як начальником ГУ Держпраці у Львівській області накладено штраф на ТзОВ “Західенерготрейд” за створення перешкод у проведенні заходу державного контролю, накладено на товариство штраф у розмірі 12 519,00 грн (три мінімальні заробітні плати).
Водночас, відповідач при обґрунтуванні правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення наголошував на необхідності накладення позивачем на ТзОВ “Західенерготрейд” штрафу відповідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме у стократному розмірі мінімальних заробітних плат.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (в редакції станом на дату виявлення порушення та винесення постанови про накладення штрафу) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Водночас, абзац 7 ч.2 ст. 265 КЗпП України (в редакції станом на дату виявлення порушення та винесення постанови про накладення штрафу) вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Як уже зазначалося, під час інспекційного відвідування було встановлено, що за юридичною адресою ТзОВ “Західенерготрейд” працівників виявлено не було. З пояснень адміністрації офісного центру було з'ясовано, що за вказаною адресою ТзОВ “Західенерготрейд” лише зареєстроване, а місце фактичної діяльності невідоме.
Таким чином, перевірка з питань додержання законодавства про працю фактично не проводилася, оскільки мало місце саме недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створення перешкод у її проведенні.
Вчинення таких дій ТзОВ “Західенерготрейд” тягне за собою накладення штрафу відповідно до абзацу 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а не відповідно до абзацу 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, що передбачає штраф у стократному розмірі за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні при проведенні перевірки.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині безпідставності застосування до неї дисциплінарного стягнення за порушення абзацу 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Щодо порушення ст.21 Закону України “Про охорону праці” та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, суд зазначає наступне.
Позивач наголошувала, що в оскаржуваному наказі не описано, які саме обставини стали підставою для твердження про порушення вказаних норм, відсутні посилання на конкретну норму, а міститься лише загальне посилання на вказані норми.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про охорону праці”, виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проводиться відповідно до ст.31 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Як видно із оскаржуваного наказу, порушення позивачем вищевказаних норм полягало у видачі дозволів за наявності підстав для відмови у їх видачі.
Відповідач у відзиві зазначав, що в основу наказу від 30.03.2020 № № 26-кт покладені обставини, викладені дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Держпраці у поданні від 12.02.2020, та зроблено підсумковий висновок підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності: «В діях начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - неналежне виконання посадових обов'язків (порушено абзац сьомий частини другої статті 265 КЗпП України; статтю 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 № 1107)».
Суд наголошує, що відповідно згідно ч. 1 ст. 77 Закону України “Про державну службу” рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Відповідно до частини 2 вказаної статті, у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Водночас, в оскаржуваному наказі від 30.03.2020 № № 26-кт відсутня конкретизація порушення позивачем ст.21 Закону України “Про охорону праці” та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача в частині того, що в оскаржуваному наказі не описано, які саме обставини стали підставою для твердження порушення вказаних норм та відсутні посилання на конкретну норму, а міститься лише загальне посилання на статтю Закону.
Крім того, суд враховує те, що відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України “Про державну службу” дисциплінарне стягнення повинно відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а саме лише посилання на приписи законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного проступку не є належним обґрунтування оскаржуваного наказу.
Крім того, суд враховує те, що процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039.
Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, строк здійснення дисциплінарного стягнення визначається міністром або суб'єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів.
З матеріалів справи видно, що дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 розпочато на підставі наказу від 18.12.2019 №532-к.
Згідно п. 2.1. вказаного наказу визначено у період з 18.12.2019 по 15.01.2020 перевірити інформацію викладену у службовій записці головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Держпраці С.Мельянкова від 18.12.2019 №109.
Водночас, завершено дисциплінарне провадження було лише 30.03.2020 шляхом винесення оскаржуваного наказу.
Відповідач у відзиві зазначав, що наказом Держпраці від 15.01.2020 № 14-к “Про внесення змін до наказу Держпраці від 18.12.2019 № 532-к” з метою визначення - давності чи відсутності в діях начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку до пункту 2 Наказу від 18.12.2019 №532-к внесено зміни: у підпункті 2.1. цифри “15.01.2020” замінено цифрами “29.01.2020”; у підпункті 2.2. цифри “17.01.2020” замінено цифрами “31.01.2020”.
В подальшому, наказом Держпраці від 28.01.2020 № 23-к “Про внесення змін до наказу Держпраці від 18.12.2019 № 532-к” у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення матеріалів дисциплінарного провадження, з метою визначення наявності чи відсутності в діях начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку до пункту 2 Наказу № 532-к внесено зміни: у підпункті 2.1. цифри “29.01.2020” замінено цифрами - 12.02.2020”; у підпункті 2.2. цифри “31.01.2020” замінено цифрами “14.02.2020”.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.4 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб'єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
Таким чином, вказаний Порядок передбачає, що у разі необхідності тривалість здійснення дисциплінарного провадження може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
Жодних доказів, а саме наказів про продовження тривалості дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 відповідач суду не надав.
Таким чином, доводи відповідача про те, що наказами Держпраці вносилися зміни до наказу про відкриття дисциплінарного провадження шляхом внесення змін в пункти, які визначали строки розгляду дисциплінарного провадження суд до уваги не бере.
Крім того, суд наголошує, що загальна тривалість дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 становила 76 календарних днів при допустимій максимальній тривалості 60 календарних днів.
Вищенаведене додатково вказує на порушення відповідачем порядку проведення розгляду дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 та винесення оскаржуваного наказу поза допустимими строками тривалості дисциплінарного провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Даючи оцінку оскаржуваному наказу Державної служби України з питань праці від 03.03.2020 №26-кт “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ”, на предмет відповідності критеріям, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що такий наказ прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України “Про державну службу” та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 та з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, тому такий є протиправними та підлягає скасування.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 03.03.2020 №26-кт “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Десятинна, 14) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.10.2020
Суддя Потабенко В.А.