Іменем України
30 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2242/20
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Тихонова І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Таращенко О.В.,
та
представників сторін:
представника позивача - Дашко Ю.І.,
представника відповідача - Ахтирської Л.О.,
при розгляді у судовому засіданні справи № 360/2242/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги у зв'язку із звільненням,-
09 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Прокуратури Луганської області (далі також - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у сумі 23551,00 грн та середній заробіток за кожен день затримки розрахунку при звільненні в сумі 1755,01 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 5-ти (п'яти) днів з дати отримання даної ухвали, але не пізніше наступного дня після закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), усунити недоліки позовної заяви шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.
06 липня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла квитанція про сплату судового збору.
Оскільки станом на 08 липня 2020 року головуючий суддя Тихонов І.В. перебуває у відпустці з 30 червня 2020 року по 17 липня 2020 року згідно із наказом від 22 червня 2020 року № 43-во,
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 30.07.1999 по 05.05.2020 працював в органах прокуратури Донецької та Луганської областях. Стаж роботи на прокурорських посадах складає майже 21 рік.
05 травня 2020 року наказом прокурора Луганської області ОСОБА_2 №525-к від 30.04.2020 позивач був звільнений з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Луганської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
В зазначеному наказі зазначено: «Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Луганської області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні». На виконання цього абзацу позивачу був наданий розрахунковий лист.
Відповідно до цього листа позивачу була нарахована і виплачена компенсація за невикористані відпустки та заробітна плата за фактично відпрацьовані дні. Однак, у цьому листі не зазначена та не виплачена сума вихідної допомоги у зв'язку із звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
20 липня 2020 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрите провадження у справі (арк. спр. 41-42).
10 серпня 2020 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті (арк. спр. 77).
Ухвалою суду від 31.08.2020 провадження у справі було зупинено до 30 вересня 2020 року (арк.спр. 85).
Ухвалою суду від 30.09.2020 провадження у справі поновлено (арк. спр. 91).
Ухвалою суду від 30.09.2020 у задоволенні клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача у справі належним відмовлено, ухвалено найменуванням відповідача вважати Луганська обласна прокуратура.
Від представника відповідача 06 серпня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 47-51).
Позивач звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а виплата визначеної статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги передбачена у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників). При цьому, Законом України «Про прокуратуру» не передбачена виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону. У свою чергу, стаття 44 КЗпП України також не передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16.
Позивач підтримав позовні вимоги повністю, вважає їх обґрунтованими з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 30.07.1999 працював на різних посадах в органах прокуратури (а.с. 7-8, 9, 10).
За наказом відповідача від 30 квітня 2020 року № 525 к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 05 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (арк. спр. 13).
Також цим наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Луганської області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
30 квітня 2020 року позивача було ознайомлено з вказаним наказом.
Згідно з розрахунковим листом за травень 2020 року позивачу нараховано до виплати: оклад за 2 дня у сумі 815,79 грн, компенсація щорічної відпустки за 80 днів - 103045,60 грн, надбавка за вислугу років прокурорам і слідчим за 2 день - 326,32 грн, надбавку за виконання ОВР за 2 день - 970,79 грн, індексація по постанові КМУ № 526 - 39,16 грн, всього нараховано 105197,66 грн; утримано: профвнески 1 % - 1051,98 грн, виплата між розрахункова (Банк) - 83632,14 грн, податок з доходів фіз. осіб 18% - 18935,58 грн., військовий збір - 1577,96 грн (арк. спр. 15).
Незгода позивача із непроведенням при звільненні виплати вихідної допомоги зумовила його звернення до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
На виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.)
Норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Згідно статті 4 статті 16 Закону України №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України №1697-VII прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
У свою чергу, пунктом 9 частини 1 статті 51 зазначеного закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Стаття 81 Закону № 1697-VII встановлює, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, серед інших, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною п'ятою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Зазначена правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статі 40 КЗпП.
Суд також враховує, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, відповідно до положень частини п'ятої статті 40 КЗпП України як відповідач, так і суд відносно позивача, який здійснював свою трудову діяльність відповідно до положень Закону № 1697-VII у статусі прокурора, повинні застосовувати положення вказаного Закону.
В свою чергу, частиною 3 статті 16 Закону №1697-VII прямо визначено, що прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Тобто, прокурор не може бути звільнений відповідно до положень КЗпП України.
Як наслідок, до позивача не можуть бути застосовані положення статті 44 КЗпП України, оскільки виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку здійснюється при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу.
Жодною нормою Закону №1697-VII не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону.
Також відсутні підстави для застосування аналогії закону, оскільки нормами КЗпП України прямо передбачене застосування норм спеціального Закону №1697-VII (частина п'ята статті 40 КЗпП України), що і було виконано відповідачем.
Враховуючи, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначеному Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Судом встановлено, що позивач у день звільнення був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав його копію. Відповідно, судом з'ясовано, що позивач з 30.04.2020 обізнаний з підставами звільнення з посади, а також належними йому до виплати при звільненні сумами.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивач не набув права на отримання вихідної допомоги при звільненні, відсутні підстави стягнення з відповідача заборгованості по виплаті вихідної допомоги у розмірі 23551,00 грн.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської областної прокуратури про стягнення вихідної допомоги у зв'язку із звільненням відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано у повному обсязі 12 жовтня 2020 року.
Суддя І.В. Тихонов