Іменем України
12 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3194/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівської районної державної адміністрації про визнання рішення районної комісії з питань захисту дитини протиправним,
27 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сватівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу від 05 грудня 2019 року № 19/19 в частині пункту 1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем сфальсифіковано витяг з протоколу № 19/19 у частині пункту 1 «Вважати за можливе відібрати малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_1 » та пункту 2 «Службі у справах дітей Сватівської райдержадміністрації підготувати позовну заяву до Сватівського районного суду Луганської області».
28 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем подано відзив на позову (арк. спр. 56-65), в якому відповідач заперечує проти позову.
В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач з 08 квітня 2011 року перебуває на диспансерному обліку у КНП «Сватівська БПЛ», у зв'язку з чим 20 серпня 2019 року після народження немовляти розпочато профілактичне лікування.
27 серпня 2019 року до служби у справах дітей Сватівської райдержадміністрації надійшов лист від КНП «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області № 1226 про те, що позивачка відмовилась від лікування немовляти.
На думку відповідача такі дії є небезпечними для дитини, тому про це 27 серпня 2019 року повідомлено правоохоронні органи.
05 вересня 2019 року за участю позивача відбувся консиліум.
Співробітниками служби у справах дітей та медичними працівниками неодноразово відвідувалась позивач з немовлям, проте до позитивних результатів це не призвело.
Позивач неодноразово запрошувалась на медичний огляд, проте остання відмовлялась від проходження медичного обстеження немовля.
У зв'язку з уникненням позивача від відвідування медичного закладу вирішено звернутись до правоохоронних органів з метою притягнення останньої до відповідальності.
Враховуючи, що позивач не виконувала протягом тривалого часу обов'язок щодо піклування за здоров'ям дитини, 05 грудня 2019 року відбулось засідання районної комісії з питань захисту дитини, за результатами якої прийнято рішення про доцільність відібрання малолітньої дитини позивача без позбавлення її батьківських прав та направленням позову до суду.
13 січня 2020 року позовна заява направлена до суду, та судом відкрито провадження у справі № 426/48/20.
Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено буз руху (арк. спр. 18-20).
Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року прийнято відкрито провадження у справі; звільнено ОСОБА_1 від сплату судового збору, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 50-51).
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено (арк. спр. 117).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 серпня 2019 року (арк. спр. 33).
17 листопада 2008 року розпорядженням голови райдержадміністрації № 603 «Про утворення районної комісії з питань захисту прав дитини» створена районна комісія з питань захисту прав дитини (арк. спр. 100).
Розпорядженням голови райдержадміністрації від 04 листопада 2019 року № 458 «Про внесення змін до складу районної комісії з питань захисту дитини» затверджений склад комісії з питань захисту прав дитини (арк. спр. 87).
01 квітня 2019 року позивачка відмовилась про проходження терапії (арк. спр. 79) та спостереження (арк. спр. 75), а також від запропонованого плану лікування (арк. спр. 77).
22 серпня 2019 року позивачці під підпис роз'яснено, зокрема, обов'язки відповідно до норм Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (арк. спр. 81).
27 серпня 2019 року до служби у справах дітей Сватівської райдержадміністрації надійшов лист від КНП «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області № 1226 про те, що ОСОБА_1 відмовилась від лікування новонародженої дитини, що створює пряму загрозу життю та здоров'ю дитини (арк. спр. 84).
27 серпня 2019 року комісією складено акт № 681/19 про відсутність позивачки за місцем мешкання (арк. спр. 83) та вирішено на консиліумі звернутись, зокрема, до правоохоронних органів та служби у справах дітей (арк. спр. 74), направивши відповідні листи (арк. спр. 82).
28 серпня 2019 року комісією у складі співробітника служби у справах дітей, педіатра та фахівця із соціальної роботи відвідано позивача за місцем мешкання за результатом якого складено акт контрольного обстеження житлово - побутових умов (арк. спр. 95).
18 вересня 2019 року комісією складено акт № 734/19 про відсутність позивача за місцем мешкання (арк. спр. 93).
05 листопада 2019 року комісією складено акти №№ 01-28/1270, 01-28/1271 про відсутність позивача за місцем мешкання (арк. спр. 88, 103).
Відповідно до листа від 20 листопада 2019 року № 1572 сімейним педіатром ОСОБА_3 позивачу 13 листопада 2019 року вручено письмове запрошення на обстеження дитини 20 листопада 2019 року, але в призначену дату та час позивач не з'явилась. Позивач категорично відмовляється від обстеження дитини (арк. спр. 90).
05 грудня 2019 року відбулося засідання районної комісії з питань захисту дитини, за результатами якого вирішено вважати за можливе та доцільне відібрання малолітнього ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та направити позовну заяву до Сватівського районного суду Луганської області (арк. спр. 105-110).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляді Сватівського районного суду Луганської області перебуває справа № 426/48/20 за позовом Сватівської райдержадміністрації, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області, Комунальне некомерційне підприємство «Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сватівської районної ради Луганської області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Рішення на час розгляду цієї справи у справі № 426/48/20 не прийнято.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та діями комісії, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Питання забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному регулюються Законом України «Про охорону дитинства», Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.
Згідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація вирішує питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.
За приписами статей 41, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок № 866) та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини (далі - Типове положення).
Цей Порядок визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (пункт 1 Порядку № 866).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Пунктом 9 статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій утворюють консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.
Згідно пункту 1 Типового положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 800) комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади.
Комісія відповідно до покладених на неї завдань, розглядає питання щодо: доцільності підготовки та подання до суду позову чи висновку органу опіки та піклування про позбавлення, поновлення батьківських прав, відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав (абзац 4 підпункту 2 пункту 4 Типового положення).
За приписами пунктів 6-10 Типового положення, комісію очолює голова районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. Голова комісії може мати заступника (пункт 6).
До складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників органів Національної поліції (органів ювенальної превенції) та Мін'юсту, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення (пункт 7).
Основною організаційною формою діяльності комісії є її засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.
Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини загальної кількості її членів.
До участі в засіданнях комісії обов'язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання.
У разі неявки таких осіб на засідання та неповідомлення про поважні причини відсутності рішення або висновок можуть бути прийняті без їх участі на наступному засіданні комісії, про час та місце проведення якого такі особи повинні бути попередженні письмово.
На засідання можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, що беруть безпосередню участь у розв'язанні проблем конкретної дитини, з правом дорадчого голосу, дитина, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку (пункт 8).
Комісія відповідно до компетенції приймає рішення, організовує їх виконання, подає рекомендації органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення або підготовки висновку для подання його до суду (пункт 9).
Рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії (пункт 10).
З аналізу наведених норм Типового положення вбачається, що комісія являється консультативно - дорадчим органом при райдержадміністрації, немає ознак юридичної особи (фірмового бланку, печатки тощо), посадові та службові особи, які є членами даної комісії беруть участь у її роботі, як зазначалось, на громадських засадах, тобто вони не можуть видавати акти владних повноважень, як окремі суб'єкти владних повноважень. Голова, його заступник, секретар та члени комісії не мають владних розпорядчих функцій. Крім того, компетенції приймати обов'язкові до виконання рішення з сімейних питань не має, її рішення та висновки не створюють будь - яких прав та обов'язків для батьків, опікунів, піклувальників.
Тобто висновки, які викладені у резолютивній частині протоколу є лише процедурним етапом підготовки рішення органу опіки (розпорядження голови райдержадміністрації), прийнятим на засіданні комісії, за своєю правовою природою є документом службового (внутрішнього) користування, що має рекомендаційний характер, та не має вирішального значення. Протокол як документ, яким оформляються колегіальні рішення, не являється ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не може бути предметом адміністративного спору в розумінні статей 4, 19 КАС України.
Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що оскільки відповідач жодних дій та рішень, які б порушували законні права та інтереси позивача не приймав, а рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке оформлене протоколом від 05 грудня 2020 року, носить лише рекомендаційний характер, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. На думку суду, самі по собі оспорювані дії та рішення, викладене у протоколі не створюють будь-яких правових наслідків для позивача.
Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несуть акти індивідуальної дії відповідні рішення органу опіки та піклування чи розпорядження голови райдержадміністрації, які, як було встановлено у судовому засіданні, з приводу малолітньої дитини позивача не приймались.
Додатково суд підкреслює, що вирішення питань про відібрання малолітньої дитини позивача без позбавлення батьківських прав, належить до компетенції судів цивільної юрисдикції, у зв'язку з чим вказане питання може бути предметом розгляду та оцінки місцевим загальним судом під час розгляду відповідної справи.
Крім того, суд наголошує, що прийняття рішення комісією з питань захисту прав дитини про необхідність звернення до суду з метою захисту інтересів дитини є дискреційними повноваженнями відповідача.
Зі змісту протоколу № 19/19 від 05.12.2019 встановлено, що комісія одноголосно ухвалила рішення про можливе та доцільне відібрання малолітньої дитини позивачки без позбавлення її батьківських прав.
Посилання позивачки на порушення відповідачем норм ДСТУ 4163-2003 та Інструкції з ведення діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а також твердження позивача про порушення відповідачем норм Положення № 866 та Типового положення, суд вважає безпідставним з мотивів викладених у рішення.
Також суд наголошує, що при складанні спірного витягу з протоколу № 19/19 від 05.12.2019 відповідач керувався вимогами ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
При цьому, відповідач при складанні зазначеного витягу використовував Інструкцію з діловодства у Сватівській районній державній адміністрації Луганської області (зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 19 червня 2019 року № 292).
Розпорядження є чинним на момент розгляду справи, позивачем не надано доказів його скасування.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує, оскільки ухвалою суду від 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сватівської районної державної адміністрації про визнання рішення районної комісії з питань захисту дитини протиправним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива